Астрономи вловили спів з Альфи Центавра

Фото: grani.ru

Астрономи з Данії, Австралії і США використовували один із чотирьох 8,2-метрових модулів (Kueyen) Дуже Великого Телескопа (Very Large Telescope - VLT) Південної європейської обсерваторії (European Southern Observatory - ESO) на горі Паранал у Чілі і Англо-австралійський телескоп (Anglo-Australian Telescope - AAT) в східній Австралії (штат Новий Південний Уельс) як своєрідні "зоряні стетоскопи", що дозволили прослуховувати внутрішній "гуркіт" однієї з найближчих до нас зірок - Альфи Центавра B (4,3 світлових років від Землі), яка дуже схожа на наше власне Сонце.

Раніше подібні дослідження вже, звичайно, проводилися - як Сонця (вперше такі "сейсмічні" коливання були виявлені в 1979 році), так й інших близьких зірок (наприклад віддаленої від нас на 24 світлових роки бета Гідри). Проте нинішні спостереження близької зірки, які проводяться за допомогою відразу двох дуже рознесених в просторі телескопів, забезпечених могутніми спектрографами (UVES у разі VLT і UCLES у AAT) в один і той же час, дозволили добитися найакуратніших вимірювань параметрів зоряних пульсацій. Дані надзвичайно точні: відхилення не перевищує 1,5 см/с (або 0,06 кілометра на годину). В результаті вивчені пульсації поверхні світила дозволяють робити висновки про щільність, температуру, хімічний склад і швидкість обертання внутрішніх шарів зірки - тобто отримувати інформацію, недоступну іншими способами.

Альфа Центавра є потрійною зоряною системою. Альфа Центавра B - це лише один з її компонентів, помаранчева зірка, трохи легша і дещо холодніша, ніж наше власне світило.

Турбулентні рухи іонізованого газу - плазми - в зовнішніх шарах зірки породжують низькочастотні звукові хвилі, що оббігають навколо ядра, створюючи специфічний "дзвін", який можна зареєструвати. Поверхня зірки в результаті всього цього зазнає невеликі пульсації - дещо більше десяти метрів за чотири хвилини (при тому, що діаметр самої зірки - понад мільйон кілометрів). Астрономи можуть вивчити ці пульсації, вимірюючи пов'язані з ними зовсім невеликі варіації довжини світлової хвилі.

У випадку Альфи Центавра B вдалося виявити в цілому 37 різних коливальних мод. Крім усього іншого були заміряні періоди життя цих самих мод (тут знайдені явні паралелі з нашим Сонцем), а також частоту і амплітуду кожної (тобто розмах зсуву зоряної поверхні). Такі вимірювання є справжнім викликом сучасній техніці; і дійсно, зоряна поверхня в цьому випадку зміщується дуже повільно, із справді "черепашачою" швидкістю 9 сантиметрів на секунду (або приблизно 300 метрів на годину). Астрономи запозичили свою техніку високоточних вимірювань у мисливців за екзопланетами, які, як відомо, також стежать за невеликими змінами в зоряному світлі, спричиненими доплеровським ефектом від зрушення зірки, яка зазнає гравітаційних "ривків" від невидимих планет.

Результати нових досліджень наводяться в статті ("Solar-like oscillations in alpha Centauri B" by H. Kjeldsen et al.), опублікованій 20 грудня в "Астрофізичному журналі" (Astrophysical Journal - APJ, стаття також доступна на arXiv.org).

Джерела: ESO Press Release, arXiv, анімація, Грані

Написати перший коментар

Додавання коментарю
Будь ласка, дотримуйтеся теми статті! Особиста переписка, ненормативна лексика та образи будуть вилучені. Адміністрація сайту залишає за собою право вилучати будь які коментарі, що не відповідають інтересам та іміджу Великої Епохи. Не використовуйте коментарі для розкручування Інтернет ресурсів та будь якої реклами. Такий матеріал буде видалено.
Ім я:
BBCode:
Коментар:
Код:*

Powered by AkoComment Tweaked Special Edition