Китайські ідіоми (26): Крайня радість викликає сум
Велика Епоха
Китайська ідіома «樂極生悲» (lè jí shēng bēi/лè цзí шēн бēй) буквально означає — «крайня радість викликає сум». Вперше вона з'явилася в «Записах видатного історика» (близько 135―86 до н.е.)*. Заснована ідіома на наступній історії.
Крайня радість - китайскька ідіома
«Крайня радість викликає сум» — відома китайська ідіома. Ілюстрація: Велика Епоха
У період Міжцарської війни (475―221 до н.е.) між державами був короткий період мирного співіснування.
Правитель держави Ці почав зловживати вином і розважатися всі ночі безперервно. На наступний день він часто був занадто п'яний, щоб думати про державні справи.
Міністри дуже хвилювалися, але нічого не могли зробити, щоб переконати царя позбутися залежності від вина.
Інші держави побачили в цьому можливість для захоплення царства Ці. У 349 до н.е. держава Чу першою напала на Ці. Це вразило правителя Ці, і він негайно послав дипломата Чуньюй Куня в сусідню державу Чжао просити про допомогу у їхнього царя.
Чуньюй був видатним дипломатом. Хоча він відрізнявся маленьким зростом і непривабливою зовнішністю, але його дуже поважали за талант і знання Дао. Правитель царства Ці відправив його до Чжао з багатьма цінними подарунками.
Цар Чжао прийняв Чуньюя тепло і з повагою, як дорогого гостя. Вони обговорили ситуацію держав, і Чуньюй поділився своїм поглядом на переваги союзу Чжао з Ці. Він переконав царя Чжао послати 100 тисяч солдатів на допомогу Ці.
Новина поширилася дуже швидко. Почувши, що Ці отримає від Чжао військову підтримку зі 100 тисяч солдатів, правитель царства Чу наказав своїй армії відступити.
Коли облога міста була знята, цар Ці дуже зрадів. Щоб віддячити Чуньюю за такий сприятливий результат, правитель влаштував у палаці банкет на його честь. На свято були запрошені міністри та високопосадовці.
Під час бенкету цар запитав Чуньюя: скільки йому потрібно випити вина, щоб сп'яніти?
Дипломат відповів: «Це залежить від багатьох чинників. Я міг би захмеліти, випивши всього один літр, але можу сп'яніти і після десяти…».
Царя дуже спантеличила ця відповідь, і він вигукнув: «Дивно! Якщо ви можете напитися після одного літра, то як ви можете випити ще дев'ять?»
Чуньюй відповів: «Якби я пив з Вашою Величністю, вашими міністрами і під наглядом охоронців, то боюся, що сп'янів би і від одного літра вина. Якби я пив з жителями села з нагоди святкування врожаю, то від надмірної радості, перед тим як захмеліти, зміг би випити і 8 літрів вина.
Якщо Ваша Величносте попросила б мене насолодитися вином наодинці з Вами, то для мене це була б дуже велика честь, і я б не схмелів і від 10 літрів вина. Добре б нам слухати цінні поради наших предків і не вдаватися до надмірностей, оскільки через це можемо дуже багато втратити».
«Коли Ви п'єте, то напиваєтеся так що втрачаєте контроль над собою. Як тільки радість досягає крайньої межі, тоді настає черга плакати. Крайня радість викликає сум. Це ― вселенське правило», ― сказав він.
Почувши відповідь Чуньюя, міністри закивали головами, і цар збагнув, що отримав щиру пораду. Зрозумівши свої минулі помилки, йому більше нічого було сказати. Відтоді він перестав пити і почав більше піклуватися про державні справи.
Примітка:
* «Записи видатного історика» (близько 135―86 до н.е.) охоплюють період більше 2000 років китайської історії, починаючи від Жовтого Імператора (2600 до н.е.) і закінчуючи правлінням імператора У династії Хань (87 до н.е.). Написані «Записи...» Сима Цянєм, який вважається батьком китайської історіографії.
