12 000-річні копчені мумії є найдавнішим у світі свідченням муміфікації людей (ФОТО)

Муміфікація людських останків шляхом копчення практикувалася мисливцями і збирачами на півдні Китаю, у південно-східній Азії та за її межами ще 12 000 років тому, повідомляється в новій роботі, опублікованій у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Це найдавніші відомі дані про муміфікацію у світі, набагато древніші за більш відомі приклади з давнього Єгипту та Південної Америки.

Дослідники вивчили останки з місць, датованих періодом від 12 000 до 4000 років тому, але ця традиція ніколи повністю не зникала. Вона збереглася до наших днів у деяких районах Нової Гвінеї та Австралії.

Поховання мисливців і збирачів у південному Китаї та Південно-Східній Азії

У південному Китаї та Південно-Східній Азії поховання в тісно зігнутій або присідаючій позі є характерною рисою мисливців і збирачів, які населяли цей регіон приблизно 20 000–4000 років тому.

Археологи, які тривалий час працюють у цьому регіоні, класифікували ці могили як прості «первинні поховання». Це означає, що тіло було поховане в непошкодженому вигляді під час однієї церемонії.

Однак наш колега Хірофумі Мацумура, досвідчений антрополог і анатом, помітив, що деякі скелети були розташовані всупереч анатомічним законам.

На додаток до цього спостереження, часто можна було помітити, що деякі кістки в цих тілах були частково спалені. Сліди горіння, такі як обвуглювання, були помітні переважно в тих частинах тіла, де було менше м'язової маси і тонший шар м'яких тканин.

Почалися роздуми про те, чи не піддавали померлих більш складному процесу, ніж просте поховання.

Випадкова розмова на місці розкопок

Поворотний момент настав у вересні 2017 року, під час короткої перерви в розкопках на місці Бау Ду в центральній частині В'єтнаму.

Покійний Кім Дун Нгуєн підкреслив труднощі інтерпретації ситуації, в якій були знайдені скелети, ймовірно, навмисно розміщені та притулені до великих скель. Мацумура зазначив проблеми з положенням їхніх кісток.

Я пам'ятаю, як вигукнув — напівжартома, але з щирою цікавістю — «Чи можуть ці поховання бути схожими на копчені мумії Папуа-Нової Гвінеї?».

Мацумура серйозно замислився над цією ідеєю. Завдяки щедрій підтримці та співпраці багатьох колег, той момент став справжнім початком нашого дослідження цієї таємниці.

Як ми ідентифікували стародавні копчені мумії

З новою цікавістю ми почали переглядати фотографії сучасних практик копчення та сушіння мумій у високогір'ї Нової Гвінеї в книгах та в Інтернеті.

У січні 2019 року ми поїхали до Вамени в Папуа (Індонезія), щоб оглянути кілька сучасних копчених мумій, що зберігаються в приватних будинках. Схожість із нашими стародавніми рештками була вражаючою. Але більшість скелетів, знайдених під час наших розкопок, не мали зовнішніх ознак горіння.

Ми зрозуміли, що нам потрібні наукові тести, щоб підтвердити нашу гіпотезу. Якщо тіло було копчене за допомогою вогню низької температури — поки воно ще було захищене шкірою, м'язами та тканинами — кістки не були б явно почорнілими. Але вони все одно могли б зберігати ледь помітні ознаки або мікроскопічні сліди минулого спалювання або копчення.

Потім сталася пандемія COVID, яка призвела до обмежень на подорожі, що завадило нам кудись поїхати. Мої колеги та я були розкидані по різних регіонах, але ми шукали способи продовжити проєкт.

Врешті-решт, ми протестували кістки з 54 поховань на 11 ділянках, використовуючи дві незалежні лабораторні методики, які називаються рентгенівська дифракція та інфрачервона спектроскопія з перетворенням Фур'є. Ці методи дозволяють виявити мікроскопічні зміни в структурі кісткової тканини, спричинені високими температурами.

Результати підтвердили, що останки були піддані впливу низької температури. Іншими словами, майже всі вони були копчені.

Більше 10 000 років ритуалу

Зразки, виявлені на півдні Китаю, у В'єтнамі та Індонезії, є найдавнішими відомими прикладами муміфікації. Вони набагато давніші за відомі звичаї культури Чінчорро на півночі Чилі (близько 7000 років тому) і навіть Стародавнього Єгипту (близько 4500 років тому).

Примітно, що ця практика поховання була поширена в Східній Азії, і, ймовірно, також в Японії. Вона може датуватися більш ніж 20 000 років тому в Південно-Східній Азії.

Вона продовжувалася до приблизно 4000 років тому, коли почали закріплюватися нові способи життя. Наше дослідження розкриває унікальне поєднання техніки, традицій і вірувань. Ця культурна практика існувала тисячі років і поширилася по дуже великій території.

Видима форма, що поєднує час і пам'ять

Етнографічні записи свідчать, що ця традиція збереглася в південній Австралії аж до кінця 19-го і початку 20-го століть.

У гірській місцевості Нової Гвінеї деякі громади навіть зберегли цю традицію до наших днів. Важливо відзначити, що групи мисливців-збирачів південного Китаю та Південно-Східної Азії були тісно пов'язані з корінними народами Нової Гвінеї та Австралії як за деякими фізичними ознаками, так і за генетичним походженням.

Як у південній Австралії, так і в Папуа-Новій Гвінеї етнографічні записи свідчать, що підготовка однієї копченої мумії могла тривати до трьох місяців безперервного догляду. Така надзвичайна відданість була можлива лише завдяки глибокій любові та сильній духовній вірі.

Ця традиція віддзеркалює істину, стару як саме людство: вічне прагнення, щоб сім'ї та кохані залишалися разом назавжди — незважаючи на століття, у будь-якій формі, в якій ця єдність може витримати.

Хсяо-чун Хун, старший науковий співробітник, Школа культури, історії та мови, Австралійський національний університет

Ця стаття перепублікована з The Conversation за ліцензією Creative Commons. Прочитайте оригінальну статтю.