Навесні по відталому ґрунту повзе дощовий черв'як, і перший повний Місяць готується зійти над горизонтом. Він може висіти нижче, ніж зазвичай, здаватися більшим і навіть набувати червонуватого світіння.
На знак визнання сезонного дебюту цей березневий повний Місяць назвали "Черв'ячним Місяцем". Цього року він випаде на 25 березня.
Дощові черв'яки, можливо, були на думці у колоніальних поселенців або корінних американських племен, які заповідали таку назву всьому календарному місяцю. Але насправді джерелом назви могли бути жуки, а не дощові черв'яки.
Згідно з "Фермерським альманахом", історія свідчить, що в 1760-х роках колоніальний дослідник із Массачусетса капітан Джонатан Карвер зустрівся з племенем наудоусі (дакота) та іншими корінними американцями. Він написав, що назва "Черв'ячний Місяць" походить від личинок жуків, які в цю пору року починають виповзати з кори дерев, що відтають.
У "Фермерському альманасі" йдеться і про інші назви, зокрема: Орлиний Місяць і Гусячий Місяць (назви племен алгонкінів і крі) і Воронячий Місяць (північні оджибве).
Протягом року Місяць то підіймається все вище в осінньому й зимовому небі, то опускається нижче навесні та влітку. Але в перший день весни, званий весняним рівноденням, через певну просторову механіку, пов'язану з нахилом земної осі, Місяць немов затримується біля горизонту. Місяць може опинитися близько до горизонту і, як наслідок, набути ефектного вигляду: він може здаватися більшим, ніж зазвичай, і мати червонувато-іржавий відтінок.
Частково це оптична ілюзія, а частково природний спецефект.
Так звана "місячна ілюзія", за даними НАСА, — це просто обман зору, через який Місяць здається більшим, ніж є насправді. Це відбувається через позірну близькість Місяця до земних об'єктів на обрії — будівель або дерев, які порівняно з ним здаються карликовими, — що створює у нас, людей, враження, що Місяць величезний. І навпаки, коли він ширяє високо в небесах, то здається маленьким на тлі неосяжного космосу.
Відтінки охри або іржаво-червоного кольору можуть з'явитися на Місяці, коли він перебуває поблизу горизонту. Річ у тім, що більша частина сонячного світла, яке досягає Місяця і висвітлює його поверхню, має пройти через атмосферу Землі, яка діє як фільтр, розсіюючи світло. Кольори з меншою довжиною хвилі, блакитні та фіолетові, розсіюються, а кольори з більшою довжиною хвилі, червоні та помаранчеві, проходять крізь атмосферу, забарвлюючи Місяць.
За матеріалами The Epoch Times