Навіть через роки після пандемії Covid-19 у Німеччині, як і раніше, спостерігається дефіцит деяких ліків, що стосується сотень найменувань. Серед причин — глобальна залежність, економічний тиск на виробників та посилення регулювання.
Пандемія Covid-19 продемонструвала вразливість глобальних ланцюгів постачання в кризові часи. У Німеччині, як і раніше, спостерігається дефіцит понад 550 лікарських засобів.
Ця інформація взята зі списку, опублікованого Федеральним інститутом лікарських засобів та медичних виробів. Багато випадків дефіциту стосуються поширених ліків, необхідних для повсякденного догляду або таких, що користуються великим попитом, як-от ацетилсаліцилова кислота, більш відома під назвою «аспірин». Антибіотики, фізіологічні розчини, ліки від астми, дитячі ліки та гіполіпідемічні препарати також часто відсутні в наявності.
Ситуацію ускладнюють кілька факторів. Серед них — міжнародний поділ праці, який, сприяючи спеціалізації та економії за рахунок масштабу, призвів також до значної концентрації виробництва. Багато ліків або їхні активні інгредієнти виробляються в обмеженій кількості країн. Китай та Індія відіграють у цьому центральну роль.
Проблема полягає в тому, що в разі поломки обладнання, проблем з якістю або постачанням виробники альтернативних продуктів часто не можуть забезпечити постачання в короткостроковій перспективі.
Серйозні збої в ланцюжку поставок, такі як війна в Ірані та блокада Ормузької протоки або інцидент із судном «Ever Given» у Суецькому каналі в 2021 році, ще більше погіршують ситуацію.
Крім того, виробництво дженериків у Європі стає дедалі менш рентабельним, і багатьом виробникам ледве вдається отримувати прибуток у цьому секторі. Аналогічна ситуація спостерігається й щодо рецептурних ліків.
У багатьох випадках політичні заходи, такі як угоди про знижки, фіксовані суми або інші правила, не дозволяють перекласти зростання витрат на споживача. До цього додаються нормативні вимоги, що стосуються постачання, зберігання та доставки.
Асоціація фармацевтичних оптовиків висловлює невдоволення жорстким ціновим регулюванням. У результаті виробники фармацевтичної продукції переносять свої виробничі потужності за межі Європи, вивозячи з собою активні інгредієнти та лікарські препарати. У період кризи це знову порушує ланцюг поставок.
Наразі близько двох третин доступних у Європі дженериків — копій ліків, термін патентного захисту яких закінчився — постачаються з Азії. Прибуток з кожної проданої упаковки мінімальний і становить усього кілька центів.
Проте безрецептурні ліки цієї категорії входять до числа найбільш продаваних товарів у Німеччині. Це особливо стосується знеболюючих та засобів від застуди, за умови, що немає проблем з виробництвом або транспортуванням.
В інтерв'ю газеті WELT Маркус Фрейтаг, президент Федерації фармацевтичних оптовиків, виступив за зміну законодавчого регулювання в сфері винагороди. Це дало б більше свободи дій оптовикам, які й без того не в змозі рентабельно закуповувати, зберігати та постачати 65% упаковок рецептурних ліків.
Посилення нормативних вимог до виробників та дистриб'юторів ліків ставить їх у скрутне економічне становище. Без законодавчого втручання слід очікувати скорочення пропозиції.
За даними Німецької асоціації фармацевтичних компаній, що займаються науково-дослідницькою діяльністю (VFA), навіть відсутність упаковки для фізіологічного розчину може призвести до затримки виробничого процесу. Заплановані нові європейські нормативні акти, що стосуються, зокрема, відходів упаковки, очищення стічних вод та передбачуваної заборони на перфтороалкільні та поліфтороалкільні речовини (ПФАС), можуть ще більше ускладнити ситуацію. Вони можуть вимагати дорогих і трудомістких змін, що знизить привабливість ЄС як місця для розміщення виробництв або ринку збуту.
Аптекам і лікарям часто доводиться шукати замінники ліків, організовувати їх імпорт або вивчати альтернативні варіанти. Це виявляється особливо складним для пацієнтів, коли йдеться про життєво важливі або щоденні ліки, для яких немає простих замінників.