Політичні партнери Китаю один за одним сходять зі сцени (ВІДЕО)

Коло політичних союзників Комуністичної партії Китаю помітно звужується. Від Латинської Америки до Близького Сходу й Південної Азії авторитарні лідери, які публічно декларували тісні зв’язки з Пекіном, один за одним втрачають владу.

У травні минулого року голова КПК Сі Цзіньпін зустрівся з президентом Венесуели Ніколасом Мадуро в Москві. Тоді китайський лідер заявив про «непорушну дружбу» між двома країнами. Однак уже за сім місяців Мадуро опинився під вартою у США. Американська влада звинувачує його у причетності до наркотероризму.

Схожа ситуація склалася і в Південній Азії. У серпні минулого року колишній прем’єр-міністр Непалу Шарма Олі зустрівся із Сі Цзіньпіном. Пекін тоді заявив про готовність поглибити співпрацю та вивести двостороннє партнерство на новий рівень. Проте вже за місяць Олі був змушений піти у відставку на тлі масових протестів.

По всій країні спалахнули демонстрації, у яких активну роль відігравала молодь. Протести були спрямовані, зокрема, проти рішення уряду обмежити доступ до окремих медіаплатформ. Тимчасово обов’язки прем’єр-міністра перебрав на себе колишній голова Верховного суду.

Аналогічний розвиток подій відбувся і в Бангладеш. Прем’єр-міністр країни зустрічалася із Сі Цзіньпіном у 2024 році, після чого Пекін оголосив про встановлення всеосяжного стратегічного партнерства. Уже за місяць вона подала у відставку, завершивши своє 15-річне перебування при владі.

Відставка стала наслідком масових протестів. Тисячі демонстрантів штурмували резиденцію прем’єра після того, як вона наказала силовикам придушити мирні акції. За наявними даними, під час розгону загинуло близько 300 осіб.

Ще один приклад — Сирія. У 2023 році Сі Цзіньпін приймав у Пекіні тодішнього президента Башара Асада та оголосив про стратегічне партнерство між двома країнами. Асад перебував при владі 24 роки. Більш ніж через рік після цієї зустрічі він утік до Росії, коли повстанські сили захопили столицю Сирії.

Серія цих подій привертає увагу до того, як швидко змінюється політична доля лідерів, які ще нещодавно декларували тісні відносини з Пекіном, і ставить під питання стабільність кола міжнародних партнерів Китаю.