«Келих вина» Яна Вермеєра: таємниця, зашифрована у світлі й тиші

Ян Вермеєр — один із найзагадковіших художників Голландії XVII століття, людина, яка залишила світові не так багато полотен, але кожне з них — немов застигла сцена з іншої реальності. Художник любив зашифровувати у своїх картинах прихований зміст за допомогою символів. Його твори «Дівчина з перлинним сережкою», «Молочниця», «Жінка, що пише» — це не просто картини, за кожним полотном наче криється ціла історія, яку митець хотів передати глядачам.

Серед усіх його творів живописця є одне, що особливо викликає інтерес своєю загадковістю та реалістичністю написання. Це картина «Келих вина» (The Glass of Wine, 1660). Ця жанрова картина була написана на замовлення голландського мецената Пітера ван Рейвена - покровителя Яна Вермеєра, який протягом багатьох років підтримував художника і набув значної частини його творів.

У чому інтрига цієї картини?

На полотні зображено молоду жінку, яка п'є вино з келиха, і чоловік, що стоїть поруч із нею і тримає глечик. Сцена відбувається у типовій голландській кімнаті XVII століття з плитковою підлогою, вікном з вітражами та лютнею на стільці. Начебто б нічого незвичайного, але це тільки на перший погляд.

На перший погляд це просто жанрова сцена. Але чим довше дивишся, тим сильніше відчуття, що за здавалося спокоєм картини ховається якась таємниця. Багато істориків та мистецтвознавців намагаються її розгадати вже понад сотню років.

Картина відрізняється атмосферою спокою, але водночас і неоднозначності: глядач ніби стає свідком інтимного, але стриманого спілкування між героєм та героїнею. Багато мистецтвознавців сперечаються, що саме хотів сказати Вермеєр — це сцена залицяння, попередження про небезпеку чи просто побутовий епізод. Давайте розглянемо подробиці.

Кімната, де час зупинився

Перед нами типовий голландський інтер'єр XVII століття: плиткова підлога, важкі стільці, вікно з вітражами, сонячний промінь, що падає на жінку в червоній сукні. Все бездоганно впорядковане, начебто митець боїться порушити гармонію простору. Але саме цей спокій здається підозрілим — ніби в кімнаті щойно сталося щось важливе, і герої намагаються приховати емоції.

Келих як запрошення чи випробування?

Жінка сидить за столом, підносячи до губ келих вина. При цьому обличчя дівчини майже закрите від глядачів головним убором. Чоловік стоїть поруч, тримаючи глечик. Його поза - очікування, увага, легке хвилювання, але водночас чоловік самовпевнений і відчуває свою перевагу над дівчиною. Що між ними відбувається? Чи можна вважати цей момент початком залицянь? Чи, навпаки, жінка вже дозволила собі зайве і тепер намагається зберегти гідність?

У XVII столітті вино було просто напоєм. Воно символізувало чуттєвість, спокусу, іноді навіть моральне випробування. Один ковток - і реальність втрачає чіткість.

Світло, в якому прихована істина

Зліва з вікна ллється світло - відоме вермеєрівське світло, тепле і розважливе. Він ніби висвітлює совість героїні. На склі видно вітраж з гербом, де Амур тримає цибулю — не просто прикрасу, а натяк: кохання тут присутнє, але поки що не показано відкрито. Схоже, чоловік залицяється до жінки, але той факт, що він готовий підлити їй ще вина, вказує на деяку несерйозність його намірів.

Поруч на стільці лежить лютня – символ кохання, настрою, внутрішньої гармонії. Музика в картинах Вермеєра майже завжди говорить про діалог душ, про невидимі зв'язки між людьми. Але тут інструмент мовчить, а поряд лежать зім'яті ноти. Це може свідчити від відсутності чистих почуттів та намірів у молодої людини.

Мораль чи спокуса?

Вермеєр не дає прямої відповіді на це запитання. Одні мистецтвознавці бачать у цій сцені урок стриманості — алегорію на чесноту та контроль над пристрастями. Інші — навпаки, момент флірту, в якому міститься вся чарівність людських почуттів. Вермеєр наче запрошує глядача стати свідком, але не суддею. Що трапилося до цього моменту? Що станеться за хвилину? Художник навмисно залишає розвиток сюжету на фантазію глядачів.

Точність деталей

Картина написана настільки реалістично, що нагадує фотографію. Навіть у наш час складно досягти такого рівня, як художнику вдалося написати таке реалістичне полотно понад 400 років тому? За деякими даними художник Ян Вермеєр малював через камеру-обскуру, яка була прообразом сучасного фотоапарата. Саме тому багато його картин виглядають дуже реалістично.

Камера-обскура – ​​це пристрій, який дозволяє створювати зображення за допомогою проекції світла через невеликий отвір на звороті камери. Цей пристрій був відомий ще в античні часи.

Існує гіпотеза, що Вермеєр міг використовувати камеру-обскуру, щоб домогтися такої неймовірної деталізації та точності у своїх роботах. Однак переконливих доказів цього немає, і це питання залишається спірним серед дослідників мистецтва.

Також, на думку дослідників, більшість своїх картин художник писав на горищі власного будинку біля вікна. Не стали винятком і такі знамениті полотна Вермеєра, як «Келих вина» та «Молочниця». Художник навмисно малював біля вікна, щоб отримати певне природне освітлення, яке було важливим елементом його робіт.

Сьогодні роботу Вермеєра «Келих вина» можна побачити у Берлінській картинній галері — одному з найбільших художніх музеїв Німеччини, де зібрано шедеври європейського живопису від Середньовіччя до XVIII століття. Полотно незмінно привертає увагу відвідувачів: туристи зупиняються в нього довше за інших, намагаючись розгадати приховані натяки, вловити настрій персонажів і відчути особливу атмосферу тиші та загадковості, яка відрізняє роботи майстра.

Ярина Крамаренко