Від 1970-х до сьогодні: 500 спеціалістів досліджують китів, що викидаються на береги Франції

У Франції діє унікальна мережа, до якої входять близько 500 вчених, ветеринарів і волонтерів, розкиданих по всьому узбережжю. Їх викликають у будь-яку пору року, коли на пляж викидається морський ссавець — від звичайного тюленя чи дельфіна до гігантського кашалота, ламантина або морського слона в заморських територіях.

За роки роботи учасники мережі провели вже майже 35 000 обстежень. Зібрана ними інформація є надзвичайно цінною для науки. Вона допомагає краще зрозуміти біологію цих загадкових тварин і оцінити вплив людської діяльності на морську екосистему.

Олів’є Ван Канне, інженер-дослідник Університету Ла-Рошель і заступник директора дослідницької одиниці Pelagis (CNRS – Університет Ла-Рошель), яка координує мережу, розповідає, як усе починалося і як працює система сьогодні.

Історія мережі бере початок у 1970-х роках. Лікар Раймон Дюгі, хранитель Музею природної історії в Ла-Рошелі, зацікавився морськими ссавцями. Після масового викиду гринд на острові Є у 1963 році він зрозумів, що такі випадки дають цінну інформацію про тварин, які живуть у відкритому морі. Так поступово виникла мережа «Échouage», до якої залучили асоціації, музеї та лабораторії.

Спочатку робота мала переважно натуралістичний характер — вивчали види, їх поширення та сезонність. У 1980-х роках акцент змістився на біологію тварин: харчування, тривалість життя, розмноження. З’явилися перші наукові дисертації на основі даних мережі.

У 1990-х роках увагу приділили причинам смертності, особливо після піків викидів дельфінів. Вчені встановили зв’язок із випадковим виловом у рибальські снасті. Пізніше почали вивчати вплив забруднювачів і змін клімату.

Сьогодні мережа охоплює всю Францію, включаючи заморські території. Крім традиційних досліджень, ветеринари проводять повноцінні судово-медичні некропсії, які можуть використовуватися в суді. Також вивчають нові захворювання морських ссавців.

Логістика роботи надзвичайно складна. Мережа працює 24/7 за єдиним номером. Після виклику фахівці оцінюють ситуацію: жива тварина чи мертва, її розмір і стан. Для невеликих тварин обстеження часто проводять на місці. Для великих китів залучають важку техніку — крани, екскаватори, а іноді й цілі портові потужності.

Олів’є Ван Канне зазначає, що викиди на берег часто приваблюють багато цікавих. У таких випадках префектура встановлює зону безпеки, а вчені намагаються проводити просвітницьку роботу з громадськістю.

Причини смерті визначають за зовнішніми ознаками (травми, зіткнення, вилов), а також через детальні ветеринарні обстеження та лабораторні аналізи. Нещодавні випадки — викид рідкісного Mesoplodon True у Капбретоні та північного фінвала на острові Ре в кінці травня 2026 року — показали, наскільки складною може бути логістика, коли події відбуваються майже одночасно.

Після обстеження туші великих тварин відправляють на утилізацію, а зібрані проби зберігаються в одному з найбільших європейських банків біологічного матеріалу.

Робота мережі дозволяє не лише краще розуміти морських ссавців, а й оцінювати вплив людини на океан — від рибальства та судноплавства до забруднення. І хоча більшість викидів уникнути неможливо, вчені працюють над зменшенням антропогенних загроз.

За матеріалом The Conversation