Сенс життя — таємниця поза межами науки

Омар Хайям

З року в рік, із століття в століття людина стурбована все тим же животрепетним питанням: «у чому сенс життя?». У нашу епоху матеріального прогресу чимало людей, досягнувши успіху в роботі та заробивши великі суми грошей, відчувають спустошеність. Якою би багатою або бідною не була людина — всіх чекає один кінець. Стоячи перед неминучістю смерті, кожен змушений рано чи пізно замислитися: заради чого жити, чи є життя після смерті, чи воно обірветься, як відрізана нитка.

Вважаючи, що життя дається лише раз, деякі люди роблять усе, щоб сповна насолодитися ним. Інші вважають, що життя зі смертю не закінчується, і думають над тим, як забезпечити собі «місце» у кращому світі після смерті. Більша частина концепцій про сенс життя бере початок переважно з релігій, віри чи переконань, виходячи за рамки науки.

Нижче ми розглянемо, які життєві цілі переслідуються в різних культурах по всьому світу.

Буддизм

Згідно з буддизмом, невід’ємним атрибутом життя є страждання, у зв'язку з чим основний сенс життя полягає в тому, щоб покласти кінець усім стражданням.

Причина страждань — це людські бажання. Позбутися усіх мук і горя вважається можливим лише після досягнення «стану просвітління» (санскр. нірвана — стан абсолютної відсутності бажань, відповідно і страждань).

«Життя з його проявами можна порівняти зі сном, примарою, міхуром, тінню, блиском роси або спалахом блискавки, і вважати його потрібно саме таким», — пишеться в буддійській «Алмазній сутрі».

Християнство

Сенс життя в християнстві — це спасіння душі. Самостійним буттям вважається один лише Бог, а все «творене» живе і проявляє себе тільки в постійному зв'язку з Творцем. Але не все в цьому світі наділене сенсом — є й нерозумні, ірраціональні вчинки. Такими, наприклад, вважаються зрада Юди і його самогубство. Отже, християнство вчить, що одним вчинком можна заплямувати і позбавити сенсу все життя. Подібні вчинки називають гріхами. Виправдання свого гріха — це самообман та лестощі собі, і одночасно це нагадує спробу сховатися в своєму «віртуальному світі» від реальності.

Але є і зворотній процес, який полягає в поверненні до реальності й обмірковуванні безглуздого життя. Але він можливий лише за незримої присутності Бога, і називається це покаянням. При цьому здатністю каятися, як стверджується, володіє тільки людина з її фізичним тілом — ангели й демони цього робити не можуть.

Конфуціанство

За Конфуцієм, головним сенсом життя людини є побудова ідеального суспільства — «Піднебесної імперії», що дозволяє досягти гармонії між людьми, Небом і Землею. Ця мета повинна підпорядковувати собі всі інші діяння. У конфуціанстві людину розглядають як частину всього суспільства, яка має свої конкретні зобов'язання, частину цілого механізму, де інтереси суспільства є найважливішими. Реалізувати своє призначення людина здатна лише займаючись самовдосконаленням.

Іудаїзм

Відповідно до Тори, Бог, створюючи людину, зробив її співтворцем і співрозмовником. І світ, і люди створені не ідеальними з наміром, щоб людина під заступництвом Творця підіймала себе і решту світу до вищих рівнів досконалості.

Сенс життя кожної людини полягає у служінні Творцю, навіть у найменших побутових справах — під час їжі, сну, роботи та виконання будь-яких справ — вона повинна займатися ними з думкою, що піклується про своє тіло, для того щоб були сили з повною віддачею служити Всевишньому.

Сенс життя в іудаїзмі — сприяти встановленню царства Творця над світом і розкрити його світло для всіх людей без винятку.

Даосизм

На відміну від Конфуція, засновник вчення про Дао Лао-цзи закликав людей не втручатися в процес життя та не намагатися його облаштовувати, покращувати, змінювати. Згідно з Лао-цзи, все живе має «йти своєю чергою», а людина повинна керуватися принципом «недіяння» (кит. «у-вей»). Вважається, що Всесвіт утворений великим Дао — всеохоплюючим справедливим Законом, який приводить усе в гармонію. З цього випливає, що все в світі має залишатися самим собою, замість того щоб намагатися боротися з природою і Законом світобудови.

Сенс життя, за даосизмом, — у тому, щоб пізнати Дао, слідувати йому і злитися з ним. Для цього людина має відволіктися від спокуси фарб і форм, від непотрібних хвилювань духу і думки. Лао-Цзи писав:

Мудрець віддає перевагу хлібу насущному
перед вишуканим і рясним частуванням.
І, уникаючи зайвих спокус,
Він радіє кожній миті життя.

Іслам

Згідно з догматами ісламу, «Аллах має владу над усім, тримаючи під опікою свої творіння. Він добрий, поблажливий і всепрощальний. А люди зобов'язані цілком віддати себе Йому і, підкоряючись, завжди й у всіх справах слідувати лише волі та милості Аллаха. Людина несе відповідальність за скоєні вчинки, як хороші, так і погані. За свої діяння кожен зустріне відплату на Суді. Аллах судитиме всіх, воскресивши з мертвих. Праведників чекає рай, а грішників — заслужене покарання у пеклі». Іншими словами, сенс життя може розглядатися як служіння Аллаху і потрапляння до раю.

Сенс життя у висловлюваннях відомих особистостей
 
«Заради чого ми живемо, якщо не намагаємося полегшити життя один одному?» Т. Еліот.

«Вільний тільки той, хто втратив усе, заради чого варто жити» — Е. Ремарк.

«Боюся не смерті я. О, ні! Боюся зникнути зовсім» — М. Лермонтов.

«Людина може знайти сенс у житті, наскільки б коротким та небезпечним воно не було, лише присвятивши себе суспільству» — А. Ейнштейн

«Якщо людина не знає, до якої пристані тримає шлях, то для неї ніякий вітер не буде погожим» — Л. Сенека.