• Поворот історії. Падіння Берлінської стіни

  • Вівторок, 10 листопада 2009 року
20 років тому, 9 листопада 1989 року, впала сумнозвісна Берлінська стіна. Ця подія широко відзначається в усій Східній Європі. У Росії вона також знайшла своє відображення в ряді фотовиставок та інших заходів, що проводяться, однак, менш широко.

По дві сторони від смуги смерті


Східна Німеччина почала відгороджуватися від Західної у 1952 р. А 13 серпня 1961 межа була закрита зведенням Берлінської стіни, зупинила масовий відтік жителів комуністичних країн на Захід. Її проклали фактично по живому місту. Вона перекрила лінії метро і залізницю. Безліч берлінських сімей виявилися розірваними. 155 км бетонного бастіону розкололи місто навпіл на 28 років.

Зі східного боку стіна була напхана електронікою. Із спостережних вишок снайпери відстрілювали сміливців, що рвалися у вільний світ. Російські танки та автоматники знаходились по сусідству з німецькими вівчарками.

Із західного боку стіна охоронялася натовськими військами. Але підійти до стіни можна було спокійно, не перешкоджали навіть тим, хто бажав залізти на неї і зазирнути до східних сусідів. Воно й зрозуміло - стражденних потрапити на іншу сторону не було. З часом біля західної стіни стали збиратися артисти і художники. Стіна покривалася малюнками та графіті, деякі з них зараз відомі по всьому світу.

Незважаючи на таку сувору охорону, сміливців із східної сторони, які бажали дихати повітрям свободи, було більш ніж достатньо. Їхня винахідливість не мала меж: намагалися перелетіти стіну на дельтаплані і на повітряній кулі, пливли по Балтійському морю, ховалися в автомобільних схованках, рили тунелі під Берлінською стіною, які мали довжину від 30 до 200 м. У деяких тунелях можна було дістатися тільки плазом, в інших пройти навіть на весь зріст. Близько 300 людей змогли таким чином втікати до Західного Берліна.

Але далеко не завжди все закінчувалося благополучно. При спробі перебратися на інший бік, за різними даними, загинули від 125 до 1245 чоловік. «18-річний хлопець намагався перескочити стіну - впав, не помер, йому можна було допомогти, він просто розбив голову і втратив багато крові. П'ять годин до нього ніхто не підходив. На нього дивилися люди, діти, як він на очах помирає. І він загинув», - розповідає Ольга Свіблова - куратор фотовиставки в ЦВЗ «Манеж», присвяченої цій події. 12 серпня 2007 в передачі Бі-бі-сі прозвучала інформація, що в архівах Міністерства державної безпеки НДР були виявлені документи, які підтверджують, що влада НДР наказала знищувати всіх утікачів, включаючи дітей.


Падіння стіни


У середині 80-х в СРСР почалася перебудова. Ситуація в НДР стає дуже напруженою. Керівництво НДР намагається робити вигляд, що все спокійно, однак кількість охочих залишити НДР нестримно зростає. У серпні 1989 р. близько 600 туристів з НДР, що проводили відпустку в Угорщині, втікають до Австрії.

Керівництво Соціалістичної Єдиної Партії Німеччини (СЄПН) намагається перекрити потік. Після цього юрби бажаючих виїхати на Захід починають брати в облогу дипломатичні представництва ФРН у Празі і Варшаві.

Урочистості до Дня 40-річчя заснування НДР у жовтні 1989 перетворюються на фарс і показуху. Голова партії та уряду Еріх Хонеккер, незважаючи на події, що відбуваються в країні, оспівує чесноти громадського соціалістичного ладу Німеччини. Навіть заклики Михайла Горбачова до реформ у НДР залишаються без відповіді.

Однак 8 жовтня Хонеккер був змушений поступитися владою Егону Кренц, який обіцяє народу швидкі реформи. Але народ вже втомився чекати. 4 листопада в Берліні на площі Александерплатц збирається близько 400 тисяч демонстрантів. Народ вимагає відставки уряду, вільних виборів та свободи слова. У Лейпцігу опозиція об'єдналася навколо місцевої Євангельської церкви Святого Миколая. 6 листопада в демонстрації бере участь понад півмільйона людей. По всій НДР починаються хвилювання.

9 листопада на прес-конференції, що проводиться СЄПН, у відповідь на питання кореспондента італійського інформаційного агентства ANSA Ерманн про новий порядок виїзду громадян Східної Німеччини з країни, партійний чиновник Гюнтер Шабовське заявив, що ухвалюється новий закон, який дозволить жителям НДР їздити за кордон. «Коли ж він набере чинності?» - Раптом пролунав голос із залу. Шабовське кинув погляд у папери крізь свої окуляри без оправи і, затинаючись, відповів: «Набере ... наскільки я знаю ... з цього моменту».

Ця новина миттєво облетіла весь Східний Берлін. І в цей же день багато жителів міста вирушили до Берлінської стіни, щоб з'ясувати все досконально самим. Прикордонники, які ще нічого не чули про нові правила виїзду, намагалися перекрити дорогу. Однак незабаром були змушені відступити і відкрити проходи.

Саме цей день у подальшому і будуть вважати в усьому світі днем падіння Берлінської стіни. Однак фактично це ще не було повним падінням стіни, а лише першою тріщиною.

Об'єднання Німеччини вже стало не просто внутрішньою справою німців. За підсумками виборів НДР у березні 1990 р., перемагають східнонімецькі християнські демократи. Їхній лідер Лотар де Мезьєр стає головою уряду НДР. У середині травня Коль і де Мезьєр підписують договір про створення єдиного економічного простору. І в травні ж у Бонні починаються переговори за формулою «2 плюс 4» за участю обох німецьких держав і чотирьох держав-переможниць: СРСР, США, Франції та Великобританії. Спірних питань виявилося чимало.

На наступній зустрічі в Желєзноводську 16 липня 1990 Коль і Горбачов домовляються з усіх спірних пунктів. Горбачов погоджується на входження об'єднаної Німеччини в НАТО. Визначається термін виведення радянських військ з території НДР. У свою чергу, уряд ФРН бере на себе зобов'язання в рамках економічної співпраці з Радянським Союзом. Німеччина визнає кордони західної Польщі по Одеру і Нейсі.

3 жовтня 1990 НДР приєднується до зони дії Основного закону ФРН. Іншими словами, Німеччина остаточно стає єдиною країною.

Тамара Богданова. Велика Епоха
Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...