На півдні Іраку активісти й селяни виступають проти проєкту з видобутку нафти, який загрожує міфічним месопотамським болотам, вже спустошеним посухою.
«Ми ніколи не змиримося», — наполягає Муртада аль-Джанубі, 30-річний активіст, який намагається згуртувати мешканців села в провінції Міссан, на краю боліт Хавізе, що є об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Болота є символом тисячолітньої цивілізації мисливців-рибалок, які зберегли свій традиційний спосіб життя якнайкраще, максимально використовуючи природні багатства цієї місцевості.
У 2023 році, коли влада домовилася з китайською компанією про початок пошуку нафти в районі Хавізе, жителі села Абу-Хсаф не одразу усвідомили небезпеку.
Лише цього року вони відчули всю глибину загрози, коли на місце прибула техніка для проведення сейсмічних досліджень і розчищення нової дороги.
Якщо Хавізе опиниться під загрозою, «історична спадщина та ідентичність (іракського) півдня зникне», — сказав пан Джанубі в інтерв’ю AFP під час візиту на болота, що простягаються вздовж іраксько-іранського кордону.
Встановлення нафтового родовища тут знищить болотисту місцевість, якій тисячі років і яка, згідно з легендою, була місцем розташування біблійного Едемського саду.
Уряд запевняє, що міністерства нафти та екології працюють разом, щоб зберегти болота: будь-яка геологічна розвідка відбуватиметься поблизу, а не всередині території.
На супутникових знімках, зроблених у березні компанією Planet Labs для AFP, видно сліди, залишені на землі проїздом транспортних засобів. Ці знімки, пояснює Вім Цвіненбург з неурядової організації PAX, свідчать про «швидке» будівництво «1,3-кілометрової ґрунтової дороги через болотисту місцевість».
У провінції Міссане розташовано кілька нафтових родовищ, у тому числі одне з них, яке розробляється китайською державною компанією за кілька кілометрів від боліт.
Полум’я від факелів можна побачити навіть з рибальських човнів на струмках, що звиваються через болота Хавізе, які вже страждають від зменшення водного потоку, низької кількості опадів і випаровування, спричиненого підвищенням температури.
«Наш регіон захоплений нафтовими родовищами — хіба цього недостатньо?» «Залиште наші болота в спокої».
80-річний рибалка Казем Алі розуміє, що новий нафтовий проєкт буде сприяти створенню нових робочих місць. «Але ми, звичайні люди, не отримаємо від цього ніякої вигоди, — каже він. Нам потрібна лише вода».
Щоб пояснити посуху і падіння рівня річок Тигр і Євфрат, які колись затоплювали пишні болотисті місцевості, Багдад вказує пальцем на зміну клімату і будівництво десятків дамб вище за течією в сусідніх Туреччині та Ірані, які нібито стримують воду.
У Хавізе вода, яка залишається де-не-де, рідко перевищує метр у глибину. Постраждало величезне озеро Умм-ель-Надж: за словами пана Янубі, його глибина в деяких місцях ледве сягає трьох метрів, у порівнянні з шістьма метрами в минулому.
Хоча кілька тисяч сімей все ще живуть у великих болотах на півдні, суворість повсякденного життя змушує дедалі більше людей переїжджати до міст.
Расул аль-Гурабі, 28-річний фермер, що розводить буйволів, бачив, як його тварини страждають від посухи. «Але я ніколи не покину болота і свободу, яку вони мені дають».
Одного березневого ранку, ведучи своє стадо на пасовисько на болотах, він був здивований робочими, які прокладали кабелі та бурили отвори. Один буйвол навіть зачепився ногою за кабель», — розповідає він.
На запитання AFP державна нафтова компанія Missane заперечила, що транспортні засоби виїжджали з району після проведення робіт на іншому нафтовому родовищі, що прилягає до боліт.
Підземна нафтова ділянка в Хавізе, яку влада сподівається видобувати в довгостроковій перспективі, охоплює 300 квадратних кілометрів під болотами, але не під епіцентром.
Якщо нафтовий проєкт буде реалізовано, він відповідатиме принципам оцінки впливу на навколишнє середовище, і будь-які пошукові роботи будуть проводитися «без шкоди для природного середовища проживання», як зазначає державна компанія.
Болота є центром існування червонокнижних видів тварин і місцем зупинки для 200 видів перелітних птахів.
Але існує також буферна зона, що відокремлює цю територію від прилеглих регіонів, де розвивається сучасний Ірак з його містами й нафтовими родовищами. Місцеві активісти звинувачують владу у проведенні сейсмічних досліджень в епіцентрі.
Джассем Фалахі, високопосадовець Міністерства охорони навколишнього середовища, каже, що заповідний статус боліт не перешкоджає проєктам розвитку. Але «ці інвестиції підлягають певним умовам і стандартам: вони не повинні порушувати епіцентр, впливати на територію та її біорізноманіття».
Підземний нафтовий пласт Хавізе вже майже два десятиліття експлуатується по той бік кордону в Ірані, де місцеві ЗМІ регулярно б’ють на сполох щодо впливу на навколишнє середовище.
Там, на болотах, відомих як Хур аль-Азім, які страждають від посухи, розташовано кілька бурових платформ.
Раніше цього року іранське інформаційне агентство Tasnim повідомило, що енергетичні компанії перекрили річки та пересохлі ділянки, щоб побудувати свою інфраструктуру.
В Іраку ЮНЕСКО в останні роки підтвердила «свою глибоку стурбованість» «вразливістю» боліт «перед розробкою нафтових і газових родовищ», повідомив AFP речник організації.
Організація очікує, що Ірак візьме на себе «постійне зобов’язання гарантувати, що нафтова діяльність» за межами боліт «не завдасть шкоди об'єкту і не зазіхне на його межі».
У країні, яка отримує 90% свого доходу від колосальних вуглеводневих багатств, екологічний активіст Ахмед Салех Німа закликає до «пошуку балансу між двома основними ресурсами: нафтою і болотами».
«Болота представляють біорізноманіття, економіку, спадщину і фольклор», — каже еколог. «Це репутація Іраку».