Колишній пекінський міліціонер розкрив факти кампанії видалення органів

Колишній міліціонер з Пекіна й член Коаліції розслідування злочинів проти Фалуньгун (КРПФ) розкрив, що в Пекіні існує налагоджена система видалення органів, і китайський комуністичний режим дійсно вилучає органи людей без їхньої згоди. Після того як злочинця засуджують до страти, фактична дата страти залежить від того, кому можуть знадобитися його органи.

Колишній міліціонер Сунь Ліюн сказав, що він вступив до Пекінської Академії міліції в 1979 році й після закінчення був призначений у відділ міліції Дунчен в Пекіні, де працював до 1987 року. Разом з ним академію закінчили 650 курсантів, яких призначили в різні відділи громадської безпеки і законодавчі органи Пекіна, включаючи групи з примусу, які відповідають за засуджених в’язнів. Однокурсники підтримували один з одним зв'язок і обмінювалися інформацією.

Один з однокурсників Сунь Ліюня працював в організації, яка відповідає за засуджених злочинців. Завдяки цьому Сунь Ліюн дізнався, що у минулому Пекінська лікарня дружби була єдиною лікарнею в Пекіні, яка могла отримати органи від засуджених в’язнів. Процес був такий: відділ пекінської міліції спочатку підтверджував дату страти злочинця і потім повідомляв про це лікарню і суди. Персонал лікарні відправлявся в центр затримання для проведення аналізу крові до того, як злочинця стратять, щоб знайти відповідні органи. Секція №7 у відділі пекінської міліції відповідала за цю справу.

Місцем страти в Пекіні, зазвичай, є міст Марко Поло. Зазвичай, ув'язнений стає навколішки біля виритої в землі ями, і йому стріляють у потилицю. Оскільки його органи мають бути видалені, то стріляти в серце не можна.

Після того як злочинця застрелили, його витягували з ями. Слідчий перевіряв, чи мертва людина, після цього завертали труп у величезний поліетиленовий пакет, зв'язували й поміщали його в машину із знаком червоного хреста.

Персонал у машині негайно починає витягувати органи, поки машина прямує до лікарні. В той самий час потенційний одержувач органів перебуває в лікарні, під наркозом, готовий до операції з пересадки.

Сунь сказав, що наскільки йому відомо, у людей, засуджених до страти, витягують органи незалежно від того давали вони згоду чи ні. Немає ніякого вибору, якщо в цю справу залучений китайський комуністичний режим.

Китайський комуністичний режим дійсно жорстокий! Наша дитина втратила всі свої органи!

Сунь Ліюн сказав, що після 1989 року його звинуватили в «підбурюванні й розпалюванні антиреволюційних настроїв» і засудили до семи років позбавлення волі за публікацію підпільних статей. З 1991 до 1998 року він побував у кількох в'язницях, включаючи пекінську в'язницю Циньчен, першу в'язницю і другу в'язницю.

У 1996 році його друг і товариш-злочинець на ім'я Ма був страчений. Пізніше батьки Ма розповіли Сунь Ліюню: «Коли ми приїхали, щоб забрати тіло Ма з лікарні, то подумали, що це виглядає жахливо. Весь його живіт був сплющений, тому ми вирішили розстебнути одяг, щоб подивитися, що там, і побачили розріз від горла до низу живота. Розріз зашили жахливим чином. Нашу дитину позбавили всіх органів!»

Вибір часу приведення в дію вироку про страту залежить від необхідності пересадки органів

Сунь Ліюн сказав, що коли його утримували в секції №7 відділу пекінської міліції, він потоваришував із злочинцями, які, одного разу, більше шести місяців перебували у в'язниці разом із засудженими до страти.

Один з них сказав Сунь Ліюню, що засуджені до смертної кари проходили принаймні один аналіз всього тіла й крові. Деякі з них проходили аналіз крові кілька разів. Деякі було страчено відразу після проголошення смертного вироку, тоді як іншим доводилося чекати декілька місяців.

Сунь Ліюн сказав, що після його восьмирічного досвіду служби в міліції та розуміння суті китайського комуністичного режиму, він дійшов висновку, що багато засуджених до смерті злочинців не було вбито негайно через те, що режим хотів почекати з виконанням вироку до того, як буде знайдений пацієнт, який хоче пересадити відповідні органи.

Чому ви не розповідаєте, що пропав ваш син?

Китайський офіційний сайт Сіньхуа опублікував негативне повідомлення на оприлюднений 6 липня колишнім Членом Парламенту Канади Девідом Кілгуром і адвокатом-правозахисником Девідом Метасом звіт про розслідування видалення органів у практикуючих Фалуньгун. У повідомленні пояснюється, що за сім років переслідування Фалуньгун, було більше 40 000 випадків операцій трансплантації органів, в яких джерело органів не могло бути пояснене. Ця неймовірна таємниця пояснюється тим, що органи витягують у практикуючих Фалуньгун. Проте стаття із запереченням на сайті Сіньхуа стверджує, що неможливо, щоб 40 000 людей зникло і світ не дізнався про це.

У відповідь на цю заяву Сунь Ліюн сказав, що це дуже можливо, щоб 40 000 людей зникло, а за кордоном не дізналися б про цей факт. Наприклад, одного разу він виявив факти про жертву Бійні 4 червня на площі Тянь-Ань-Мень на ім'я Лінь. Лінь пішов на площу Тянь-Ань-Мень 3 червня 1989 року і його бачили, коли він допомагав постраждалим. Він зник, і його тіло не змогли знайти. Його батьки не розповідали нікому, що їхній син зник.

Коли Сунь знайшов його батьків, то запитав: «Чому ви нікому не розповідаєте про зникнення вашого сина?»

Вони відповіли: «Ми старі революціонери і були залучені в революцію все наше життя. Зараз Комуністична партія Китаю видає нам пенсію, і якщо ми розповімо про те, що наш син зник, як ми виживемо?»

Сунь Ліюн сказав, що навіть у наш час вони бояться розповідати про свої проблеми. Навіть тоді як ненавидять Комуністичну партію Китаю, вони нічого не можуть зробити. Крім того, їхній син вже помер, і вони вважають за краще терпіти несправедливість і мирно жити.

Коротка біографія Сунь Ліюня

Сунь Ліюн народився в червні 1961 року, в 1979 році вступив до Пекінської Академії міліції й згодом працював у пекінському відділі міліції Дунчен. Він залишив громадську службу безпеки і став менеджером у пекінській компанії безпеки. Він був свідком подій 4 червня 1989 року на площі Тянь-Ань-Мень і зняв фотографії багатьох жертв. В одному місці він бачив 57 трупів.

У 1990 році він почав підпільну публікацію про рух демократії, названу Демократичний Китай.

У 1991 році був засуджений до семи років ув’язнення за «підбурювання й пропаганду антиреволюції».

У квітні 1998 року був звільнений.

У 2004 році втік до Австралії та попросив політичного притулку.

На цей момент є уповноваженим «Підтримки політичним і релігійним дисидентам у Китаї» і автором «Пройшовши через Крижану гору» (поки що не опубліковану), яка є звітом про проведені у в'язниці сім років свого життя.

Сунь Ліюн працює в Австралії у службі домашніх послуг, і хоча бореться з фінансовими труднощами, але все таки й далі посилає гроші до Китаю, щоб допомагати китайським дисидентам.

Цзен Ні. Велика Епоха