Останнє 31 жовтня було не тільки відмічено звичним святкуванням Хелловіна, але й може вважатися початком нової ери у французькій тюремній системі.
Міністр юстиції Франції Рашида Даті проходить коридором під час відвідування тюрми Фресн 23 липня 2007 року. За тиждень до цього депутати прийняли закон Даті про боротьбу з рецидивізмом. Фото: AFPJournal Officiel опублікував статтю про прийняття нового закону «про впровадження загального інспектора у місцях позбавлення волі». Ця незалежна інстанція, згідно з статтею, «буде відповідальна за контроль над утриманням та переводом ув’язнених для того, щоб гарантувати дотримання їхніх фундаментальних прав. У межах своїх повноважень вона не буде отримувати інструкцій від будь-якої влади».
У світлі нинішніх умов, у місцях позбавлення волі у Франції цей закон може стати ковтком свіжого повітря для ув’язнених, які часто живуть у тісноті, з жахливими умовами гігієни, піддаючись фізичному та моральному насиллю. Дійсно, наповненість тюрем у Франції складає 20%, тобто кожний п’ятий ув’язнений утримується зверх норми, в результаті чого тюремне середовище стає нестерпним. Так, все більш частим стає явище, коли звичайному ув’язненому доводиться ділити камеру з психічно нездоровими людьми.
Крім того, обнародування закону про рецидив 10 серпня посилило побоювання, що теперішні й без того тяжкі умови можуть погіршитися. Згідно з законом, мінімальний термін ув’язнення щодо рецидивістів буде дорівнювати третині максимально можливого терміну за конкретне правопорушення (тобто рік ув’язнення за злочин, максимальне покарання для якого складає 3 роки, 2 роки – за злочин з максимальним терміном 5 років і т.д.)
При повторних рецидивах, які мають обтяжуючі обставини, такі як прояв насилля або сексуальної агресії, покарання у вигляді позбавлення волі буде обов’язковим. Також були прийняті зміни у кримінальному правосудді стосовно неповнолітніх. Передбачають, що це рішення, яке викликало велике занепокоєння в юридичному світі, збільшить кількість ув’язнених у прийдешні роки. За оцінкою вченого П’єра Турньє з національного науково-дослідницького центру, «впровадження цих правил може призвести до збільшення ув’язнених на 10 000 чоловік у найближчі п’ять років».
Для того, щоб упоратися із зростаючою кількістю ув’язнених, адміністрація намагається збільшити кількість тюрем. Однак, знаючи про те, що будування тюрем є процесом дорогим, чи не краще було б зайнятися пошуком причини зростання правопорушень?
Рішення стосовно впровадження тюремного інспектора було прийнято для заспокоєння тюремного населення. Однак, чи не є це пошуком ліків від хвороби, якої можна було б уникнути?
Кінець кінцем, як каже приказка, «легше попередити війну, ніж воювати», тому, чи не краще було б зайнятися пошуком кореня погіршення моралі?
Отже, поняття, що включають свідому поведінку, розуміння того, що таке зло і добро, залежить від виховання. Виховання, як у сім’ї, так і в школі переживає серйозні труднощі, які обумовлені різними причинами: недостатнє спілкування між цими складовими, зняття сім’єю з себе відповідальності за виховання дитини або кількох дітей, відсутність освіти, пристосованої до нових реалій. Діти, які стануть завтра дорослими, є потомством вчорашніх дітей. Так само ці теперішні ув’язнені є дітьми вчорашнього дня, про що ми можливо забуваємо.
Таким чином, виникає питання про виховання цих дітей вчорашнього дня. Якщо прогалини в загальному порядку утворилися поступово, призводячи до цієї деградації, у якій перебуває сьогоднішнє суспільство, перегляд даного питання є необхідним.
У першу чергу це стосується труднощів різного характеру, з якими стикаються діти. Ці труднощі можуть мати як соціально-економічний, так і психопатологічний характер, викликаючи відхилення в поведінці, які збільшуються з часом. Наприклад, у дитини, яка не їсть кожний день, може розвинутися потяг до крадіжок, брехні, насилля, або у дитини з психологічними проблемами також з часом може розвитися поведінка, яка не дозволить їй жити у суспільстві. Існує багато прикладів.
Однак існують і способи вирішення проблем. Наприклад, збільшення кількості кваліфікованих соціальних робітників і психологів (шкільних психологів і соціальних педагогів), або ж інтенсивне навчання спеціалістів у сфері освіти, зокрема педагогів, які окрім своєї основної функції – надання знань, змогли б навчити, як бути людиною.
Способи вирішення існують, однак необхідно, щоб люди, котрі приймають рішення стосовно цього, приділяли увагу першочерговим питанням, які лежать в основі стабільного суспільства, а саме, здоров’ю, повазі до оточуючих та освіті.
