Соціаліст Ево Моралес, що прийшов до влади минулого року, - перший корінний житель в історії Болівії, який став президентом, передбачив великі, радикальні зміни. Через рік безперервних і все більш запеклих внутрішніх зіткнень, Моралес продовжив іти колишнім курсом, зустрічаючи наполегливий опір.
Президент Болівії Ево Моралес (зліва), одягнений в традиційне червоне пончо, розмовляє з головнокомандуючим болівійської армії Фреді Берсатті під час святкування 181-ої річниці утворення провінції Омасуйос. Фото: Aizar Raldes/AFP/Getty ImagesВ даний момент країна поляризована на два разних табори, в кожному з яких є екстремістські сили, схильні до застосування насильства. Щоденні сутички місцевого населення з поліцією, що стали вже звичними в Болівії, переросли в цивільний конфлікт з використанням палиць, каміння, мачете і пістолетів між прихильниками двох партій, що змагаються.
Двоє людей було вбито і близько ста отримали поранення 11 січня в м. Кочабамба в зіткненнях між прихильниками Моралеса і Манфреда Рейеса Вілли, губернатора провінції Кочабамба.
Вілла є широко відомим консерватором, який бажає більшої автономії для своєї провінції і виражає ворожість президентській владі. Декількома днями раніше, 8 січня, деякі з прихильників Моралеса підпалили будівлю місцевої адміністрації.
Цього дня нападали навіть на журналістів, згідно з даними Комітету захисту журналістів. Оператори, фотографи і журналісти Репортерського комітету із захисту свободи друку зазнали 11-и нападів з боку протестуючих, які підтримували уряд і поліцію.
Розколене суспільство
Жорстоку боротьбу можна пояснити розколом болівійського суспільства на бідних і багатих, а також на непропорційний рівень добробуту різних провінцій. У гірських районах з переважно корінним населенням панує бідність і нестабільність, тоді як економічний двигун країни, включаючи центри розробки природних копалин і сільськогосподарську промисловість, розташовується на східних рівнинах.
План націоналізації родовищ природного газу був у стадії розробки ще тоді, коли Моралес тільки вступив на посаду президента в січні 2006 р. Цей план був введений в дію декількома місяцями пізніше. Спочатку він був задуманий, щоб зупинити «розграбування» національних природних ресурсів іноземними корпораціями, але це все ж таки не змогло заспокоїти домінуючу білу еліту нації, яка бачила президента ворожим і готовим виконати свої обіцянки.
До того ж, це стало гарною мотивацією для багатих землевласників і їх оточення відновити свої домагання на істотнішу провінційну автономію. Ось яким чином Ево Моралес, що зробив себе відомим завдяки соціальним рухам і великим демонстраціям, скуштував своїх власних ліків. Впродовж декількох тижнів опозиція виражала протести на вулицях східних провінцій.
Тоді як багато супротивників Моралеса бояться за свої економічні вигоди, інші не бажають повертатися у бік лівих, що відбувається все частіше.
«Минулого року ми націоналізували природний газ; цього року націоналізуємо копальні», - сказав Моралес під час перебування в Нікарагуа декількома тижнями раніше на церемонії інавгурації президента Даніеля Ортеги, за інформацією Асошіейтед Прес.
Економічні питання турбують еліту держави, але значні політичні зміни також є причиною нинішнього конфлікту. Президентська партія «Movimiento al Socialismo» (MAS або «Рух до соціалізму») сподівається змінити конституцію так, щоб дозволити національній етнічній більшості грати істотнішу роль на державній політичній арені. Опозиція сподівається на зміни в конституції держави, щоб приймати законопроекти двома третинами палати парламенту, тоді як МАS добивається абсолютної більшості, оскільки він контролює тільки 52 % парламенту.
Загострення напруженості, що виникло в результаті цих конфліктів, спонукало Міжнародну кризову групу - організацію, яка проводить аналіз конфліктів і прагне їм запобігти за допомогою видання політичних рекомендацій, опублікувати звіт про ситуацію в Болівії. Цей звіт був опублікований 8 січня під заголовком «Реформи в Болівії: Небезпека нового конфлікту».
Основні висновки звіту констатують, що два клани повинні засудити насильство; уряд повинен припинити свої нападки на еліту в Санта-Круз (багатому місті в східному регіоні країни) і задовольнити вимоги корінних жителів країни; бунтівні провінції повинні залишити свої сепаратистські погрози; повинен бути призначений, «по можливості, міжнародний посередник для усунення конфронтації щодо необхідної більшості в законодавчому органі, який володіє правом вносити зміни до конституції».
Тінь Чавеса
Моралес, з його вірою в соціалізм, без сумніву, є найвірнішим на континенті союзником венесуельського президента Уго Чавеса. Взаємодія озброєних сил двох країн недавно викликала скандал у Болівії, коли біля 30-и офіцерів венесуельської армії перетнули межу без попереднього санкціонування конгресом Болівії. За даними «Нью-Йорк Таймс», міністр оборони Болівії повідомив, що офіцери прибули з метою викласти декілька уроків польотів і технічного обслуговування вертольотів «Супер Пума», розташованих в резиденції Моралеса поблизу Каракаса, які він використовує для «особистих подорожей».
Проте критики бачать в цьому певне втручання, побоюючись, що люди Чавеса прийшли з метою допомогти Ла-Пас вплинути на нинішню лінію переговорів. У «Нью-Йорк Таймс» були також опубліковані коментарі посла Венесуели в Болівії, який заявив, що його країна готова надати підтримку Моралесу у разі кризи. Потім він видужав, «говорячи про взаємодопомогу в загальних рисах і невведення військ».
Ці близькі взаємини і вплив Чавеса дратують деяких болівійців навіть більше, ніж підтримка лівих на минулих виборах в Латинській Америці. Це завдало збитку кандидатам, найближчим до Моралеса ідеологічно, - дуже відомим Олланте Хумала з Перу і Андресу Мануелю Лопесу з Мексики.
Сильний світу цього з Каракаса щойно уповноважений ще одним мандатом, за допомогою якого він планує змінити конституцію так, щоб необмежено продовжити свій президентський термін. Для людини, чия самолюбність відбивається на всій країні на гігантських плакатах з його обличчям, здається, немає нічого стримуючого.
