У Москві була незаконно затримана журналістка "Великої Епохи"

Чому Росія закриває очі на права людини?

"Удалося вирватися", - охарактеризувала становище, що склалося, журналістка "Великої Епохи" (відділення The Epoch Times у Росії) Лідія Талайзаде (Лукіних) після того, як їй усе ж удалося дістатися до Нью-Йорка до своєї сім'ї.

Кілька років тому Лідія вийшла заміж за громадянина США, у зв'язку з чим зараз вона проживає в Нью-Йорку. Лідія мала була вилетіти з Москви до Нью-Йорка 21 травня з міжнародного аеропорту "Шереметьєво-2" рейсом СУ-315 о 15.55, але не вилетіла. За словами співробітниці компанії "Аерофлот", послугами якої скористалася журналістка, Л.Талайзаде (Лукіних) "пройшла реєстрацію, але не була прийнята до перевезення". Про затримання Лідії дізналися з короткого телефонного дзвінка, що надійшов від неї, а пізніше з sms-повідомлення.

Журналісти "Великої Епохи", приїхавши в аеропорт, спробували прояснити ситуацію. Відповідей на свої питання, хто і з якої причини затримав журналістку, вони так і не отримали. Повідомлення й дзвінки від Л.Талайзаде (Лукіних) більше не надходили. Чоловік Лідії з цілком зрозумілих причинах непокоївся у зв'язку із зникненням дружини. Коли він звернувся в компанію "Аерофлот", йому відмовилися надати будь-яку інформації з тієї причини, що Лідія є громадянкою РФ. Протягом доби колеги і родичі нічого не знали про причини її затримання й місцеперебування.

З конфіденційних джерел, пізніше теж підтвердила Лідія, стало відомо, що з рейса її зняв паспортний контроль - співробітники окремого загону прикордонного контролю "Москва" ФСБ РФ. На той момент Л.Талайзаде (Лукіних) уже пройшла митницю, здала валізу в багажне відділення та отримала на руки посадочний талон.

На питання співробітниці аеропорту, яка реєструвала пасажирів, у чому причина затримання, представники ФСБ відповіли: "Не ваша справа. Це не у вашій компетенції". Перевіривши всі дані, виявилося, що Л.Талайзаде (Лукіних) у списках прикордонного контролю не значиться, ніяких даних на неї не немає. Більш того, з того ж джерела стало відомо, що "у комп'ютері міститься інформація про те, щоб Лідію не випускали в США".

Що ж сталося насправді?

Як розповіла сама Лідія, ні співробітниця відділу реєстрації, у якої, за словами журналіста, "мінявся вираз обличчя відповідно до того, що вона читала в записах комп'ютера", ні офіцер прикордонної служби, який супроводжував її в один із робочих кабінетів, "не знали, в чому справжня причина затримання, і самі намагалися у всьому розібратися". Виходило так, що виконавці не знали, що відбувається. "Проте вони виконували вказівку зверху. І те, що вони намагалися робити, було незаконне", - підтвердила Лідія.

Але про те, що відбувається, явно знали замовники, які раз по раз телефонували, отримуючи однозначні відповіді підполковника - начальника відділення прикордонного контролю, який розмовляв із нашою журналісткою. "Так, узяли. Та, сидить", - раз по раз відповідав він на телефонні дзвінки. У результаті, після переговорів, які часто повторювалися, він сказав: "Ви сьогодні вилетіти не зможете ".

"А що я порушила? " - поцікавилася Л.Талайзаде (Лукіних). Почали перегортати зведення Законів РФ. "Вас це не стосується, це теж не стосується. Нічого тут не стосується", - намагався знайти відповідне порушення підполковник. "Проте, - ствердно відповів він, - є Закон, а є оперативні дії - у нас наказ, що ви не можете покинути територію Російської Федерації".

Співробітник ФСБ, який прибув на місце події, не дивлячись в очі, як і весь час тривалого спілкування, сказав: "Пишіть пояснювальну". "А що відбувається? З якої причини мене затримують? ", - просить пояснень журналіст. "Не знаю, - лунає у відповідь. - Начальник знає, а я не знаю. А начальник до вас не приїде, отже пишіть "пояснювальну", як ви отримували паспорт".

Як розповіла Лідія, співробітники, що затримали її, офіційно порекомендували їй змінити паспорт відповідно з її новим прізвищем, хоча, як стверджує журналістка, "все зроблено згідно із законом, і немає ніяких підстав міняти паспорт", отриманий нею в Нью-Йорку з штампом про зміну прізвища й печаткою російського консульства цього ж міста. Термін використання паспорта - до травня 2010 р.

Проте, розуміючи, що "це буде безглуздий папір, оскільки в паспорті вказані всі дані", "пояснювальну" вона все ж написала. "Потім співробітник спецслужб зажадав посадочний талон, який тут же порвав у мене на очах", - розповідає далі Лідія. Незаконна дія, як і все те, що відбувалося, навіч - співробітники прикордонної служби не мають права відбирати посадочний талон у пасажирів.

"Перед тим, як мені принесли мою валізу і відпустили, я попросила начальника відділення прикордонного контролю видати мені довідку, в якій просила вказати причину мого затримання". Довідка була видана. "... Відмовлено в перетинанні державного кордону РФ 21 травня 2008 р. о 13.53 на підставі статті №11 Закону РФ про державний кордон РФ" - мовиться в документі. При цьому співробітник зізнався, що ні пункт першої статті (про державну таємницю), ні другий (про проблеми із законом) не підходять у цій ситуації. "У нас наказ", - нагадав він.

"Прикордонник сам собі довів, що немає підстав для затримання, але довідку все ж видав", - аналізує ситуацію Лідія.

Після здійснення стосовно неї цих протиправних дій, журналіста відпустили. Вона покинула аеропорт цього ж дня, і їй удалося-таки потрапити до Америки. Телефон увесь час був вимкнений, тому ніхто з колег і родичів не міг нічого знати.

У чому справжня причина того, що відбувається?

Річ у тому, що Лідія Талайзаде (Лукіних) є не лише журналісткою "Великої Епохи", але і послідовником практики духовного й фізичного самовдосконалення Фалунь Дафа. (Фалунь Дафа - це стародавня китайська система вдосконалення душі та тіла, що складається з п'яти плавних вправ, направлених на пробивання енергетичних каналів, і підвищення моральності згідно з принципами Істина, Доброта, Терпіння - прим. ред.). На жаль, Фалуньгун незаконно жорстоко переслідується в Китаї.

У Росії ж на тих, хто практикує цей метод, чиниться сильний тиск із боку спецслужб за вказівкою китайських посольств і консульств. У нашій країні не погоджують проведення пікетів, мітингів, які мають на меті виразити свою незгоду з політикою геноциду проти послідовників Фалуньгун у Китаї, яку здійснює комуністична партія КНР; переписують дані з паспортів; фотографують на акціях на захист прав людини в Китаї; прослуховують телефони; проглядають електронну пошту.

Такі дії владних структур викликані тиском китайського комуністичного режиму, який використовує як інструмент впливу існуючий "Договір про добросусідство, дружбу та співпрацю між КНР і РФ" від 16.07.2001 р., а саме статтю 8, де визначено, що "жодна із сторін не допускає створення й діяльності на своїй території організацій і груп, що загрожують суверенітету, безпеці та територіальній цілісності другої договірної сторони".

Але публічні заходи послідовників Фалуньгун не є заходами антикитайської спрямованості. Китайський народ страждає від репресій, страждає від придушення, страждає від інших незаконних жорстоких нелюдських дій комуністичного уряду.

І як сказала Лідія Талайзаде на круглому столі на тему "Олімпіада й злочини проти людства несумісні", "ми бажаємо Китаю добра". "А якщо ми бажаємо Китаю добра, - вважає вона, - то ми повинні говорити про це. Це є справжньою допомогою. Знати Китай з різних сторін, знати про те, що дійсно відбувається в цій країні, дуже корисно і для людей, які живуть у самому Китаї, і за його межами".

"Компартія Китаю не представляє більшість інтересів, устремлінь, переконань китайського народу, - інформувала присутніх журналістка. - Тому надати іншу інформацію, дозволити іншим точкам зору в Китаї виявитися - це теж допомога Китаю. Це теж добрі наміри стосовно китайського народу. Ми, як ЗМІ, вважаємо, що це одне з наших завдань".

Інформація дозволяє зробити правильний вибір, дозволяє визначити свою позицію і дає можливість не бути співучасником злочинів, про які деколи навіть і не знаємо, і не здогадуємося, що вони відбуваються. У такому значені і послідовники Фалуньгун на своїх публічних заходах, і міжнародне ЗМІ "Великої Епохи" допомагають і росіянам, і китайцям у Китаї.

Хочеться вірити, що уряди Росії та Китаю переглянуть свої позиції і по-справжньому поважатимуть права людини та громадянина своїх країн. Усвідомлюючи необхідність турботи одне про одного, підвищиться моральність суспільства. І тоді ці дві великі могутні держави зв'язуватимуть не лише договірні зобов'язання, а справжня міцна дружба, заснована на пошані до прав і свобод громадян двох держав.