Куратор музею комунізму в США: для комуністичних режимів людське життя не має сенсу

Атеїстична держава вказує своєму народу на всі аспекти життя, тоді як сама така держава ставиться до людського життя як до чогось незначного, як до витратного матеріалу. Ось що таке комунізм, вважає Елізабет Сполдінг, директор та засновник Музею жертв комунізму у Вашингтоні.

За останнє століття комунізм убив понад 100 мільйонів людей. Кілька сотень мільйонів зазнали тиранії чи переслідувань. В інтерв'ю американській програмі Epoch TV «Лідери думки» Сполдінг пояснює, що її музей має зберегти пам'ять про всі ці жертви.

«Сьогодні понад 1,5 мільярда людей [живуть при комунізмі], — каже вона провідному Яну Йекелеку. «Якщо порахувати населення КНР (Китайської Народної Республіки), Північної Кореї, Лаосу, В'єтнаму та Куби, то вийде понад 1,5 мільярда людей».

Частина музею показує жахи Голодомору, умисного голоду в радянській Україні, який забрав життя 4 мільйонів людей у період між 1932 та 1933 роками. У селян конфіскували останні запаси продовольства, щоб виконати сюрреалістичні сталінські квоти на закупівлю зерна. «Мільйони людей, які ніколи не повинні були померти [такою смертю], померли, [ось що таке] комуністи: вони не особливо дбають про життя», — каже Сполдінг.

«Це ще одна істина комунізму: життя для них є абсолютно безглуздим», — продовжує вона, — «Це неймовірно, якщо подумати, і люди повинні зрозуміти, що лідер, країна чи уряд не повинні керувати справами таким чином».

На питання, чому людські життя мають таку малу цінність для комуністичного режиму, Сполдінг відповіла, що це пов'язано з його атеїстичною та антирелігійною природою. У такій конфігурації держава та її авторитарні правителі стоять понад усе інше.

«За комунізму немає релігійної свободи. Він ґрунтується на атеїзмі. Якщо держава вважається альфою та омегою, то все має бути поставлене на службу державі. Так відбувається за комунізму. А держава і партія — це одне й те саме. З цього випливає, що життя в порівнянні з цим нічого не варте».

My parents escaped from communist Poland in the 70s. They were among the lucky ones.

Elizabeth Spalding is founding director of the new @VoCommunism museum honoring the over 100 million people killed by communism in the last century

PREMIERE 7:30pm ET: https://t.co/zd1AHqiObV pic.twitter.com/pfnQ0wVL4H

— Jan Jekielek (@JanJekielek) July 9, 2022

Прагнучи підвищити обізнаність та просвітити американську громадськість про минулі та сучасні злочини комунізму, Фонд пам'яті жертв комунізму виступив за те, щоб 7 листопада був оголошений «Днем пам'яті жертв комунізму». На сьогодні цю ініціативу офіційно визнано в Алабамі, Техасі, Юті, Вірджинії і, зовсім недавно, у Флориді.

Згідно із законом, підписаним у травні губернатором-республіканцем Роном ДеСантісом, державні школи Флориди не лише закликають відзначати день пам'яті, а й зобов'язані викладати старшокласникам історію комунізму, у тому числі розповідати про те, як люди страждали за режиму Кастро на Кубі. Флорида, відома тим, що прийняла кілька поколінь кубинців, які втекли від комуністичного режиму, вже зобов'язала викладати учням 12 класу «зло комунізму та тоталітарних ідеологій» на уроках суспільствознавства.

«Це те, що я рекомендую іншим штатам», — говорить Сполдінг. «Зараз ми не маємо такої державної дати. Це важливо виправити».

Ще одна ініціатива Фонду — «Тиждень полонених націй», який триває третього тижня липня. З 1953 року її відзначають на знак солідарності з тими, хто перебуває в полоні комуністичних режимів у всьому світі.

«У якийсь момент він [«Тиждень полонених націй»] був зосереджений на Радянському Союзі, його країнах-сателітах, Китаї та інших країнах Азії. Але сьогодні йдеться про інформування людей не лише про минуле, а й про сьогодення», — каже пані Сполдінг, додаючи, що вчителі можуть зробити це додатковим літнім заняттям для своїх учнів.

«Ми просто намагаємося підвищити обізнаність, щоб люди були поінформовані, ось що ми робимо», — робить висновок вона. «Людина за людиною, учень за учнем, ми навчаємо їх, щоб вони розуміли, що сталося у минулому, що відбувається сьогодні, і щоб вони знали, що ці жертви не можна ігнорувати».

За матеріалами The Epoch Times

===