Наприкінці червня в більшій частині Зімбабве нормальне життя зупинилося. Постачання електроенергії було вкрай нестабільним, і ми були змушені працювати в найбільш безглуздому режимі, щоб встигнути зробить хоч щось.
Торговці везуть дрова для продажу мешканцям Епворс (поселення в південно-східній частині м. Харар) 30 травня 2007 року. Фото: Desmond Kwande/AFP/Getty ImagesЛягаємо спати о 19 годині в холоді та темряві, прокидаємося о 23 годині, коли вмикається світло. Тіло, намагаючись пристосуватися до нового нісенітного розпорядку дня, протестує. Прасуємо білизну, перевіряємо електронну пошту та працюємо на комп’ютері до півночі.
Знову встаємо о 4 годині ранку, щоб приготувати вівсянку на сніданок, і радіємо цьому досягненню, оскільки електрика знову відключається о 5 годині. Починається новий божевільний день…
Моторошне безгоміння, яким характеризується приміське життя, ненабагато краще за ситуацію в торгових центрах – комп’ютери не працюють, ліфти не рухаються з місця, холодильники з м’ясом в супермаркетах розморожені, в м’ясній лавці пусто, хлібопекарні печі холодні, їжа протухла, а люди просто сидять на тротуарах в очікуванні змін.
Абсурдність ситуації продовжує приносити нові сюрпризи. Одного вечора короткохвильова радіостанція Африка (Short Wave Radio Africa) взяла інтерв’ю у заможного чиновника із ZESA (Орган управління енергопостачанням). Недивлячись на те, що радіостанція оголошена поза законом у Зімбабве, а її персоналу не дозволяють повернутися в країну, керівник ZESA, однак, відкрито дає інтерв’ю забороненій радіостанції! Чиновник знайшов цілу низку виправдань з метою зняти з себе відповідальність за виникнення цієї ситуації і після цього, скориставшись можливістю, що випала, повідомив про підвищення цін на електрику на 50%.
Оце так! І за яку це електрику?! 5 червня був Всесвітній день охорони навколишнього середовища. Зімбабве тим часом поринула в тишу та темряву. За безглуздою іронією той день супроводжувався звуками стинання дерев та картиною людей, які несли палки та гілки щойно порубаної місцевої деревини. Шістдесятирічні дерева загинули за хвилини – яка це трагедія для Зімбабве, який сором для країни, міністр туризму якої очолює комісію ООН із сталого розвитку!
Система електропостачання, що майже повністю вийшла з ладу, зачіпає людей по всій території країни. В сільській місцевості, недалеко від мене, найближчий млин знаходиться за 6 км. Коли люди приходять туди, вони помічають, що млин не працює без електроенергії. Їм не залишається нічого іншого, окрім як залишити свою дорогоцінну сумку з кукурудзою та повернутися наступного дня з надією, що більша частина її вмісту все ще там. Мірошники змушені працювати ночами або в будь-який час протягом дня, коли вмикається електрика, - все це заради того, щоб вижити.
Мабуть, найбільша іронія відключення енергетики полягає в тому, що принаймні на даний момент ми не маємо можливості дивитися та слухати політичну пропаганду по центральному телебаченню та радіо Зімбабве. Це єдина щаслива втіха для нас, особливо тепер, коли важливі персони почали рекламувати себе, щоб заручитися підтримкою для наступного раунду виборів, який відбудеться через вісім місяців.
