У Пекіні тривають найважливіші щорічні політичні збори Китаю, відомі як «Дві сесії» — спільні засідання Всекитайських зборів народних представників і Народної політичної консультативної ради. Зазвичай вони проходять у березні в Будинку народних зборів і тривають близько десяти днів.
У цей період китайська влада традиційно посилює заходи безпеки та контроль за громадянами, яких вважає потенційно небезпечними для стабільності. За повідомленнями правозахисників, під особливим наглядом опиняються активісти, правозахисники та так звані «петиціонери» — люди, які приїжджають до столиці зі скаргами на місцеву владу.
Щороку тисячі таких людей приїжджають до Пекіна, сподіваючись, що під час великих політичних заходів їхні скарги привернуть увагу центральної влади. Деякі ночують біля державних установ, щоб подати свої звернення.
Однак влада намагається не допустити публічних протестів. За словами очевидців, біля офісів, де приймають скарги громадян, працюють так звані «перехоплювачі» — представники місцевих адміністрацій, які шукають людей зі своїх регіонів і примусово повертають їх додому. Частину таких людей після повернення можуть затримати або помістити під домашній нагляд.
Правозахисники зазначають, що під час «Двох сесій» влада застосовує широкий спектр методів тиску. Деяких активістів тимчасово затримують або змушують залишити свої міста під приводом «подорожі». Інші опиняються під постійним наглядом поліції або не можуть виїхати зі своїх регіонів.
У попередні роки правозахисні організації також повідомляли про випадки насильницьких затримань, примусового повернення петиціонерів у рідні провінції та утримання їх у неофіційних місцях ув’язнення.
Критики китайської влади стверджують, що подібні заходи спрямовані на те, щоб під час головного політичного заходу країни в столиці не було публічних протестів або скандалів.
Водночас офіційно «Дві сесії» призначені для обговорення економічної політики, законодавчих ініціатив і стратегічних напрямів розвитку країни на найближчий рік. Однак для багатьох громадян цей період також стає моментом, коли вони намагаються привернути увагу до своїх проблем — навіть попри ризик переслідування.