Зміна геополітики або перехід до нового світогляду (частина 1)

...Світ стрімко змінюється. Сьогодні на вершині всесвіту, як і раніше, у гордій самоті сидять США. Проте, якщо нинішні тенденції збережуться, світовий «трон» скоро може спустіти і, найімовірніше, новий світопорядок стане багатополярним. За прогнозами ряду експертів, перехід до багатополярності завершиться до 2010-2015 років.

Уже зараз стає все виразніше помітно, що США з кожним роком важче справлятися з функцією глобального лідерства, контроль і пильність «світового жандарма» поступово слабшає, а у світі з'являється все більше «сміливців», що кидають зухвалий виклик Америці й охочих поживитися частиною її майбутнього спадку. У цій ситуації тепер мало не кожна країна вважає себе самостійним «геополітичним полюсом», такою собі «америкою» у своєму регіоні або (навіть) у частині світу.

Світ охопила напруга, що все більше посилюється, і як би боротьба за перерозподіл сфер впливу між полюсами не переросла з глобального протистояння у фазу «глобальної війни», а однополярний світопорядок не змінився б на багатополярний безлад.

За великим рахунком, кінець Pax Americana закономірний. Питання тільки в тому, - як це не «цинічно» звучить, - як довго протягне ця «імперія демократії». Правда, не можна також виключати той варіант, що Америка, навіть будучи ослабілою, все одно втримається на троні. Якщо, звичайно, зуміє блискуче реалізувати стратегію «розділяй і володарюй!» стосовно до своїх геополітичних конкурентів.

Спочатку Pax Americana із моменту свого «заснування» спиралася на 3 кити. Відповідно, за логікою, прибравши ці «підпори», «глобальна імперія» перетвориться на рядову державу США.

Спадкоємці двополярності

Перш за все, не можна забувати, що США стали «головним полюсом» не зі своєї волі, і, тим більше, не завдяки «ударній праці» американців, а внаслідок відходу з арени історії свого полюса-антипода - Радянського Союзу.

У 1991 році, коли т. з. «імперії зла» не стало, американці, вільно зітхнувши, почали уніфіковувати багатоликий за своєю природою світ, керуючись якимись «універсальними» стандартами демократії та свободи.

«Усі імперії рано чи пізно розпадаються», - самовпевнено тішили себе американці. Природно, вони навіть не припускали, що самі за 200 років існування своєї держави тільки те і роблять, що будують «імперію США». І, тим більше, ніхто в ті роки ейфорії не припускав, що Pax Americana протягне близько десятиліття і завершить свій вік за прикладом інших своїх імперських «попередників». При цьому, так і залишиться не втіленою в реальність «мрія» всього «цивілізованого людства» про побудову Глобальної Демократії у суспільстві тотальної Свободи.

Слід зазначити, що США так і не вдалося побудувати глобальну імперію, охопивши нею абсолютно всі країни і народи. Як раніше не вдалося підкорити світ Чингізхану, Гітлеру, Сталіну.

Хоча США задали всьому людству вектор «демократичного розвитку». І тепер прихильність цінностям демократії й свободи всіляко підкреслюють навіть комуністичні режими Кім Ір Сена у КНДР, Ху Цзіньтао у КНР, легендарний Фідель Кастро на Кубі, а також, не менш легендарний, лідер Лівійської Джамахирії Моамар Каддафі.

Правда, у кожній країні світу в зміст демократії вкладається специфічне розуміння, забарвлене відповідною національною специфікою. У результаті такого різноманіття теорій демократії, очевидно, для того, щоб самим не заплутатися, Вашингтон у діючій Нацстратегії на 2006-2011 роки проголосив мірилом прогресивності побудову т. з. «ефективної демократії».

Так, Pax Americana за час своєї гегемонії вдалося посприяти розвалу Радянського Союзу, а також нав'язати власні ліберальні цінності ослабленій двома світовими війнами Європі.

Крім того, кожен осередок опору Вашингтон гасив «силовими акціями». Як це було на прикладі гордої й непокірної Югославії, Іраку, Афганістану.
Проте, не зважаючи на практично тотальне домінування США, у світі залишаються «центри впливу» (Китай, Куба, В'єтнам, Лівія, Ірак, Іран, КНДР), які не бажають підкорятися американському «батогу і прянику».

Правда, слід зазначити, що всі ці «центри» достатньо успішно контролюються Вашингтоном. Тому що одним з основоположних «китів» Pax Americana є стратегія «розділяй і володарюй!».

З одного боку, ця стратегія в «очах» національно-визвольних рухів зробила США символом і гарантом ідеалів незалежності будь-яких вільних народів.

З іншого боку, в «очах» багатонаціональних держав США потурає сепаратизмові та розпалює міжнаціональну ворожнечу.

Долар-кит

Другим «китом» Pax Americana, по праву, є Долар, зусиллями Президента Франкліна Делано Рузвельта, який став емісійною грошовою одиницею світу для виведення США з «Великої депресії». За останні 70 років USD став набагато більшим, ніж просто національною грошовою одиницею США. Після відмови світової спільноти від «золотого стандарту» Долар отримав монополію на здійснення міжнародних грошових розрахунків.

Більш того, USD вдалося перемогти людську психологію. Тепер Федеральна резервна система США може упевнено далі друкувати нічим не забезпечений долар: народи різних країн усе одно зберігатимуть свої заощадження в USD.

Морський статус

Третій «кит» Pax Americana - її статус морської держави. Останні 200-300 морських перевезень вантажів стабільно були найнадійнішим, швидшим і економнішим способом транспортування.

Проте, економічний «бум», який спостерігається останні 30 років, перш за все, у країнах Південно-Східної Азії, породив проблему, коли існуючі морські маршрути вантажопотоків уже не в змозі повною мірою обслуговувати світовий товарообіг. Уже навіть не рятує неодноразове розширення русла Панамського каналу.

У зв'язку з цим на порядку денному актуалізовано ідею відродження сухопутних транспортних коридорів. Перш за все, через територію Євразії: Росії та центральноазіатського регіону.

З цієї причини останні 5 років у Китаї прискореними темпами реалізується проект відновлення «Великого караванного (шовкового) шляху», що має ще робочу назву - Євразійський трансконтинентальний міст.

За великим рахунком, створення Шанхайської організації співробітництва двома «геополітичними центрами» (Росією та Китаєм) є зовсім не «антиподом НАТО», а, перш за все, «стартовим майданчиком» для будівництва й запуску Трансконтинентального моста.

Слід зазначити, що після того, як основні вантажні потоки світу від Тихоокеанського побережжя до Атлантики «потечуть» Євразійським трансконтинентальним мостом, кардинально зміниться нинішня «геополітика».

З одного боку, США та їхні «вірні» морські сателіти (Великобританія, Ізраїль, Японія, Австралія, Марокко) опиняться не тільки в стороні від світових вантажопотоків, але і взагалі осторонь історії.

З іншого боку, повернуться в історію країни, через які пройдуть «євразійські коридори».

Чи є життя після Америки?

Характерною ознакою будь-якої абсолютної монархії є спадкоємність влади. США - абсолютний монарх у світі. Але монарх унікальний, який за час перебування на вершині всесвіту не підготував собі наступника і пильно стежив, щоб наступник не виріс сам. Можливо, тому що США вирішили залишатися на п'єдесталі вічно.

Правда, така амбітна мета створює певні ризики. Наприклад, якщо «супердержаві» не вдасться зберегти свій статус, то за відсутності її «наступника» у світі може встановитися хаос.

...Або ж, - як не менш вірогідна альтернатива, - світ стане багатополярним. Можливо, пентаполярним. А може і «шестикутним».

Утім, не виключено, що все залишиться так, як є...

Далі буде