Трохи більше ніж 50 років тому маленький хлопчик разом зі своєю родиною втік із В’єтнаму, рятуючись від комуністичного режиму та сподіваючись здобути свободу в Америці.
Тепер він повернувся до країни, де почалося його життя, вже не як біженець, а як виконувач обов’язків міністра ВМС США.
Для Хунга Као ця поїздка стала одночасно дипломатичною місією та глибоко особистою історією про сім’ю, свободу та службу.
Під час візиту виконувач обов’язків міністра зустрівся з президентом В’єтнаму та представниками військового керівництва країни. Переговори були присвячені розширенню співробітництва між військово-морськими силами, зміцненню морської безпеки та збереженню свободи судноплавства й стабільності в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Хунг Као поділився своїми емоціями: «Це дуже незвичне відчуття. По суті, я став віч-на-віч перед тими людьми, які колись були ворогами мого батька. Настав час зцілити старі рани. Минув уже 51 рік, і нам час рухатися вперед. А зробити це можна лише спільними зусиллями. Нам необхідно співпрацювати з В’єтнамом щодо підвищення поінформованості про ситуацію на морі. Він може допомогти протистояти китайській агресії в Південнокитайському морі або, як його називають у В’єтнамі, Східному морі. Агресія Пекіна спрямована проти в’єтнамських рибалок та торговельного судноплавства».
У 1975 році батько Хунга Као вивіз сім’ю з країни, рятуючись від комуністичного режиму. Вони прибули до США, не маючи нічого, окрім надії на нове життя.
Через 51 рік Хунг Као повернувся на батьківщину разом зі своїм сином, який нещодавно отримав перше офіцерське звання.
Так завершилася історія, що охопила два покоління однієї сім’ї.
За кілька тижнів до поїздки до В’єтнаму старший син Као закінчив Військово-морську академію США. Тридцять років тому її випускником став і сам Као. Нині до служби готується вже друге покоління сім’ї.
Під час зустрічі з президентом В’єтнаму Хунг Као підкреслив: «Я взяв його із собою до В’єтнаму разом з групою молодих офіцерів – представниками наступного покоління. Я сказав президенту В’єтнаму, що минуле має залишитися в минулому. Нам треба рухатися вперед. Саме це нове покоління зможе налагодити стосунки між нашими країнами».
Для Хунга Као ця поїздка є чимось більшим, ніж просто дипломатичною місією. Вона нагадала йому, з чого починався шлях його сім’ї, як свобода та нові можливості змінили її долю і як історія в’єтнамських біженців продовжується в Америці вже в наступному поколінні.