Євген Захаров: „Омбудсмен - це інститут громадського суспільства, що перебуває на держслужбі'. Частина 1
Нещодавно Верховна Рада проголосувала по кандидатурі парламентського Уповноваженого з прав людини. На цього посадовця покладається парламентський контроль за дотриманням конституційних прав людини і основоположних свобод. Ним став новий-старий Омбудсмен - Ніна Карпачова набравши на декілька голосів більше за голову Української Гельсінської Спілки Євгена Захарова.
- Євгене Юхимовичу, спершу, розкажіть, будь ласка, чиї права, на Ваш погляд, захищає Омбудсмен і яка його роль у державі?
- Роль надзвичайно вагома. Місією Уповноваженого Верховної Ради з прав людини є парламентський контроль за додержанням конституційних прав людини і основоположних свобод та сприяння організації автономної системи недержавних органів контролю за їх забезпеченням. Деякі помилково вважають, що Омбудсмен захищає тільки права правопорушників, оскільки щодо них порушення прав є найгрубішими. Насправді, він захищає тих, хто є жертвою правопорушень з боку держави. Наприклад, зараз порушується право на достатній життєвий рівень всіх тих людей, які не в змозі сплатити за комунальні послуги за новими тарифами, а це мільйони мешканців країни. Ці люди - літні пенсіонери, інваліди, багатодітні родини, безробітні - отримали сильний удар: багато з них навіть якщо хочуть, не можуть заплатити. А це вже загрожує їхньому праву власності: за несплату їх у майбутньому можуть позбавити житла за рішенням суду. Держава не зробила практично нічого, щоб захистити цих людей - процедура отримання субсидій складна, принизлива і багатьом просто не вистачає терпіння, щоб пройти її до кінця. На мою думку, має бути закон із чіткою процедурою отримання субсидії. Це є питанням Омбудсмена, питанням адміністративної юстиції і саме він, Омбудсмен, має робити відповідні подання в органи місцевої влади. Крім того, це питання треба вирішувати на національному рівні.
- Які моменти, на Ваш погляд, є найважливішими у захисті прав людини?
- Крім питання дотримання прав людини з моменту затримання і до отримання вироку та покарання (це комплекс прав - на свободу, на захист від катувань, на справедливий суд), є ще така суттєва річ, як свобода інформаційного обміну, доступу до інформації. Доступ до інформації в Україні дуже різний залежно від того, де люди мешкають. Я вважаю, що питання рівного доступу до інформації і правового режиму вільного обміну інформацією - важливе питання для Омбудсмена. Треба змінити закон про інформацію, адже він застарів. Також необхідно, щоб влада і посадові особи змінили ставлення до інформування суспільства про свою діяльність, до відповіді на інформаційні запити тощо. Ніяка свобода слова не можлива, якщо немає доступу до інформації. Великою проблемою є бідність значної частини населення: різниця між багатими і бідними в Україні є більшою, ніж в західних країнах, у 7-10 разів, і все зростає. Це дуже загрозлива тенденція.
- Пане Євгене, багатьом людям все ж таки важко зрозуміти, як державний службовець, який отримує гроші від держави, може захищати права людей від тієї ж держави?
- Може. Бо, за своєю суттю, Омбудсмен - це інститут громадянського суспільства, що перебуває на держслужбі. При теперішній незалежності такий захист цілком можливий. Але для цього країна повинна бути досить цивілізованою, щоб розуміти цей конфлікт інтересів і дати можливість Омбудсмену нормально працювати. Якщо такого розуміння немає, то конфлікту не уникнути.
На мій погляд, робота Омбудсмена не відрізняється по суті від роботи недержавної правозахисної організації. І якщо я буду обраний, я буду працювати так само, як і раніше, тільки отримаю додаткові права, пов'язані зі статусом.
- А, до речі, як Ви плануєте проводити свою інформаційну політику у випадку обрання Вас Омбудсменом?
- Найперше, що я вважаю треба зробити, це - покращити комунікацію Уповноваженого за рахунок наступного: щоденного оновлення сайту та створення його англомовної версії; випуску, щонайменше щомісячно, бюлетеню з описом порушень прав людини й історій успішного їх захисту; створення регулярної телепередачі на одному з національних телеканалів з прямим контактом Уповноваженого з телеглядачами; оприлюднення і широкого обговорення річної доповіді про стан з правами людини.
- Якими будуть Ваші перші кроки на посаді Омбудсмена в разі Вашого обрання?
- По-перше, на мою думку, - треба розібратися із структурою Секретаріату Уповноваженого з прав людини, штатним розкладом, розподіленням бюджету, процедурами використання позабюджетних коштів, яких, як мені відомо, було доволі багато - усі ці речі треба правильно організувати, бо інакше механізм не працюватиме. Буду готувати законопроект про зміни до закону про Уповноваженого так, як я описав у своїх тезах. Ви можете ознайомитися з ними на сайті www.maidan.org.ua.
Також необхідно створити ефективну прес-службу Омбудсмена та налагодити комунікації.
Треба, щоб були спеціалізовані Уповноважені з: - захисту прав дитини; доступу до інформації і захисту персональних даних; захисту прав меншин. Існуючий закон є доволі млявий, тому що він не передбачає навіть відповідальності державних органів за ненадання відповіді на запити Уповноваженого. Ніна Карпачова, зокрема, говорила, що прокуратура їй взагалі не відповідає. Необхідно змінювати закон і посилювати відповідальність за невиконання обов'язків щодо запитів та звернень громадян.
- Яким чином Ви плануєте це здійснити? Як швидко можна це зробити? Що і хто може заважати?
- Я вважаю, що зможу організувати розгляд заяв про порушення прав людини ефективніше, ніж зараз - за рахунок залучення правозахисних організацій, за рахунок делегування повноважень на регіональний рівень регіональним Омбудсменам, за рахунок створення електронного архіву заяв і внутрішньої мережі в офісі Уповноваженого. Я збираюся організувати національні превентивні механізми запобігання катуванням на виконання Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань - це фактично розвиток моєї праці щодо створення мобільних груп МВС, які провадять моніторинг ізоляторів тимчасового затримання. Ці заходи можна реалізувати доволі швидко.
Щодо тих, хто заважатиме... Є органи державної влади, які вже усвідомили необхідність реальної співпраці с правозахисними організаціями, такі, як МВС та Міністерство юстиції, а є такі, які ще опираються цьому. Тому я сподіваюсь, що національні превентивні механізми щодо МВС будуть створені доволі швидко, а от щодо Департаменту виконання покарань - буде важче, оскільки система виконання покарань залишається закритою, і її керівництво не дуже бажає реально співпрацювати.
Крім того, мені важко поки що оцінити, наскільки бюджет Секретаріату Уповноваженого відповідатиме вимогам часу щодо права захисту. Проте я сподіваюсь, що розвиток співпраці з недержавними організаціями допоможе і в цьому напрямку.
Довідка „Великої Епохи":
Захаров Євген Юхимович - кандидат технічних наук; член Харківського обласного юридичного товариства; член правління Міжнародного фонду "Відродження".
З 1990 - Заступник голови Харківської міської комісії з поновлення прав репресованих
З 1990 - член Московської Гельсинської групи
1990-94 - депутат Харківської міськради
1992-97 - член громадської ради Українсько-Американське бюро захисту прав людини
1993-97 - Головний редактор журналу "Права людини в Україні"
З 1994 - Член робочої колеґії Міжнародного товариства "Меморіал"
З 1997 - співголова та виконавчий директор Харківської правозахисної ґрупи;
З 1999 - Головний редактор, що квартальника "Свобода висловлювань і приватність"
З 2004 - Голова правління Української Гельсинської спілки з прав людини, голова правління.
Сімей ний стан: одружений. Дружина Інна Борисівна - філолог, поет, редактор бюлетеня "Права людини"; син Борис - історик. Дві онучки.
Володіє англ. мовою.
Захоплення: поезія.