Чисті нульові викиди призведуть до справжньої кліматичної катастрофи, вважає експерт

Криваве вторгнення Путіна в Україну — це образа людства, оскільки вона спрямована проти цивільного населення. Росія навіть обстрілювала конвої з медичною та гуманітарною допомогою та використовує атомну електростанцію як щит для своїх військових операцій.

Однак вторгнення Путіна може протверезити Європу та інші країни, введені в оману їхньою сліпою відданістю ідеї «кліматичної катастрофи» та глобального прагнення до «нульових викидів до 2050 року». Ще до того, як війна Путіна порушила постачання енергоносіїв до Європи і різко підвищила вартість енергії, європейці страждали від шаленої «зеленої» енергетичної політики, нав'язаної в ім'я «порятунку планети».

Радикальний план нульових чистих викидів, розроблений ООН і схвалений на Всесвітньому економічному форумі (ВЕФ) у Давосі, змусить країни відмовитися від викопного палива, ядерної енергії та навіть гідроелектричних гребель на користь так званої «зеленої енергії», яка є не так «зеленою», скільки надійним та доступним джерелом енергії.

Головні архітектори цього плану – генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш та голова ООН з клімату Крістіна Фігерес – розробили стратегію, яка надає абсолютну диктаторську владу національним урядам, щоб вони діяли за мандатом ООН для знищення секторів викопного палива, тваринництва та інших.

Їхні колективістські та тоталітарні плани засновані на твердженнях, що незначне збільшення вмісту вуглекислого газу (CO2) в атмосфері призведе до руйнування статуї Свободи в Нью-Йорку, підвищення рівня моря настільки, що мільярди людей загинуть або будуть змушені залишити свої будинки, а також до випалювання земель, які тривалий час були зайняті під сільське господарство.

Звичайні люди, на їхню думку, мають замінити м'ясо рослинним «м'ясом», відмовитися навіть від морепродуктів, їздити лише на електромобілях та обмежити свій спосіб життя (за винятком еліти, чий спосіб життя залишиться розкішним). Серед їхніх планів, які вони не надто афішують, є й такі, як обмеження в подачі електроенергії, що розподілятиметься в пріоритетному порядку серед тих, хто набрав велику кількість балів, подібно до системи «соціального кредиту», що вже практикується в Китаї.

Путінська війна та дефіцит енергії, обурливі стрибки цін і паніка зробили багатьох людей у Європі більш непримиренними (на думку спадає повстання голландських фермерів і протести проти високих цін на енергію) — настільки, що багато країн почали переглядати свої плани щодо припинення використання викопного палива та в спішному порядку шукають більш дешеві, надійні та доступні джерела енергії до настання зими.

У Сполучених Штатах, навпаки, політичні прихильники Джо Байдена проголосували за сотні мільярдів доларів у вигляді нових субсидій на «зелену» енергію та штучне підвищення цін на традиційне паливо, а також за заборону двигунів внутрішнього згоряння та газових приладів. Проте можна припустити, що ці вбивчі приписи для економіки незабаром будуть поставлені під сумнів.

Ознаки того, що наукова спільнота, можливо, скоро припинить свій роман із політикою боротьби з майбутніми кліматичними катастрофами, можна побачити, зокрема, у коментарях учених до недавнього Резюме для політиків Шостої оцінної доповіді Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (МГЕІК) (AR). Наприклад, Гевін Шмідт, радник NASA з клімату, розкритикував моделі IPCC як нереалістичні та не підкріплені даними.

Як сказав Шмідт в інтерв'ю журналу Science рік тому: «У результаті ви отримуєте цифри, навіть у короткостроковій перспективі, які є надзвичайно страшними та неправильними». Нові сценарії у звіті МГЕІК, наприклад, розходяться з поточними даними про потепління — цифри показують, що межа глобального підвищення температури, передбачена «чистими нульовими викидами», може бути досягнута до 2050 року і без драконівських «зелених» заходів.

Можливо, посилення Путіним енергетичної кризи та спричиненої ним сільськогосподарської кризи (викопне паливо використовується для виробництва добрив, які поряд зі зростанням рівня CO2 підвищують урожайність) стане тривожним сигналом для Європи та Заходу. Це змусить їх усвідомити, що єдиною реальною кліматичною катастрофою є політика вуглецевих вбивць — політика, яка ризикує привести Захід та решту світу до економічного колапсу та непотрібної боротьби за обмежені ресурси.

Можливо, тепер світ готовий прислухатися до думки понад 1100 вчених та експертів на чолі з норвезьким нобелівським лауреатом Іваром Гієвером, які підписали нещодавно прийняту Декларацію про кліматичну розвідку (CLINTEL), в якій йдеться про те, що «надзвичайної кліматичної ситуації не існує». Цей незалежний міжнародний фонд зазначає, що «кліматологія перетворилася на дискусію, що ґрунтується на переконаннях, а не на здоровій, самокритичній науці».

У Декларації йдеться про те, що зміну клімату викликають як природні, так і антропогенні фактори, і що добре відомо, що клімат Землі змінювався з самого початку існування планети — з природними холодними та теплими фазами.

Кліматичні моделі, яким віддає перевагу МГЕІК, не тільки перебільшують вплив парникових газів (серед яких особливо виділяється CO2), а й ігнорують той факт, що збагачення атмосфери CO2 має безліч переваг. Річ у тому, що цей газ необхідний для живого на Землі, а його додатковий рівень в атмосфері сприяє зростанню біомаси рослин і підвищенню врожайності сільськогосподарських культур у всьому світі.

Крім того, на думку вчених та експертів, «не існує статистичних доказів того, що глобальне потепління збільшує інтенсивність або частоту ураганів, повеней, посух та інших подібних стихійних лих». З іншого боку, існує безліч доказів того, що заходи щодо зниження викидів CO2 є шкідливими та дорогими.

Тому ті, хто підписав Декларацію CLINTEL, дійшли висновку, що немає причин для паніки або прийняття політики, яка шкодить людям, збільшуючи дефіцит та вартість товарів та послуг. Якщо зміна клімату призводить до негативних наслідків, то адаптація, а не пом'якшення наслідків є набагато ефективнішим способом розв’язання локальних проблем.

Послання підписантів Декларації CLINTEL, адресоване насамперед західним країнам (більшість азійських країн ігнорують кліматичних алармістів), просте: кліматична політика має враховувати наукові та економічні реалії; вона також повинна враховувати потреби людей у доступній та надійній енергії та інших товарах та послугах, таким чином, продовжуючи глобальний марш від бідності до достатку.

Чи повинно було світові знадобитися варварство Володимира Путіна, щоб усвідомити це просте послання? Звичайно, ні.

Дагган Фланакін — політичний аналітик та журналіст із Техасу.

Думки, висловлені в цій статті, належать автору і не обов'язково відображають думку The Epoch Times.

За матеріалами The Epoch Times