Контроль важливіший за родовища: як Китай домінує на ринку рідкісноземельних елементів (ВІДЕО)
Рідкісноземельні елементи дедалі частіше опиняються в центрі міжнародної уваги — не лише через коливання цін на сировинних ринках, а й через їхній стратегічний вплив на економіку, енергетику та оборону. Про те, чому ця група мінералів має ключове значення для сучасного світу, розповів Томаш Надровськи — менеджер фонду Amvest Terraden Critical Minerals та автор книги «Війна за мінерали».
За словами Надровського, рідкісноземельні елементи — це 17 хімічних елементів, які зазвичай залягають разом у надрах у різних частинах світу. На відміну від традиційних ресурсів, таких як мідь, залізо чи золото, їх не можна просто видобути та використати. Основна складність полягає в переробці — відокремленні цінних компонентів від менш корисних, що робить цей процес технологічно складним і дорогим.
Поняття «критично важливі мінерали», за словами експерта, не означає їхньої рідкісності в природі. Ключовим є питання контролю. «Критично важливий не сам мінерал, а контроль над його видобутком, переробленням і постачанням», — наголосив Надровський. Саме концентрація цього контролю в руках однієї країни перетворює мінерали на геополітичний інструмент.
Вплив рідкісноземельних елементів на повсякденне життя значно більший, ніж здається. Вони є незамінними у виробництві постійних магнітів, які використовуються в електромашинах. За словами Надровського, близько 60% електромашин працюють саме на таких магнітах, і приблизно 70% з них містять рідкісноземельні елементи. У підсумку майже половина всієї електроенергії у сучасних економіках опосередковано залежить від цієї сировини. Перебої з її постачанням можуть миттєво вдарити по інфраструктурі, промисловості та обороноздатності.
Окрему увагу експерт приділив питанню домінування Китаю на цьому ринку. За його словами, така ситуація склалася не випадково і значною мірою стала наслідком прорахунків Заходу. Китай розглядав рідкісноземельні елементи не як звичайний товар, а як стратегічний актив. Держава зберегла контроль над ключовими галузями — гірничодобувною, металургійною, хімічною промисловістю, енергетикою та фінансовим сектором — що дозволило Пекіну регулювати ціни та інвестувати в довгострокове домінування, особливо після вступу країни до Світової організації торгівлі.
«Для тоталітарних режимів метали — це передусім оборона і потенціал у реальних військових конфліктах. На Заході ж ми тривалий час сприймали їх лише як предмет торгівлі», — зазначив Надровський.
На його думку, нинішня боротьба за рідкісноземельні елементи є не просто економічним суперництвом, а частиною ширшого протистояння за контроль над ключовими технологіями та глобальною безпекою.