На питання, що погнало людей за кордон, в іноземних консульствах відповідають неохоче, проте деякі висновки можна зробити, дивлячись на статистику, надану «Новому Регіону» Управлінням ФМС по Свердловській області.
Так, у 2000 році на ПМЖ закордон виїхало 1976 жителів Середнього Уралу, в 2004 році - 1513 чоловік. У 2005 році спостерігається різкий спад - батьківщину покинуло всього 145 чоловік, але вже до 2007 року кількість емігрантів виросла до 582 чоловік. «Традиційно уральці виїжджають на ПМЖ до Ізраїлю, до Німеччини, в Україну. Але останніми роками люди часто почали виїжджати до Норвегії, Туреччини, Австралії, Канади, Англії, США», - розповіла «Новому Регіону» прес-секретар Управління ФМС по Свердловській області Тетяна Лепешонок.
Як з'ясувалося, статистику причин міграції російських громадян іноземні дипмісії не ведуть і дуже обережно говорять про причини, що змусили уральців покинути батьківщину. В основному перелік підстав для еміграції виглядає вельми прийнятно і зводиться до родинних зв'язків. Про політичних біженців мови ніхто не веде.
«У нас політичних немає, тільки побутові, - запевнив «Новому Регіону» консул України в Тюмені Євгеній Левицький. - Дійсно, останніми роками спостерігається ріст кількості уральців, які виїжджають на ПМЖ до України. В більшості випадків причиною переїзду є родинні зв'язки. Їдуть в основному пенсіонери. Це ті комсомольці, які приїжджали на Урал у 60-70-х роках на освоєння нафтогазового комплексу. Тепер вони завершили роботу і хочуть на старості років бути ближче до сонця, до вишень».
Як повідомили в генеральному консульстві Великобританії та Північної Ірландії в Єкатеринбурзі, основною причиною переїзду до Англії також є родинні зв'язки. Уральці покидають батьківщину, вийшовши заміж або одружившись із громадянами цієї країни. «За останні 2 роки кількість громадян, які подали заяву на візу ПМЖ до консульства Великобританії у Єкатеринбурзі, виросла на 10 % порівняно з 2004-2005 роками, - заявили фахівці візового відділу дипмісії. - В абсолютній більшості випадків заявки на такі візи надходять від громадян, що виїжджають за сімейними обставинами, - узяття шлюбу, возз'єднання із сім'єю і таке інше. До несімейних (і досить рідкісних) випадків можна віднести візу категорії інвестора, коли той, хто виїжджає, вкладає певні інвестиції в економіку Великобританії». Офіційною причиною переїзду до Німеччини також здебільшого є родинні зв'язки.
Проте дізнатися справжні причини виїзду росіян на ПМЖ за кордон не складно. Досить заглянути на російськомовні форуми іноземних держав. Наприклад, вельми бурхлива дискусія розгорнулася на сайті
«Forum Germany.Ru». Один із відвідувачів поставив провокаційне питання - що такого в Німеччині є, чого в Росії немає. Перший же співбесідник так коротко описав переваги нового місця проживання: «У них є такий держслужбовець - канцлер, відмова якого від публічних дебатів буде сприйнята виборцями як образа. Цього ж канцлера, наприклад, під час відвідання футбольного матчу, можуть показати на трибуні та представити після якого-небудь Бекенбауера. Для вирішення 5-хвилинного бюрократичного питання в Німеччині в більшості випадків потрібно витратити 6 хвилин. І установи, де ці бюрократи засідають - безлюдні, їх важко знайти, оскільки перед їхнім входом немає стометрової черги. Вулицями середніх і дрібних міст можна сміливо ходити у вечірній і нічний час доби. ДАІшники не беруть хабарів, ним їх і не дають. Якщо немає грошей - на вулицю не виженуть, підберуть, обігріють... Опуститися тут можна тільки за наявності великої сили волі. Ну, і таке інше».
На різних російськомовних сайтах учорашні росіяни пишуть, що втікають від бюрократії, корупції, від незахищеності перед державною машиною, тотальної байдужості суспільства до хворих, старих неімущих, слабої інфраструктури, неповага до людської особистості на всіх рівнях, низької загальної культури населення і маленьких зарплат. «Виїжджаємо не по приколу або бабок зрубити (як багато хто говорить останнім часом), - пишуть відвідувачі форуму
«Russianboston.net». - Виїжджаємо від брехні та, якоюсь мірою, від безвихідності. Виїжджаємо в надії змінити своє життя».
Нагадаємо, ще в 2003 р. Росія зайняла перше місце у світі за кількістю її громадян, що просили політичного притулку в інших країнах. За даними Верховного комісара ООН у справах біженців\UNHCR, за перші дев'ять місяців 2003 року 321,7 тис. чоловік звернулося до відповідних органів 29-ти індустріально розвинених держав світу з проханням про надання ним політичного притулку. З них майже 23,7 тис. заявників були громадянами Росії, повідомляє
humanities.edu.ru.