На Меркурії виявлено унікальну павукоподібну структуру

У середині січня космічний апарат "Месенджер" зробив знімки половини Меркурія, що раніше не була під спостереженням, а також провів безліч вимірювань, частина з яких уже змусила астрономів задуматися, повідомляють фахівці NASA.

Знімки показали дивні обриви й кручі, які тягнуться на багато сотень кілометрів. Це сліди геологічної активності, що проявлялася в ранньому періоді історії планети.

У середині басейну Жари, який також називають басейном Калоріс, розташована незвичайна структура, що отримала назву "Павук": мережа із сотень довгих вузьких западин із плоским дном, що розходиться від центру в сторони. Недалеко від центру є помітний кратер, проте поки неясно, чи має він стосунок до виникнення "Павука" або ж утворився пізніше.

Учені припускають, що цей кратер (діаметром 40 кілометрів) привів до появи деяких із цих западин, але більшість із них виникли раніше як результат руйнування породи, яка складає дно басейну Калоріс. Такого роду утворення ніколи раніше не спостерігалося ні на Меркурії, ні на Місяці.

Політ "Месенджера" крізь магнітосферу Меркурія. Зображення із сайту місії

Згідно з даними "Месенджера", розміри басейну Жари становлять 1550 кілометрів. Рівнини в басейні мають вищий коефіцієнт віддзеркалення сонячного світла, ніж рівнини поза ним. Ученим належить з'ясувати, чому інакші справи із западинами на поверхні Місяця, оскільки раніше нього вважали дуже схожим на Меркурій.

Меркурій відрізняється від Місяця й наявністю великої кількості високих скель і уступів, а також зовнішнім виглядом метеоритних кратерів. Одна з можливих причин цього - висока щільність, що викликає аномально високу для такої маленької планети гравітацію. Поверхнева гравітація Меркурія приблизно така ж, як у Марса.

На відміну від магнітосфери Землі, магнітосфера Меркурія не має радіаційних поясів (поясів Ван-Аллена): тороїдальних ділянок, в яких утримуються й накопичуються заряджені частки високих енергій.

Маленький розмір Меркурія давно вже повинен був привести до охолодження й затвердіння ядра, тому природа його магнітного поля поки залишається невідомою.



За матеріалами:
messenger.jhuapl.edu
nasa.gov
membrana.ru
lenta.ru