Чудеса світу: Піраміди майя

Археологи немало попрацювали в тих районах Мексики, Белізу, Гондурасу й Гватемали, де колись виникла цивілізація майя. Культура майя досягла найвищого розквіту в VIII столітті: в ті часи на Юкатані та поблизу нього мешкало не менше п'яти мільйонів чоловік, а можливо, і в три-чотири рази більше. До приходу іспанців у регіоні залишилося, навіть за найоптимістичнішими оцінками, не більше п'ятисот тисяч. Чисельність жителів південних низовин Юкатану скоротилася майже в сто разів! Як же пояснити масове вимирання величезного по мірках того часу народу?

Древні майя, як і жителі Рапа-Нуї, занапастили ліси і виснажили ґрунт. Не пощастило їм і з кліматом - на півострові нерідко траплялися засухи. Індіанці майя, як і остров'яни Рапа-Нуї, не змогли вчасно змінити стратегію поведінки перед катастрофою, що насувалася.

Майя вміли багато що, це безперечно. Вони стежили за рухом небесних світил і на основі цих знань створили унікальний календар, вони будували міста й храми, покриваючи їхні стіни прекрасними фресками. Але їхнє сільське господарство було вкрай примітивним. Майя не мали ні тяглової, ні м'ясної худоби, а з домашньої живності - лише собак, індичок, качок і бджіл. Майяські селяни, що складали абсолютну більшість населення, харчувалися в основному однією кукурудзою, а це досить бідне джерело поживних речовин. По мірі зростання кількості жителів площу посівів доводилося розширювати за рахунок нових терас на гірських схилах і на місці винищених лісів. Це спричиняло виснаження й вивітрювання ґрунтів, внаслідок чого падали урожаї.

[image error]

На столітній проміжок між 810 і 910 роками припало двадцять посушливих сезонів, зокрема катастрофічна засуха 900 року. Ці підступи природи не лише завдали великого збитку сільському господарству, але і спустошили водні запаси. Природні лиха значно підірвали віру у всемогутність жерців-монархів, які в обмін на покірливість і сплату податків зобов'язані були забезпечувати підданих милістю богів. Численні майяські царі, які ніколи не відрізнялися миролюбністю, почали ще відчайдушніше битися один з одним, намагаючись вирішити власні проблеми за рахунок сусіда. Кінець відомий: мор, послаблення державної влади, міжплемінні війни, спорожнілі міста й зникнення блискучої культури - загалом, колапс з екологічною основою в чистому вигляді.

Чи можна було запобігти такому сумному результатові? У принципі, так - і тому є приклад. Близько шестисот років тому повелителі імперії інків зуміли вгледіти небезпеку, пов'язану із зникненням лісів. За їхнім наказом індіанці зменшили вирубку в Андах і приступили до зміцнення гірських схилів і посадки молодих дерев. Це допомогло загальмувати ерозію ґрунту, зупинити зубожіння селянських господарств і уникнути голоду. І хоча в середині XVI століття імперія інків припинила своє існування, це сталося зовсім не через екологічно обумовлений колапс.

[image error]

Чому ж індіанці майя вчасно не потурбувалися про порятунок своєї природи? Цьому можна знайти безліч правдоподібних пояснень, але головну причину видно відразу. Імперія інків була централізованою державою, яка підкорялася владі абсолютного монарха. У майя такої єдності ніколи не було, їхня земля була поділена між невеликими державами-містами, які воювали одне з одним. У таких умовах єдина природоохоронна політика (якщо користуватися сучасною термінологією) була неможлива. Так і вийшло, що цивілізація майя занапастила себе своїми власними руками, причому задовго до появи європейських колонізаторів.

Джерело:
domcity.ru