Коментар 9. Про злочинну сутність КПК
Вступ
Цей комуністичний режим народився не «за мандатом Неба»,[1] не в внаслідок демократичного вибору. Сьогодні законність панування цієї влади з її руйнівною ідеологією викликає у всіх цілковитий сумнів.
КПК все ще чинить опір уходу з авансцени, не підкоряючись історії. Навпаки, вона використовує всі вульгарні, жорстокі прийоми, накопичені в політичних кампаніях за декілька десятиліть, намагаючись відновити люту боротьбу за свою законність і реанімувати своє вмираюче право.
Політичні реформи та відкритість КПК приховують безнадійну ціль – зберегти тоталітарну владу. Економічні успіхи Китаю за останні двадцять років, досягнуті важкою працею китайського народу, не примусили КПК відкласти свій ніж м'ясника. Навпаки, КПК отримує для себе вигоду з цих досягнень, щоб підновити образ свого безпринципного царювання, стаючи, насправді, підступнішою та брехливішою. Найстрашніше те, що КПК робить все, щоб зруйнувати фундаментальні моральні основи всієї нації, прагнучи постригти всіх під одну гребінку й маніпулювати всіма так, щоб створити середовище для власного «просування з часом».
У цей історичний момент для всіх нас особливо важливо ясно зрозуміти, що КПК діє як банда негідників, розкрити її шкідливу сутність, щоб китайський народ зміг забезпечити собі тривалу та мирну стабільність, якнайскоріше увійти до епохи без КПК і почати будувати оновлене прекрасне майбутнє.
Злочинна сутність компартії ніколи не змінювалася
Заради кого робилися реформи компартії?
Впродовж історії під час кожної своєї кризи КПК прагнула продемонструвати бажання змін на краще, що було черговою ілюзією для людей. Всі ці ілюзії, без жодного винятку розбивалися одна за одною. Сьогодні КПК, намагаючись отримати короткочасні вигоди, діючи як і раніше, намагається створити враження економічного процвітання, в котре прагне примусити повірити в ілюзії щодо КПК.
Проте конфлікт фундаментальних інтересів між КПК і всією нацією підтверджує, що це процвітання довго не триватиме. «Реформа», обіцяна КПК, має свою мету – продовжити власне володарювання. Ця кульгаюча реформа – зміна тільки зовнішня, але не сутнісна. У цьому кульгаючому розвитку зріє соціальна криза. Коли вона вибухне, вся нація і кожна людина в котре постраждають.
зміною глави країни новому поколінню керівників КПК, що не має комуністичних, революційних заслуг, все важче утримувати престиж і здобувати кредит довіри для управління нацією. На фоні кризи законності існування, з якою зіткнулася КПК, дедалі чіткіше видно, що захист інтересів КПК як одного колективу – це єдиний гарант захисту особистих вигод керівництва. Природа партії егоїстична. Вона ніким не контрольована. Сподіватися, що така партія мирним чином підкорятиметься необхідності розвитку країни – чергова ілюзія.
Заглянемо в статтю від 12 липня 2004 р., розміщену на першій сторінці щоденної офіційної газети КПК — «Женьмінь жибао»: «Історична діалектика навчила членів КПК наступному: те, що потрібно змінювати, має бути зміненим, інакше це приведе до втрат; те, що не повинне бути зміненим, має залишатися без змін, інакше це приведе до саморуйнування».
Що ж не повинне бути зміненим? «Женьмінь жибао» пояснює: «Керівна лінія партії – цей «один центр на двох точках опори» повинен протягом усього віку залишатися непохитним». [2]
Люди не обов'язково добре розуміють, що означає «один центр» і «дві точки опори», але всі розуміють, що партія з завзятістю маніяка захищає свої колективні інтереси й диктатура ніколи не зміниться. Комунізм переможений на всій земній кулі та приречений на загибель. Завжди, чим більше щось розкладається, тим більш руйнівним воно стає у своїй агонії. Вести діалог з КПК на тему демократичних перетворень – це все одно, що просити тигра віддати його шкуру.
Як Китаю жити без компартії?
Тоді як КПК вже рухається до цілковитого занепаду, народ несподівано помітив, що огидний привид партії найвульгарнішими методами впроваджував злісні елементи в усі аспекти життя звичайних людей.
Стільки китайців гірко плакали перед портретом померлого Мао, плакали і краяли душу питанням: «Як же вижити Китаю без глави Мао?» За іронією долі, через 20 років, коли світ поставив питання, наскільки політично правомочна компартія, КПК новою хвилею пропаганди примусила китайців знову задаватися питанням: «Як же вижити Китаю без компартії?»
Насправді всюдисущий контроль КПК розжареним тавром помітив нашу культуру та свідомість, і навіть критерії для оцінки КПК дала нам сама партія. Якщо раніше КПК контролювала людей, упроваджуючи свої елементи, то тепер збирає урожай з того, що було посіяно, оскільки всі речі, впроваджені в свідомість людей, сьогодні перетравлені та сприйняті кожною їх клітинкою. Люди розмірковують за логікою КПК і навіть ставлять себе на місце КПК, щоб відрізнити гарне від поганого. Що стосується розгрому студентів на площі Тяньаньмень 4 червня 1989 року, то деякі кажуть: «Якби я був на місці Ден Сяопіна, я б теж застосував танки, щоб покінчити з протестуючими». В період переслідування Фалуньгун, дехто каже: «Якби я був на місці Цзян Цземіня, я б теж знищив Фалуньгун». Що стосується заборони на свободу вираження своїх думок, то дехто каже: «Якби я був на місці компартії, я діяв би так само». Правда й совість загублені, залишилася тільки логіка компартії. Це наслідок дії підступних і надзвичайно грубих методів, вживаних КПК. Наскільки довго КПК зможе впроваджувати свою отруйну мораль, настільки вона продовжуватиме накопичувати енергію для підтримання себе.
«Як Китаю жити без партії?» Саме таке розуміння точно співпадає з бажанням КПК володіти людьми, які думають за її логікою.
Народ Китаю вже прожив більше 5000 років без компартії. В світі ще не було країни, яка зупинилася б в своєму розвитку внаслідок падіння режиму, яким би він не був. Проте після десятиліть огидного правління КПК, люди більше не в змозі ясно зрозуміти це. Посилена пропаганда призвела до того, що люди думають про партію, як про рідну матір. Усюдисуща політика КПК довела людей до того, що вони не мають сили розпочати нове життя без партії.
Без Мао Цзедуна Китай не пішов на дно. Хіба він загине без КПК?
У чому дійсна причина хаосу?
Багато людей знають дійсне обличчя КПК, правильно оцінюють віроломство КПК, відчувають огиду до її боротьби та брехні. Але одночасно вони побоюються політичних рухів КПК і безладдя, яке йде за ними; вони бояться, що в Китаї встановиться хаос. Саме тому, коли КПК погрожує «безладдями», люди мовчазно діють відповідно до вказівки КПК! Вони відчувають своє безсилля перед деспотичною владою.
Насправді разом з багатомільйонною армією та воєнізованою поліцією КПК і є справжнім джерелом безладдя. Звичайні громадяни не мають ні причин, ні здібностей для влаштування безладдя. Це саме КПК на межі падіння безрозсудно веде націю до безладдя.
«Стабільність – над усе» та «Знищити в зародку всі нестабільні елементи» – гасла, що стали теоретичною основою для придушення громадян. Хто несе основну відповідальність за нестабільність в Китаї? Чи це не КПК, яка спеціалізується на тиранії? Це КПК породжує хвилювання, потім створює хаос, щоб вершити насильство. Це поведінка злодія.
Економічний розвиток принесений компартією в жертву
Завоювати кредит довіри за рахунок праці інших
Пред’явлення своїх прав на власну законність базуються КПК на економічному розвиткові останніх 20 років. Насправді зріст економіки був досягнутий після того, як пути КПК були дещо послаблені. Ці результати ніяк не пов'язані із заслугами КПК. Але КПК не тільки видає ці успіхи за свої, але й вимагає від народу вдячності за це. КПК сподівається, що люди віритимуть в те, що без неї ці досягнення були б неможливими. Всім відомо, що некомуністичні країни вже давно досягли ще більшого економічного росту.
Якщо спортсмени одержують золоті медалі, потрібно дякувати КПК. Партія не вагаючись, гучно прославляє себе як творця «великої спортивної нації». Китай сильно постраждав від атипової пневмонії, але «Женьмінь жибао» неодноразово повідомляло, що Китай переміг вірус завдяки опорі на «теорію партії, головну лінію поведінки, основні принципи та досвід». Запуск Китаєм космічного корабля Шен-5, здійснений зусиллями висококваліфікованих професіоналів з проблем астронавтики й технологій, КПК використовувала як додатковий доказ того, що саме під її керівництвом Китай зміг увійти до категорії могутніх світових держав. Щодо права на проведення в Китаї Олімпіади-2008, насправді, це «оливкова гілка», вручена західними країнами Китаю, щоб підтримати його бажання поліпшити ситуацію з правами людини. КПК використала цей факт, щоб зміцнити законність своєї влади, щоб ще більше пригноблювати китайців.
«Величезний потенційний ринок», який так приваблює іноземних інвесторів, – результат зростання купівельної спроможності 1 млрд. 300 млн. китайців. КПК не лише обернула ці кредити на свої переваги, але й перетворила їх на зброю для протистояння західним країнам, щоб примусити їх діяти за своїми правилами гри.
КПК приписує все негативне діям реакційних сил і таємним задумам окремих осіб, а всі успіхи відносить до заслуг тільки КПК. Будь-яке щонайменше досягнення служить підтвердженню законності становища КПК. Навіть деякі свої помилки КПК уміє перетворити на щось гарне, що послужить її цілям. Наприклад, коли КПК вже не могла більше приховувати факти поширення СНІДу, вона підготувала раптовий розиграш. Ретельно попрацювала пропагандистська машина: були задіяні всі відомі актори, а також секретаріат партії, щоб з головного винуватця – партії, зробити образ добродійника всіх хворих, образ руйнівниці вірусу, що перемогла хворобу. Опинившись у цій серйозній ситуації перед обличчям життя і смерті, вона не знайшла нічого кращого, ніж ще раз себе вихвалити. Тільки такі порочні маніпулятори, як КПК, здатні бути такими безжалісними й зухвалими, щоб таємно отримувати користь і проявляти цілковиту байдужість до людського життя.
Економічні втрати через короткозорість
Опинившись перед серйозною «кризою законності», КПК у 1980-і роки розпочала політику реформ та відкритості для утримання влади. Її прагнення здобути швидкий успіх поставило Китай у невигідне становище, так зване економістами «прокляття того, хто відстає».
Концепції «прокляття того, хто відстає» і «нагородження того, хто відстає», як називають це окремі інтелектуали, співвідносяться з фактом, що країни, які розвиваються, які пізно прийшли до розвитку, можуть лише наслідувати розвинені країни в багатьох аспектах. Можна прийняти дві форми: наслідувати їх соціальну систему або перейняти їх технологічну та промислову моделі. Наслідувати соціальну модель важко, оскільки реформа може загрожувати інтересам деяких політичних або суспільних груп. Тому країни, що розвиваються, скоріше використовують технології розвинених країн. Звичайно, використання технологій сприяє економічному розвиткові, але може трапитися так, що проявиться прихований ризик або навіть тривалий занепад в розвитку.
КПК прямує саме шляхом «прокляття того, хто відстає», шляхом, який веде до поразки. За останні два десятиліття «використання технологій» принесло Китаю деякі успіхи, чим відразу ж скористалася КПК, щоб підтвердити свою законність і продовжувати чинити опір політичним реформам, які ущемили б її власні інтереси. Так були принесені в жертву довгочасні інтереси нації.
Болючий удар по економічному розвитку країни
КПК невпинно нахвалює себе за економічний прогрес, але насправді нинішній економічний стан Китаю в світі за світовою класифікацією, нижчий, ніж під час царювання Цяньлун (1711 – 1799) династії Цин. При правлінні Цяньлун валовий національний продукт (ВНП) Китаю становив 51% від світового рівня. В перші роки після встановлення республіки в Китаї (Гоміньдан) в 1911 р., яка була створена Сунь Ятсенем, він становив 27% від світового рівня. В 1923 р. він знизився до 12%. У 1949 році, коли владу захопила КПК, він вже став 5,7%, а в 2003 році навіть не досяг 4%. На відміну від правління партії Гоміньдана, коли зниження ВНП було наслідком багаторічних воєн, зараз мирний час.
КПК заради збереження законності свого правління країною прагне до негайних вигод. КПК почала здійснювати «кульгаючу» реформу в економіці, яка неминуче приведе країну до майбутніх втрат. Прискорені темпи розвитку за останні 20 років є наслідком надмірного розбазарювання ресурсів країни, а також руйнування довкілля. Значна частка ВНП отримана за рахунок майбутніх поколінь. У 2003 р. внесок Китаю в світову економіку становить менше 4%, при цьому її споживання сталі, цементу й інших матеріалів становить третину від загальносвітового рівня. [3]
У Китаї за період від 1980 до 1990 року відбулося опустелювання територій, практично з нуля до 1000-2460 кв. кілометрів. Розмір сільськогосподарських земель на душу населення зменшився з 2 му (1300 кв. м) в 1980 р. до 1,43 му (952 кв. м) до 2003 р. [4] У цьому бурхливому русі «перерозподілу землі» за останні кілька років китайське сільське господарство втратило 6 666 667 га.
Фактично використовується тільки 43% землі за новим призначенням. Нині в Китаї допустима норма стічних вод – 43,95 млрд. тонн і вже перевищує допустимі норми на 82%. У 7 великих ріках Китаю близько 40,9% води вже непридатні для пиття не лише людині, але і худобі. Близько 75% озер забруднено різним ступенем мінералізації [5] . Ніколи конфлікт між природою і людиною в Китаї не був таким гострим, як сьогодні. Ні Китай, ні решта світу не можуть миритися з таким згубним розвитком. Народ Китаю, обдурений зовнішнім блиском швидкого розвитку, багатими будинками, не помічає неминучої загрози природних лих. Обов'язково прийде час, і природа помститься людям, наслідки будуть руйнівними для китайського народу.
Для порівняння: Росія, позбувшись комунізму, одночасно проводила економічну та політичну реформи, після недовготривалого періоду застою почала швидко розвиватися. Від 1999 р. до 2003 р. ВВП Росії піднявся до 29,9%. Рівень життя народу помітно підвищився. Західні фінансові кола не лише обговорюють «феномен російської економіки», але вже розпочали масштабне інвестування в Росію, оскільки вона стала перспективною країною. Росія, яка розглядається як одна з найактивніших країн, що розвиваються, перейшла по цій категорії з 17 місця в 2002 р. на 8-е в 2003 р. і вперше за свою історію увійшла до почесної десятки країн, яким надають перевагу в інвестуванні.
Навіть Індія, за поняттями китайців, країна бідняків та міжетнічних конфліктів, за час економічних реформ, розпочатих в 1991 р., добилася швидкого зростання й досягла економічного розвитку в 7-8% річних. В Індії існує порівняно досконала законодавча система ринкової економіки, здорові фінанси, розвивається демократія, а суспільна свідомість є стабільною. Міжнародне співтовариство визнало Індію країною, що має величезний потенціал розвитку.
А КПК займається тільки реформою економіки, залишивши осторонь зміни в політиці. Брехливий вигляд швидко розквітаючої економіки створює ілюзію, яка є природним гальмом для «соціального розвитку суспільства». Ця однобока реформа є причиною нерівномірності в розвитку китайського суспільства й веде до посилення соціальних конфліктів. Люди, які отримали прибуток від важкої праці, не захищені в соціальній сфері від непомірного податкового тягаря. Більш того, комуністи, що перебувають при владі, скористалися процесом приватизації державної власності, щоб набити свої кишені.
КПК раз у раз обманює бідне селянство
КПК захопила владу, спираючись на селян. Сільські жителі з районів, контрольованих КПК, в початковий період її існування віддали їй все, що мали. Отримавши контроль над країною, партія піддала тих же селян суворій дискримінації.
Після встановлення влади партія запровадила небувалу несправедливу систему реєстрації за місцем проживання. Весь народ країни був насильно роздільний на дві частини: сільське та не сільське населення, одні були протиставлені іншим. Селяни не мають медичного страхування, пенсії, позбавлені права на грошову допомогу в зв’язку з безробіттям, не можуть отримати банківський кредит. Селяни не тільки становлять найбідніший прошарок суспільства, але і несуть найбільший податковий тягар. Вони повинні платити внески до громадських фондів, до фонду розвитку, збори на адміністративне управління, освіту, підготовку народного ополчення та його навчання, податок на будівництво доріг та ін. Крім того, вони зобов'язані віддати державі визначену частину зерна та платити податки: сільськогосподарський, на землю, на вирощування місцевих делікатесних рослин, на забій худоби й багато інших. Тоді як решта населення не оподатковується.
На початку 2004 року Вень Цзябао опублікував урядову доповідь «Документ №1», у якому заявив, що сільські райони перебувають у найскрутнішому становищі з часів економічних реформ 1978 р. Дохід більшості селян не тільки не збільшуються, але і скорочуються. Селянство стає все біднішим, різниця доходів міського та сільського населення продовжує зростати.
Лісівницькому господарству в східному районі провінції Сичуань вища влада виділила 500 000 юанів (близько 60 500 $) на лісопосадки. Керівництво лісгоспу привласнило 200 000 юанів для власного користування, інші 300 000 асигнували на посадку лісу. На кожному наступному рівні влади гроші, за прикладом вищої влади, також привласнювалися, й коли дійшло до селян, які повинні були садити дерева, вже майже нічого не залишилося. Адміністрацію вже не дивує те, що селяни відмовляються саджати дерева через нестачу грошей. Селяни настільки бідні, бо працюють за дуже маленьку зарплату. Товари, вироблені в Китаї, такі недорогі саме внаслідок дешевої робочої сили.
Використовувати економічну зацікавленість для тиску на західні країни
Багато хто вважає, що розвиток торгових відносин з Китаєм сприятиме справі покращення прав людини в цій країні, свободи слова, демократичних реформ. Але час показав, що це нездійсненне бажання. Навіть найпростіший приклад може показати різницю між методами ведення справ західними і китайськими бізнесменами. Рівноправ'я й прозорість в бізнесі на Заході, на Сході підмінені особистими зв'язками, корупцією та обманом. Багато великих західних компаній несуть відповідальність за посилення корупції в Китаї, деякі з них навіть сприяли КПК в приховуванні порушень прав людини і переслідувань власного народу.
КПК діє подібно до мафії, розігруючи економічну карту в дипломатичних відносинах. Щоб отримати замовлення на виробництво літаків, США або Франція повинні замовчувати ситуацію з правами людини. Дії численних західних бізнесменів та політиків контролюються й ведуться економічними вигодами Китаю. Деякі північноамериканські компанії, які працюють в галузі інформаційних технологій, постачають КПК спеціальне обладнання, щоб блокувати Інтернет. Деякі сайти Інтернету, щоб дістати доступ на ринок Китаю, пішли на самоцензуру та вилучення інформації, яка не подобається КПК.
За даними міністерства торгівлі КНР наприкінці квітня 2004 р. Китай по різних контрактах одержав іноземні інвестиції на суму більше 990 млрд. доларів США. Це очевидне «величезне вливання крові» в економіку КПК. Але процес інвестування капіталу ніяким чином не сприяє демократії, свободі слова та встановленню прав людини як фундаментальних принципів китайського народу. КПК використовує активний процес вкладення капіталу окремими іноземними інвесторами, і навіть деякими урядами, для внутрішньої пропаганди. Отримуючи користь з поверхового процвітання китайської економіки, партійні функціонери навчилися вміло захоплювати державні багатства і блокувати політичні реформи.
Метод «промивання мозку» розвивається від явно брутального до «витонченого»
Можна часто чути, як люди кажуть: «Я знаю, КПК у минулому багато брехала, але цього разу вона говорить правду». За іронією долі кожного разу, коли КПК робила грубі помилки, люди так і говорили. Це показує, наскільки за ці десятиліття КПК удосконалила технологію обману власного народу.
У людей вже виробився імунітет до «великих казок» КПК, тому вона робить свої хитросплетіння та пропаганду більш «витонченою» і «професійною». Розвиваючись, пропаганда й застарілі гасла стають тоншими і «більш професійними». Зокрема, в умовах інформаційної блокади Китаю, влаштованої КПК, події повідомляються народові у вигляді напівправди, щоб ввести його в оману, що ще шкідливіше, ніж цілковита брехня.
Газета «China Scope», що виходить англійською мовою, в жовтні 2004 р. опублікувала статтю про те, як КПК сьогодні використовує тонкіші методи для приховання правди. Під час спалаху атипової пневмонії в 2003 р. в континентальному Китаї зовнішній світ підозрював, що Китай приховує дані про епідемію, але КПК неодноразово відмовлялася це визнати. Щоб проаналізувати достовірність інформації, яку надавала світові КПК, автор дослідив близько 400 статей, які публікував офіційний сайт уряду.
Ці звіти повідомляли про наступні факти. З появою перших ознак атипової пневмонії всі рівні влади направили фахівців для вивчення епідемії та забезпечення лікування, що призвело до одужання хворих. Але перелякані люди кинулися в магазини, щоб запастися продуктами, що, в свою чергу, спричинило хвилювання. Уряд не втрачав часу і почав боротися з новими чутками. Для цього було вжито заходів, щоб припинити їх поширення та встановити порядок в країні. Незважаючи на це, невелика кількість налаштованих проти Китаю іноземних громадян підозрювала, і небезпідставно, що китайський уряд приховує правду, та країна й люди не вірили їм. На Міжнародному торговому ярмарку в Гуаньчжоу брали широку участь підприємства всього світу, й іноземні туристи запевняли, що поїздки до Китаю не викликають у них стурбованості. Навіть фахівці Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я були обдурені КПК і заявляли, що китайський уряд вжив всі необхідні заходи та виявив бажання кооперуватися з проблеми атипової пневмонії, що проблеми не повинні виникати. Через 20 днів експерти дали «зелене світло» на обстеження провінції Гуаньдун.
Після прочитання цих 400 статей у автора сформувалася думка, що протягом 4-х місяців все було дуже прозоро, що чиновники КПК проявили велику відповідальність. Лише 20 квітня 2003 р. офіційна особа уряду оголосила на прес-конференції, що атипова пневмонія поширена в Китаї, таким чином, він непрямо визнав, що уряд приховував епідемію. Саме у цей момент автор побачив правду і зрозумів, якими негідними та обманними методами діє КПК, яка «так просунулася з часом».
Що стосується виборів президента Тайваню, то КПК так само, використовуючи метод «частковості» й «поступового роз'яснення», запевняла китайський народ в тому, що президентські вибори призведуть до катастрофи, збільшення кількості самогубств, руйнування фондового ринку, збільшення «дивних хвороб», сум'яття в думках, еміграції жителів острова, сімейної ворожнечі, небажання жити, до придушення ринку, стрільби без цілі, протестів, демонстрацій, облоги урядових установ, соціального вибуху та брехні політиків і т.і. КПК щодня наповнювала мозок китайців на континенті такими думками, які допомогли б їм самим зробити висновок: «Всі ці події – плачевний результат виборів» і «Ми не повинні допускати демократичних виборів у нас».
Стосовно Фалуньгун КПК проявила найвищий пілотаж фабрикування наклепу, щоб очорнити його. Дуже правдоподібні живі сцени розігрувалися одна за одною. Не дивно, що багато китайців були обдурені цим. Злісна пропаганда КПК настільки брехлива, що жертви брехні готові вірити в обманні речі КПК і вважають, що їм говорять правду.
Промивання мозку впродовж цих минулих десятиліть, що проводилося КПК, стало витонченішим, що свідчить про ріст її розбещеної природи.
Лицемірне ставлення КПК до прав людини
Від присвоєння демократичних свобод для оволодіння владою до видимості демократії для підтримки цієї деспотичної влади
«У демократичній державі верховна влада повинна бути в руках народу, що відповідає принципам Неба та Землі. Якщо держава претендує на демократію, але його верховна влада не спирається на народ, то шлях, на який ступила нація, не веде до добра і може розглядатися тільки як відхилення, а держава – як недемократична... Якщо не припиниться партійне управління, якщо не буде народних виборів, то хіба можлива демократія? Поверніть народу його права!»
Ви думаєте, що наведені слова – це цитата із статті «іноземного ворога», який хотів би дати ляпас КПК? Це цитата із статті «Сіньхуа», газети компартії, але... від 27 вересня 1945 р.
КПК, яка трубить про «народні вибори», яка вимагала «повернути народу його права», з моменту захоплення влади наклала вето на «загальне схвалення». Народ, який нібито став «господарем країни», не має ніяких прав господаря. Немає таких слів, які могли б описати дріб'язкову природу КПК.
Якщо ви відноситесь до людей, які вважають, що те що зроблено, те зроблено, що оманливий культ КПК, який процвітає на вбивстві та керує нацією за допомогою обману, починає змінюватися й стане доброзичливішим, що він прагне дійсно «віддати народу його права», то ви ще раз помиляєтесь. Прочитаємо, що писала 23 листопада 2004 р., тобто через 60 років після першої заяви, «Женьмінь жибао» – рупор КПК: «Цілковитий ідеологічний контроль – політична й ідеологічна основа влади партії».
Нещодавно партія запропонувала щось «нове» – «Три принципи заперечення». [6] Перший з них проголошує «Розвиток без дебатів». Справжня мета КПК – це не розвиток; акцент ставиться на «без дебатів», встановлюючи принцип «одноголосне рішення зборів», як головна мета партії.
У відповідь на питання Майка Валласа з «Сі-Бі-Ес» в 2000 р., чому в Китаї не проводяться народні вибори, Цзян Цземінь відповів: «Китайський народ украй мало освічений».
Однак не пізніше як 25 лютого 1939 р. КПК протрубила в «Сіньхуа»: «Вони (Гоміньдан) вважають, що демократична політика в Китаї сьогодні неможлива, а лише через декілька років. Вони гадали, що демократична політика стане можливою, коли рівень освіченості народу зрівняється з представниками демократичної буржуазії Європи та Америки... але, саме при демократичному ладі людям простіше здобути освіту й виховання». Ось лицемірна відмінність слів «Сіньхуа» в 1939 р. і тим, що сказав Цзян Цземінь в 2000 р. Це реальне відображення неправедного образу КПК.
Після бійні на площі Тяньаньмень в 1989 р. КПК повернулася на світову арену з жалюгідною репутацією стосовно прав людини. Історія подарувала КПК шанс вибору: або вона навчиться поважати права народу та дійсно поліпшить становище з правами або вона продовжує відмовляти людям в правах, заявляючи зовнішньому світові, що вона їх поважає, щоб уникнути міжнародного осуду.
На жаль, КПК відповідно до власної лицемірної природи без вагань вибрала другий шлях. Вона зібрала й об'єднала велику кількість відомих діячів з наукових і релігійних кіл, поставивши перед ними особливе завдання: впровадити за кордоном пропаганду брехні та роздзвонити всюди про прогрес в питанні прав людини. Вона представила перелік фальшивих прав людини, таких як «право на житло і харчування» (КПК вважає, що головне право для голодуючого – це право на їжу. Та хіба голодний не має права говорити? Хай голодний не може говорити, але хіба ситий не може сказати за нього?) КПК прагнула навіть обдурити китайський народ і західні демократії, маніпулюючи, як завжди, грою в права людини, має сміливість сказати: «Сучасний період найкращий, з точки зору прав людини».
Стаття 35 конституції Китаю проголошує, що громадяни Китайської народної республіки мають право слова, публікацій, зборів, асоціацій, вираження протесту, демонстрацій. КПК грає словами. При правлінні КПК безліч людей позбавлено права совісті, вираження, публікацій і зборів. КПК навіть заявила, що апеляції окремих груп громадян до Верховної влади є незаконними. Не один раз групи громадян просили в 2004 р. дозволу на проведення маніфестацій у Пекіні. Уряд замість дозволу заарештовував прохачів. Політика «одна держава, дві системи», що підтверджує дію конституції Китаю в Гонконзі, – це пастка. КПК сказала, що в Гонконзі все залишиться незмінним протягом 50 років, а через п'ять років, незважаючи на це, прагне змінити подвійну систему на одну, завдяки вивертам в тиранічному законодавстві (йдеться про 23-ю статтю). [7]
Нова похмура змова КПК полягає в тому, щоб зовнішнім «солодкозвучним голосом» прикривати істинну свою природу стеження й контролю. Тільки, здається, що тепер китайці можуть вільніше висловлювати свою думку і, завдяки Інтернету, набагато швидше дізнаватися новини. КПК відкрито оголошує, що дозволяє свободу слова, і багато людей вірять цьому. Але це лише обман. Це не те, що КПК стала більш благодушною, а, скоріше, партія просто не може перешкодити соціальному розвитку і технологічним нововведенням. Звернемо увагу на вплив, який здійснює КПК, стосовно питань Інтернету. Вона блокує сайти Інтернету, фільтрує інформацію Інтернету та електронну пошту, карає користувачів. Всі її починання – це лише відступ. Сьогодні, завдяки допомозі деяких західних підприємців, які зневажливо ставляться до дотримання прав людини й свободи совісті, КПК отримала технічне підкріплення високотехнологічним устаткуванням, що дозволяє їй відстежувати користувачів Інтернету з патрульних машин. Коли ми бачимо виродження КПК, яке проявляється в її мерзотних діях, як можна розраховувати, що вона здійснить зрушення в правах людини, в глобальному русі до демократичних свобод? КПК сама робить висновок: «Це рух – крок назовні, а всередині – стиснення». Дріб'язкова природа КПК ніколи не змінюється.
У 2004 році на засіданні Комісії ООН з прав людини, щоб справити сприятливе враження, КПК представила низку прикладів стосовно прав людини, що отримали в Китаї суворий осуд за порушення. Це було призначено лише для ознайомлення іноземців, але не для жителів країни. Причина в тому, що основним порушником прав людини є сама КПК, зокрема її колишній генсек — Цзян Цземінь, колишній секретар Політико-юридичного комітету — Ло Гань, міністр громадської безпеки — Чжоу Юнкан, заст. міністра громадської безпеки — Люй Цзінь. Доручати цим особам покарання за порушення прав людини, це те ж саме, що прохати бандита зупинити злодія.
КПК не відрізняється від серійного крадія. Її диктаторська природа й інстинктивний страх перед втратою влади визначає її зневагу прав людини. Кількість людських сил, матеріалів та коштів, витрачених на прикрашання її минулого, набагато перевершує реальні зусилля з поліпшення становища з правами людини. Безкарні вбивства і переслідування по всьому Китаю – найбільше нещастя для китайського народу.
Прикриваючись законом, як маскою, для скоєння злочинів
Для захисту приватних інтересів окремих груп КПК, з одного боку, відмовляється від первинних завдань, повністю забувши про трудящих, бідних селян і про весь народ, а, з іншого боку, з часом розвиває їх негідні та низькі якості. Коли всі великі порушення прав людини, скоєні КПК, предстають перед світовою спільнотою, КПК використовує такі популярні поняття, як «законне управління», «ринок», «для людей», «реформи», щоб посіяти непевність в думках. КПК не змінює мерзотної природи, навіть обрядившись в «західний костюм». Такий вигляд ще брехливіший і фальшивіший, ніж КПК в «костюмі Мао». У «Фермі тварин» Д.Оруелла (1945 р.) свині починають підійматися на задні кінцівки і ходити на двох ногах. Ця нова здатність надала їм іншого зовнішнього вигляду, але аж ніяк не змінила їх суть.
А. Створити закони і правила, що порушують китайську конституцію
Закони і правила КПК неконституційні, але застосовуються чиновниками виконавчих органів різних рівнів як «законні». Мета цього полягає в тому, щоб підірвати зусилля людей в їх боротьбі проти переслідувань, за отримання свободи та підтримку прав людини.
Б. Проблеми неполітичного характеру вирішуються політичними методами
Звичайні соціальні проблеми підняті до рівня «битися з партією за маси», «бути причиною загибелі партії та країни», «повстання», «ворожі сили». Неполітичні проблеми наполегливо політизуватимуться, щоб партія могла використовувати свій політичний рух як пропагандистську машину для збудження ненависті в людях.
В. Політичні проблеми вирішуються неполітичними методами
Остання інтрига КПК в тому, щоб нападати на демократично налаштованих людей та інтелектуалів з незалежною думкою й ставити їм «пастки», щоб відправляти їх за ґрати. До таких «пасток» відносяться публічні звинувачення в проституції та ухиленні від податків. Робиться це з низькою метою уникнути звинувачень зарубіжних груп. Таких звинувачень цілком достатньо, щоб підірвати репутацію обвинувачених, але використовуються вони й для публічних образ та принижень жертв.
Єдина зміна в низькій природі КПК, якщо така була, в тому, що вона стала огиднішою і більш нелюдською.
КПК утримує більше мільярда людей заручниками своєї переверненої логіки
Уявімо, що пропащий злочинець вдирається в будинок однієї жінки і ґвалтує її. На суді ґвалтівник як аргумент захисту говорить, що він же не вбив жертву, а лише зґвалтував її. Вбивство тяжчий злочин, ніж насильство. Оскільки він не скоїв вбивства, він не тільки не винен, але й повинен бути негайно звільнений. Люди повинні дякувати долі, що зґвалтовані й не вбиті.
Ця логіка є абсурдною. Проте саме в наш час, логіка самозахисту КПК за розправу над студентами на Тяньаньмень 4 червня 1989 р. саме така, як у згаданого злочинця. Партія аргументувала свої дії тим, що саме завдяки «придушенню студентів, вдалося уникнути можливого внутрішнього безладдя» в Китаї. Для позбавлення від «внутрішнього безладдя» «розправа над студентами» була виправданою.
«Що ж краще: убити або зґвалтувати?» Якщо злочинець ставить таке питання судді, це вказує на те, що він абсолютно втратив совість. Так само, якщо продовжувати тему вбивств на площі Тяньаньмень, то КПК і її когорта навіть не замислюються: винні вони чи ні. Вони навіть запитують у міжнародного співтовариства, що краще: «Репресії студентів або внутрішнє безладдя, яке веде до громадянської війни?»
КПК контролює цілий державний апарат і засоби пропаганди, тому можна сказати, що 1,3 млрд. людей є заручниками, захопленими КПК. Якщо у КПК в руках 1,3 млрд. заручників, то вона весь час може говорити, що якщо не репресувати деякі групи населення, тоді можлива поява внутрішнього хаосу, і країна буде в небезпеці. З цієї причини КПК може переслідувати будь-які групи людей, коли завгодно і де завгодно, причому завжди це буде правильним. Хіба є ще подібні злочинці?
Батогом і пряником. Від проголошення свободи до ескалації репресій
Багатьом китайцям здається, що тепер вони користуються більшими «свободами», ніж раніше, і тому вони зберігають надію на перспективу покращення КПК. Насправді рівень свободи, який «надали» людям, залежить від розуміння державою наявності кризи КПК. КПК робить все можливе, щоб уберегти колективні партійні інтереси, включаючи надання так званої демократії, свободи або прав людини.
У всякому разі, ці так звані надані свободи ніяк не захищені законом. Така «свобода» – це чистої води інструмент обману та контролю людей на свій розсуд в руслі міжнародного руху до демократії. В основному ця «свобода» вступає в непримиренний конфлікт з диктаторськими інтересами КПК. Як тільки такий конфлікт з’являється і перевищує межу терпіння КПК, вона забирає назад усі «свободи». В історії КПК неодноразово траплялися періоди, коли вона допускала деяку свободу дискусії, але після всіх цих періодів наступав суворіший контроль. Таких циклів досить багато в історії КПК, що ще раз свідчить про її огидну природу.
Що стосується Інтернету, то якщо ви відвідаєте сайт «Сіньхуа» або «Женьмінь жибао», то побачите, що там наявна певна кількість матеріалів з негативною інформацією про Китай. Перш за все, це саме тому, що зараз в Китаї циркулює велика кількість негативних новин, і агентства повинні про них повідомляти, щоб зберегти до себе довіру. З іншого боку, це співпадає з партійною точкою зору: «Маленька критика дуже корисна». Новини завжди приписуються людям, які не мають до партії ніякого відношення, і це зміцнює довіру до партії з будь-якого питання. Партія вміло контролює, що потрібно повідомити, а що ні, до якого ступеня повідомляти, у вітчизняних чи зарубіжних ЗМІ потрібно про це говорити.
КПК – фахівець з переробки поганих новин в щось, що дозволяє досягти мети завоювання сердець. Багато молодих китайців упевнені, що партія надає хороший рівень свободи слова, сподіваються та вірять в партію. Вони жертви «витонченої» стратегії брехливих ЗМІ, керованих КПК. Більше того, створюючи хаос в країні, КПК за допомогою ЗМІ надає йому такого вигляду, що може спокійно погрожувати людям, стверджуючи, що тільки її влада може тримати під контролем суспільство в стані хаосу і, в результаті, примушує людей прийняти владу КПК.
Якщо ми спостерігаємо деякі ознаки поліпшення прав людини, ми також помилково думаємо, що КПК змінилася за власним бажанням. В історії, коли КПК билася за зміщення уряду Гоміньдана, вона стверджувала, що бореться за демократію в країні. Шкідлива природа КПК показує, що жодна з її обіцянок не варта довіри.
Різні аспекти безсовісної природи КПК
Через пихатість розбазарюється територія країни. Використовувати поняття єдності нації для зради країни
«Ми повинні визволити Тайвань» та «Об'єднати Тайвань» – це гасла КПК за останні десятиліття. Використовуючи прийоми цієї пропаганди, КПК діє одночасно як націоналіст і патріот. Чи дійсно КПК піклується про цілісність своєї території? Абсолютно ні! Тайвань – це всього лише історична проблема, що з'явилася внаслідок боротьби між КПК і Гоміньданом. КПК користується нею, щоб нападати на своїх опонентів і здобувати підтримку народу.
Протягом перших років, коли КПК експлуатувала гасло «Радянський Китай» за часів правління націоналістичної партії, 14-а стаття Конституції вказувала, що всі етнічні території та провінції можуть домагатися незалежності. Бажаючи наслідувати Радянський Союз, КПК використовувала гасло – «Підтримати СРСР». Під час японсько-китайських битв мета КПК була не перемогти японських агресорів, а власне зростання. В 1945 р. радянська Червона Армія увійшла до північно-східних районів Китаю, вбиваючи й здійснюючи насильство, але це не викликало ні слова протесту. Так само, коли Радянський Союз підтримав прагнення Монголії стати незалежною державою, КПК промовчала.
Стосовно інших спірних питань кордону, як, наприклад, про острови Наньша та Дяаогай, вони не турбують КПК, оскільки вони не впливають на її владу. КПК сильно і голосно кричить про «возз’єднання з Тайванем», що є лише ширмою й особливим методом відведення очей, підтримки сліпого патріотизму та відверненням уваги громадськості від внутрішніх проблем.
Підступна політика, позбавлена моралі
Уряд повинен завжди перебувати під контролем. У демократичних країнах саме поділ влади, наявність свободи слова та преси є гарним механізмом контролю. Крім того, релігійні вірування призводять до моральної стабільності.
КПК просуває атеїзм, і, як наслідок, божественні норми більше не сприяють зміцненню моралі. Звідси повністю непродумані й довільні дії КПК, коли вона демонструє тиранію та зло. Хто може її контролювати? Тільки сама КПК. Цією ідеєю КПК одурювала народ протягом десятиліть. Спочатку це називалося «автократією», потім – «самоконтроль» і «самовдосконалення партії», а зараз – «самовідновлення партійної влади». Тут КПК робить упор на внутрішній здатності до так званого «самополіпшення». КПК не просто вимовляє слова, але робить реальні кроки, як, наприклад, створення «Центрального дисциплінарного комітету», «Бюро апеляції» та інших подібних організацій. Ці організації не просто непривабливі, вони безрезультатні, як «квіти у вазі», які лише розтривожують розум і обманюють людей.
«Самополіпшення» КПК без моральних обмежень збігається з китайською приказкою: «Демони з'являються з власного серця». Те, що КПК виходить вперед – це лише відмовка, щоб упиратися зовнішньому контролю й відмовити встановленню свободи преси та утворенню вільних політичних партій. Політичні негідники використовують цей обман, щоб остаточно задурманити народ і захистити законність КПК та інтереси правлячої верхівки.
КПК – фахівець з політичних інтриг. «Диктатура народної демократії», «демократичний централізм», «політичні консультації» й ще ціла низка обманних методів – все це брехня, за винятком «диктатури».
Використовувати хитрість. Від несправжнього опору японським загарбникам до несправжнього антитероризму
КПК завжди стверджувала, що вела китайський народ на боротьбу з японськими загарбниками. Та численні історичні архівні дані говорять про те, що КПК завжди прагнула уникнути прямих сутичок в японсько-китайській війні. КПК, навпаки, завжди затягувала дії, щоб підставити Гоміньдан і збільшити свою владу.
Великі битви, в яких брала участь КПК, це лише битва в ущелині Пінсин і битва ста загонів. Але навіть в битві в ущелині Пінсин КПК не була головною рушійною силою, з тих, хто брав участь і керував битвою. Війська КПК стояли в засідці проти резервної японської армії. Що стосується битви ста загонів, то в надрах партії вважали, що участь в ній може порушити стратегію Центрального комітету. Після цих двох битв Мао і його армія більше не брали участь у великих битвах, і не з їх лав вийшли такі герої китайсько-японської війни, як Дон Цюньжуй під час війни проти Гоміньдана в 1948 р. і Хуан Цзігуан в корейську війну. [8] Всього кілька вищих військових командирів КПК загинуло на полі бою в китайсько-японську війну. КПК до цих пір не насмілюється опублікувати число поранених в боях проти японців, та й на території Китаю зустрічається мало меморіальних пам'ятників героям китайсько-японської війни.
На той час КПК проводила політику «керівництва прикордонними районами» в провінціях Шеньсі, Ганьсу і Нінся, віддалених від полів битви. Використовуючи сучасну номенклатуру, КПК проводить політику «країни з двома системами» або «двох Китаїв».
Незважаючи на мужність воєначальників КПК під час відсічі японцям, вищі партійні функціонери не були щирі в боротьбі проти японських загарбників. Вони використовували війну для збереження своїх ресурсів і як можливість закріпитися самим. Коли Китай і Японія відновили дипломатичні відносини в 1972 р., Мао Цзедун поділився правдою з японським прем'єр-міністром К. Танакой, сказавши, що КПК дякує Японії, оскільки без китайсько-японської війни КПК не отримала б влади в Китаї. Ось правда про пред’явлення фальшивих прав КПК на керівництво народом протягом восьми років війни проти Японії – її метою було завоювання влади.
Півстоліття потому, після нападу терористів на землю США весь світ встав супроти терору. КПК знов вдається до стратегії брехливої політики, яка подібна до тієї, що застосовувалася в китайсько-японській війні. Вона використовує так звані антитерористичні реформи, щоб повісити численні ярлики терористів на віруючих, дисидентів та на групи, які втягнені в національні й територіальні конфлікти.
Під виглядом приєднання до міжнародних зусиль КПК розпочинає жорстокі репресії.
27 вересня 2004 р. агентство Сіньхуа процитувало газету «Синьцзін», яка повідомляла, що в Пекіні, можливо, буде відкрито перше в усій країні Бюро боротьби з тероризмом. Пропартійні ЗМІ всього світу великими літерами оповістили, що «Комітет 610» приєднується до антитерористичних дій і його головним напрямом стане боротьба з «терористичними організаціями, подібними до Фалуньгун». («Комітети 610» - мережа державних організацій, створених спеціально для переслідування Фалуньгун.)
КПК повісила ярлик терористів на людей, які ніколи не брали в руки зброю, ніколи не відповідають ударом на удар, якщо їх б'ють або ображають, які лише мирним способом закликають дати людині право на свою віру. КПК, користуючись сприятливим антитерористичним кліматом, мобілізувала спеціальні озброєні до зубів сили для проведення прискорених репресій беззахисних мирних людей. Більше того, вона скористалася приводом боротьби з тероризмом, щоб не привертати міжнародну громадську думку до переслідування Фалуньгун. Всі типи брехні, які використовує КПК в цьому випадку, не відрізняються від тих, які застосовувалися під час китайсько-японської війни. В даному випадку це абсолютно ганебно, оскільки йдеться про міжнародні антитерористичні дії.
Прикидаючись щирим і таким, що розуміє, бути протилежної думки
Сама КПК не вірить у свої доктрини, але примушує інших вірити в них. Це один з найпідступніших її методів. КПК знає, що всі її теорії фальшиві, включаючи ідею соціалізму. Сама КПК не вірить у свої доктрини, але примушує інших вірити в них. Вони переслідують тих, хто не вірить в неї. Вони безсоромно внесли цю ідею до фундаментального закону Китаю – в Конституцію.
У реальному житті є один цікавий феномен. Багато високих партійних функціонерів втратили свою посаду в боротьбі на політичній арені Китаю через корупцію. Але вони ж, виступаючи на масових зборах і заявляючи, що вступають в лави опозиції, щиро і не зацікавлено, насправді, займаються за лаштунками корупцією та іншими брудними справами. Багато хто з так званих «слуг народу» впав таким чином, включаючи Цзяньтіна — колишнього губернатора провінції Юньнань, Лю Фанженя — партійного секретаря провінції Гуйчжоу, Чен Вейгао — партійного секретаря провінції Хубей, Тянь Феншаня — міністра земель і ресурсів та Ван Хуайчжуна — помічника губернатора провінції Аньхай. Проте якщо ознайомимося з їх промовами, побачимо, що всі вони, без винятку, підтримували антикорупційну кампанію та постійно вимагали від своїх підлеглих чесності, тоді як самі отримували хабарі й робили замах на суспільне багатство.
В лавах компартії багато гідних людей, вона часто приймає ідеалістів та тих, хто з власного бажання вступає в КПК, але з єдиною метою «позолотити партійний герб». При цьому люди бачать, в якому жалюгідному стані знаходяться моральні норми партії, що вона йде на дно. Чому ж пропаганда КПК, що претендує на «духовну цивілізацію», нічого не зробила, щоб виправити цей стан?
Насправді, партійні керівники повністю брехливі, коли говорять про «моральні якості комуністів» або використовують гасло «Служити людям». Невідповідність між словами і діями комуністичних лідерів простежується аж до батька засновника Карла Маркса. У Маркса був незаконнонароджений син. Ленін заразився сифілісом від повії. Сталіна засуджували за силування співачки до сексуальних відносин. Мао Цзедун зав'язнув в похоті. Цзян Цземінь нерозбірливий в зв'язках. Комуністичний лідер Румунії Чаушеську зробив так, що вся його сім'я купалася в розкоші. Кубинський комуністичний лідер Кастро зберігає сотні мільйонів доларів в зарубіжних банках. Лідер Північної Кореї Ким Ір Сен і його діти ведуть розпусне і марнотратне життя.
Звичайні китайці ненавидять пусті політичні семінари. Вони говорять на них так само, як про справи політичні, з підтекстом, оскільки всі знають, що це брехливі ігри. Але ніхто з них, як і оратор, не говорить відверто, що все це брехня. Це секрет Полішинеля. Люди називають це «щирим наміром». Такі теорії КПК як «Три уявлення» або пізніша «Вдосконалювати методи керівництва», «Три серця» і сьогоднішні «Обігріти, заспокоїти і завоювати серця людей» – абсолютно безглузді. Яка партія, що стоїть при владі, не хотіла б представляти найбільшу частину населення? Яка партія, що стоїть при владі, не хотіла б завоювати серця людей? Будь-яка партія, що не піклується про своїх підопічних, швидко покидає політичну сцену. Та КПК розглядає всі свої поверхові гасла як повну і глибоку теорію та примушує всю націю вивчати їх.
Коли вона претендує на поступове перемелювання думок і звичок мільйонів людей та заявляє, що це є культурою партії, то все суспільство дурнішає, стає брехливим і невибагливим. Суспільство без честі й довіри опиняється в кризі. Чому КПК створює таку ситуацію? Раніше це було заради ідеології, а зараз для власної вигоди. Члени партії знають, що одурюють себе, але продовжують це робити. Якби партія не просувала такі лозунги, то її керівники не могли б так погано ставитися до народу. Якби це було так, то як домогтися, щоб люди боялися її та йшли за нею?
Жити без совісті та жертвувати справедливістю на користь партії
Лю Шаоци в своїй книзі «Про розвиток партійної моралі» пояснює необхідність «всім членам партії підпорядкувати особисті інтереси партійним». Серед членів КПК ніколи не було нестачі людей прямих, що присвятили себе країні та народу, ніколи не було нестачі в чесних партійних функціонерах, які діяли на користь народу. Але вони не можуть брати участь в махінаціях заради власної користі КПК. Під постійним тиском «підпорядкувати свої людські якості вимогам партії» вони часто починали розуміти, що не можуть так продовжувати: або підуть у відставку, або, що гірше, увійдуть до лав корупціонерів.
Китайський народ здобув великий особистий досвід, глибоко відчув брутальний режим КПК, і в ньому розвинувся сильний страх перед її жорстокістю. Саме тому люди не сміють виступати за справедливість і не вірять більше в Небесні закони. Спочатку вони підкорялися партійній владі. Поступово вони втратили чутливість і почали вважати, що якщо щось не стосується їх прямо, то вони не підкоряються. Але й ця їх логіка – плід свідомого виховання партією, а не бажання підкорятися її владі. Це результат мафіозної природи КПК.
КПК маніпулює патріотичними почуттями для мобілізації народу
КПК використовує поняття «патріотизм», «націоналізм» для мобілізації людей. Це не крики основних воєнних команд КПК, це накази, що часто віддаються, і стратегія, перевірена часом. Читаючи націоналістичні матеріали пропаганди в іноземних виданнях «Женьмінь жибао», зарубіжні китайці десятиліттями боялися повернутися жити до Китаю, бо могли стати більшими націоналістами, чим китайці, які живуть в Китаї. Керований КПК китайський народ не наважується сказати «ні» партійній політиці, він став достатньо сміливим, щоб піти на облогу посольства і консульства США в Китаї, кидаючи яйця та каміння, підпалюючи автомобілі й американські прапори. Все це під гаслами «патріотизму».
Кожного разу, коли КПК стикається з серйозною проблемою, вона вимагає підкорення людей і користується поняттями «патріотизм» та «націоналізм», щоб швидко мобілізувати їх. У випадках з Тайванем, Гонконгом, Фалуньгун, зіткненням американського літака-шпигуна і військового літака Китаю КПК користується комбінованими методами терору, сильного тиску та колективного «промивання мозку», наводячи людей на думку про початок війни. Ці методи аналогічні тим, які застосовували німецькі фашисти.
Блокуючи будь-яку інформацію, організовуючи «промивання мозку», КПК досягає неймовірних результатів. Китайський народ, не дивлячись на нелюбов до КПК, має деформовану партією свідомість. Наприклад, під час війни американців в Іраку, багато хто був приголомшений щоденними повідомленнями ССTV, [9] у них виникав гнів, бажання мститися та битися.
Безсоромно. Поставити партію вище за країну та змусити людей сприймати ворогів за рідного батька
Одна з найчастіше вживаних фраз КПК «загибель партії та країни», в якій слово партія на першому місці. Принцип засновника Китаю: «Немає нового Китаю без КПК». З дитячих років китайців учать, що потрібно «слухатися партію», що потрібно «поводитися як хороші партійні діти». Вони співають, вихваляючи партію: «Партія – моя мама, партія моя рідна мама», «Рятівна милість партії глибша за океан», «Любов до партії сильніша, ніж до мами й тата», «Йди і бийся там, куди посилає партія». [10] Коли трапляються катастрофи, держава надає допомогу, але люди дякують партії та уряду, спочатку партії, а потім уряду. Воєнний девіз звучить так: «Партія командує рушницею». Навіть, коли спеціалісти створювали форму для суддів, вони запланували чотири золоті ґудзики, як символ єдності партії, народу, закону та країни. Це вказує на те, що навіть якщо ви — суддя, партія завжди вища за закон, народ і країну.
Слово партія стало вищим поняттям у Китаї, країна підпорядкована партії. Країна існує для партії, а партія розглядається як втілення народу й символ країни. Любов до партії, її керівників та країни змішалися, саме тому поняття патріотизму в Китаї деформоване.
Під акуратним але наполегливим тиском КПК в системі освіти та пропагандистських матеріалах у багатьох людей, партійні вони чи безпартійні, почали плутатися поняття партія та країна, свідомо чи ні. Вони погодилися, що «інтереси партії над усе» або, що інтереси партії, це те ж саме, що інтереси країни і народу. В результаті впровадження цієї доктрини, партія сформувала клімат зради національних інтересів.
Грати в «оновлення» і називати злочини «великими досягненнями»
Партія припустилася багатьох помилок в історії, але партія оголошувала відповідальними за це окремих людей або групи під час «виправлення і реабілітації». Це не тільки робило жертву безмежно вдячною КПК, але і давало можливість партії повністю заперечувати всіляку відповідальність за ці злочинні дії. КПК вимагає не лише не бути згаданою в здійсненні помилок, але також, щоб вважали, що вона добре виконала покарання [11] , що також стало «чарівним напоєм» КПК, який допомагає уникати відповідальності. Тому партія залишається назавжди «великою, славетною та справедливою».
Можливо, колись партія задумає розповісти правду про розправу на площі Тяньаньмень і відновити репутацію Фалуньгун. Але це всього лише вічні прийоми КПК, які вона застосовує в безнадійній спробі відтягнути кінець свого існування. У партії ніколи не вистачало мужності роздумувати про себе саму, показати свої злочини та платити за помилки.
Використовуючи державний тероризм, КПК проявляє агресію, спрямовану на знищення «Істини-Доброти-Терпіння»
Фальсифікацію самоспалення на площі Тяньаньмень, інсценовану КПК, можна розглядати як брехню століття. З метою знищення Фалуньгун, уряд діяв так підступно, що зміг спокусити п'ятьох чоловік, які заявляли, що вони практикують Фалуньгун, і організувати з їх допомогою фальшиве самоспалення на площі Тяньаньмень. П'ятеро, проти своєї волі, підписали свій власний смертний вирок, що дозволяв нещадно бити їх до смерті на місці або вбити після інциденту. Сповільнений показ відеозапису CCTV показує, не викликаючи й тіні сумніву, що Лю Чуньлін, одна з п'ятьох, хто підпалив себе, загинула від удару офіцера поліції. Записи демонструють інші недоладності, наприклад, у сидячого Ван Цзіндуна пластикова пляшка (ймовірно наповнена бензином), що стояла поміж ногами, виявилася недоторканою після погашення полум'я. Або, наприклад, розмова лікаря та Лю Сиїн, молодшою з жертв, у присутності знімальних камер, готових до зйомок сцени. Існує маса доказів того, що випадок «самоспалення» був брутальним обманом, підготовленим злісним режимом Цзян Цземіня, щоб загнати Фалуньгун в пастку. [12]
КПК використовувала невимовно жорстокі методи для викорінювання Фалуньгун. Це включає і розтрату фінансових ресурсів, накопичених в країні за двадцять років відкритості та економічних реформ. Для викорінювання були мобілізовані партія, уряд, військові, поліція, таємні агенти, іноземні дипломати, урядові й неурядові організації. Вони маніпулювали всіма світовими ЗМІ, встановлюючи сувору інформаційну блокаду шляхом особистого стеження та використання високих технологій. Все це з єдиною метою – переслідувати групу мирних людей, Фалуньгун, що займаються, китайською традиційною практикою цигун для очищення тіла та душі, які прагнуть принципу «Істина-Доброта-Терпіння». Це звіряче переслідування невинних людей за їх вірування ще раз демонструє природу КПК, що розкладається.
Жоден злодій не брехав так безсоромно і так проникливо, як Цзян Цземінь та КПК. Вони використовували різні форми брехні з метою домогтися можливості маніпулювати різними поняттями та ідеями для легшого одурювання людей, щоб вони повірили брехні й відчували ненависть до Фалуньгун. Ви вірите в науку? КПК каже вам, що Фалуньгун – марновірство. Ви вважаєте, що політика огидна? КПК каже вам, що Фалуньгун замішаний в політиці. Ви заздрите багатим в Китаї та за кордоном? КПК говорить вам, що Фалуньгун накопичує багатство. Ви не любите заорганізованість? КПК говорить вам, що Фалуньгун – таємна організація. Ви втомилися від культу особи, який триває в Китаї цілі десятиліття? КПК говорить, що вправи встановлюють контроль над свідомістю. Ви прихильник патріотизму? Партія говорить, що Фалуньгун – ворог Китаю. Ви боїтеся хаосу? Партія говорить, що він створює нестабільність. Ви вірите, що Фалуньгун дотримується принципу «Істина-Доброта-Терпіння»? КПК говорить, що Фалуньгун не викликає довіри, не добросердий, і не проявляє терпимості. У КПК деформована логіка, яка, проголошуючи співчуття, викликає бажання вбивати.
Думаєте, уряд не займається фабрикацією брехні? А КПК фабрикує все більшу і шокуючу брехню від самогубств до самоспалення, від вбивства рідних до серійних вбивств. Брехні стільки, що важко не почати вірити в неї. Вам подобається Фалуньгун? КПК пов'язуватиме ваше політичне просування з переслідуванням Фалуньгун, інакше вас вважають ретроградом і звільняють. Вас позбавляють премій, якщо практикуючі Фалуньгун, за яких ви відповідаєте, вирушають до Пекіна апелювати. Вас примусять стати ворогом Фалуньгун.
КПК таємно схопила безліч практикуючих Фалуньгун і відправила їх до класів з «промивання мозку», сподіваючись таким чином примусити їх відмовитися від праведної віри і обіцяти припинити практику. КПК використовує різні брудні прийоми, щоб переконати їх, використовуючи людей, яких вони знають, їх кар'єру та освіту, щоб тиснути на них, застосовуючи до них різні види жорстоких тортур і навіть караючи членів їх сімей і колег. КПК використовує практикуючих Фалуньгун, які були піддані «промиванню мозку» та підкорилися, щоб «промивати мозок» іншим. Корумпована КПК наполегливо прагне перетворити хороших людей на демонів і примусити їх іти темною дорогою життя.
Несправедливий соціалізм з китайськими рисами
Термін «з китайськими рисами» використовується для приховування злочинів КПК. КПК завжди присягалася, що успіх китайської революції став можливим, завдяки «сполученню марксизму-ленінізму з реальностями китайської революції». КПК часто використовувала і навіть зловживала терміном «риси» як ідеологічною підтримкою своєї непостійної та шкідливої політики.
Методи непостійності та обману
Ця оманлива видимість «китайських рис» привела КПК лише до абсурду. Метою КПК в революції було оволодіти суспільним багатством і ввести в оману якомога більше молоді, щоб вона вступала в партійні організації, керуючись комуністичними ідеалами. Багато хто з них зрадив свої сім'ї, передавши родинне багатство КПК. Але через 83 роки існування КПК знов з'явився капіталізм, навіть як її невід'ємна частина, що було на плакатах егалітаризму (рівності).
Сьогодні новими великими капіталістами стали багато дітей та близьких керівників КПК, і багато членів партії прагнуть стати частиною групи нових багатих. КПК знищила великих землевласників та капіталістів в ім'я революції й привласнила їх власність. Тепер обманом і корупцією створена нова «еліта» КПК, що породила ще багатших капіталістів. Ті, хто йшов за партією на початку революції, тепер зітхають: «Якби я знав, що так трапиться, я б не пішов за ними». Після десятиліть зусиль, боротьби, страждань і битв вони зрозуміли, що просто віддали власність своїх братів та батьків, як і свою, заради порочної ідеології КПК.
КПК говорить про визначальний економічний базис, згадуючи про надбудову. [13] Насправді, надбудова введена корумпованим ставленням партійних функціонерів, що десятиліттями підтримувалися вищими функціонерами та їх тиском, щоб її підтримати. Пригноблення нації – основа політики КПК.
Інша мерзотна риса КПК проявляється в принциповій концепції культури, що змінюється, й у використанні власних визначень для критики та контролю населення. Наприклад, щодо концепції «партія». Насправді в історії давно створювалися партії і за кордоном теж, але тільки КПК повністю перевищила межі інтересів групи «партія». Якщо ви вступаєте в партію, вона контролює всі аспекти вашого життя, включаючи вашу свідомість та особисте життя. Коли КПК домоглася політичної влади, вона почала здійснювати контроль над суспільством, державою і державним апаратом. Вона диктує свою волю всім підопічним, чи то голова країни, чи міністр оборони. Вона ухвалює всі питання від виконання законів до щонайменших справ таких як, де повинен хтось жити, з ким одружуватися, скільки дітей він може мати. КПК об'єднала всі існуючі методи контролю.
В ім'я діалектики КПК повністю зруйнувала холістичне мислення, здатність мислити, духовні пошуки людей філософського складу. Тоді як КПК не нарадується принципом «кожному по труду», процес «дозволити деяким людям стати багатими» проходить за принципом: «кожному залежно від рівня влади». КПК використовує положення «служити людям від щирого серця» для обману тих, хто вірить в ідеали, а потім повністю «промиває їм мозок», контролює їх і поступово перетворює на слухняний інструмент, який «служить партії від щирого серця» й не сміє захищати права людини.
Віроломна партія з китайськими рисами
Використовуючи принцип, який ставить інтереси партії вище всіх, КПК деформувала китайське суспільство своїм демонічним культом, створивши найпотворніших людей з усього людства. В цьому відмінність від будь-якої іншої держави, країни, організації. Її принцип – не мати жодних принципів. За її посмішкою зовсім немає щирості, тому добросердечні люди не можуть зрозуміти КПК. Дотримуючись загальних норм моралі, вони не можуть собі й уявити, що настільки злісне об'єднання може представляти країну. Пояснюючи все «китайськими рисами», КПК створила сама себе в середовищі інших націй. «Китайські риси» інакше, це «риси злодіїв КПК».
Китайська нація перед безпрецедентною моральною кризою
На початку 1990-х років у Китаї ходила приказка: «Нехай я поганий, але я нікого не боюсь». Це сумний наслідок десятиліть шкідливого панування КПК, що зуміло розкласти націю. Є видимість процвітання, а, насправді, всі частини суспільства пронизані елементами швидкого морального розкладання.
Депутати Зборів народних представників часто обговорюють тему «чесності та довіри». На вступних іспитах в університет потрібно написати роботу на тему «чесність і довіра». Це свідчення того, що існує нестача «чесності та довіри» і, що падіння моралі – це невидимий, але всюдисущий елемент кризи китайського суспільства. Корупція, обман, підпільне виробництво, брехня, недоброзичливість і загальне розкладання охопили суспільство. Між людьми не існує елементарної довіри.
Ті, хто кажуть, що задоволені підвищенням свого життєвого рівня, хіба не думають, перш за все, про стабільність? Що найголовніше для стабільності? Саме мораль. Суспільство з мораллю, що розкладається, не спроможне дати спокій та довіру.
Сьогодні КПК зруйнувала майже всі традиційні релігії та похитнула систему традиційних цінностей. Той безсоромний метод КПК захоплення багатства й обману людей, насправді, тягне суспільство вниз, розкладає людей і штовхає народ до безчестя. КПК, яка править порочними методами, може існувати лише в суспільстві, де зруйнована природа і спосіб життя. Саме тому КПК робить все можливе, щоб опускати людей все нижче, зробивши з них співучасників змови на різних рівнях. Таким чином, КПК, завдяки обману, підриває основи моралі, які тривалий час підтримували китайський народ.
Висновок
«Простіше змінити ріки й гори, ніж природу» . Історія кожного разу доводила, що КПК послабляла пути та ланцюги, але ніколи не мала наміру їх скинути. Після Великого голоду 1960-х КПК прийняла програму «Три свободи і договір» (Сань Цзи І Бао), щоб відновити сільськогосподарське виробництво, але не скасувала статус «раба» бідних китайських селян. Економічна реформа та лібералізація 1980-х не дала стримуючого КПК ефекту, яка не побоялася підняти ніж м'ясника на свій народ у 1989 р. В майбутньому КПК, як і раніше, підновлятиме фасад, але ніколи не змінить своєї порочної природи.Дехто може подумати, що минуле належить минулому, що ситуація змінилася і КПК сьогодні не та, що раніше. Можливо, хтось задоволений цим обманним виглядом і побачив, і навіть помилково повірив, що КПК поліпшується в процесі реформ або має намір удосконалюватися. Таким чином, вони прагнуть забути хвилюючі спогади минулого. Все це означає дозволити банді злочинців вижити і загрожувати людству.
КПК вдається до всіляких заходів, щоб люди забули минуле. Вся боротьба людей – це нагадування про несправедливість, яку вони відчули, будучи під владою КПК.
Насправді, історія КПК – це історія, яка погіршувала здатність пам'ятати. Історія, в якій діти не мали уявлення про пережите їх батьками; історія, в якої сотні мільйонів громадян переживали конфлікт між прокляттям кривавого минулого КПК і підтримкою надії на майбутнє для КПК.
Коли злий привид комунізму потрапив у світ людей, компартія звільнила покидьків і використовувала повстання жебраків, щоб схопити і встановити свою політичну владу. Вона зробила це за допомогою крові й тиранії, щоб установити та утримати деспотизм у формі «власності партії», застосовуючи так звану «ідеологію боротьби», що не відповідає природі, законам Неба, сутності людини й Всесвіту. Вона зруйнувала людську свідомість, доброзичливість і, більше того, традиційну культуру та мораль. Вона використовувала криваві розправи, піддавала людей «промиванню мозку» для встановлення потворного культу комунізму й, щоб керувати країною, сформувала націю з зіпсованою свідомістю.
В історії КПК були жорстокі періоди, коли червоний терор досягав свого апогею, і дивні періоди, коли партія ледве утримувалася від повного руйнування. Кожного разу партія вдавалася до вивертів, щоб вийти з кризи, але кожного разу це був крок до нового витка насильства й обману китайського народу.
Коли ж люди визнають злу природу КПК і дійсно чинитимуть опір обману цими фальшивими образами, тоді КПК з її безсовісною природою буде оголошений кінець.
* * *
55 років правління КПК – всього лише мить в історії Китаю, яка нараховує п’ять тисяч років. До появи КПК Китай створив найблискучішу цивілізацію в історії людства. КПК вхопилася за внутрішнє безладдя й іноземну агресію та ввела в хаос всю китайську націю. Знищені десятки мільйонів життів, зруйнована незліченна кількість сімей, принесені в жертву екологічні ресурси, від яких залежить життя Китаю. Що може бути спустошливішим, ніж варварське майже цілковите знищення китайської моралі та багатої національної культури?
Яке майбутнє чекає Китай? Який напрям розвитку вибере Китай? Ці питання дуже серйозні, щоб згадати про них в декількох словах. У всякому разі, ясно одне: якщо не буде відновлення моралі нації, повернення до гармонійних відносин між людьми і природою, Небом і Землею, якщо не буде віри і культури в миролюбних взаєминах людей, то світле майбутнє для китайської нації стане неможливим.
За десятиліття промивання мозку і репресій КПК насадила китайцям свій спосіб мислення, свої стандарти оцінок добра і зла. Це привело людей до того, що вони прийняли та, до якоїсь міри, почали виправдовувати збочену і брехливу природу КПК, стали частиною цієї брехні, даючи тим самим підживлення ідеологічній основі КПК.
Щоб знищити в нас збочену доктрину, впроваджену КПК, почати розрізняти повністю безсовісну природу КПК і відродити нашу людську природу й нашу свідомість, треба зробити перший крок. Це крок до ненасильницького переходу до суспільства, звільненого від КПК.
Наскільки твердо й мирно може здійснюватися цей перехід, залежить від серця кожного китайця. Не дивлячись на те, що КПК, здається, володіє всім національним багатством і всіма механізмами насильства, якщо кожен громадянин повірить через владу правди та рятівну силу нашої моралі, потворний привид КПК позбудеться фундаменту свого існування. Всі багатства відразу ж повернуться до праведних рук. Це буде момент початку відродження Китаю.
Саме без компартії буде новий Китай.
Саме без компартії в Китаю з'явиться надія.
Без китайської компартії добрий і справедливий китайський народ відродить історичну велич Китаю.
[1] Традиційна ідея конфуціанства полягає в тому, що імператори й інші володарі управляють за мандатом Неба. Щоб отримати таку владу, треба мати потрібні для цієї вищої відповідальності моральні якості. Подібні висловлювання є в працях філософа Менцзі. У вірші «Хто дає владу монархові?», коли у нього запитують, хто дарував землю та владу династії Сунь, Менцзі відповідає: «Все йде від Неба». Ідея божественності влади є в християнській традиції. У Біблії сказано: (Послання до римлян 13:1) «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога».
[2] Центр залежить від економічного розвитку, а два опорні пункти: підтримка чотирьох базових принципів (соціалістичний шлях, диктатура пролетаріату, влада КПК та ідеологія марксизму-ленінизму-маоізму) і продовження політики реформ та відкритості.
[3] Дані звіту «Сіньхуа н’юз» від 4.03.2004.
[4] Му – одиниця земельної міри, 1 га =15 му.
[5] Дані агентства «Сіньхуа н’юз» від 29.02.2004
[6] «Три принципи заперечення» – продукт минулого. В 1979 р. Ден Сяопін запропонував «Три принципи заперечення», щоб стимулювати людей висловлювати свою думку: не вимагати етикету, не нападати, не відзначати помилок. Це нагадувало людям аналогічні заклики Мао в 1950 р., за якими прийшли брутальні репресії тих, хто наважився говорити. Теперішні нові пропозиції «Трьох заперечень» співвідносяться з «розвитком без дебатів, розвиток без боротьби і прогрес без задоволення».
[7] Стаття 23 закону Гонконгу запропонована урядом Гонконгу під тиском Пекіна. Ця стаття була спробою серйозного замаху на свободи і права людини в Гонконзі, порушуючи політику «одна держава, дві системи», запропоновану КПК. Стаття 23 отримала цілковиту відмову, і питання про неї було закрите в 2003 р.
[8] Лю Шаоци, голова Китаю від 1959 до 1968 року, розглядався як спадкоємець Мао Цзедуна. Під час культурної революції (1966-1968) його переслідували як зрадника, шпигуна й ренегата. Він помер в 1969 р., зазнавши муки та ув'язнення.
[9] CCTV – центральне китайське телебачення, компанія, яка належить центральному урядові, перебуває під його повним контролем. Офіційний рупор новин Китаю.
[10] Цитуються назви пісень, які виконувалися в період правління Мао в 1960-70-х роках.
[11] Мао сказав, що ми боїмося навіть думки про те, що припускаємося помилок, але прагнемо їх виправити.
[12] Детальніше ознайомитися з відеоматеріалами про «самоспалення» Ви можете на сайті Інтернету: www.clearwisdom.net/emh/special_column/self-immolation.html
[13] Надбудова, в контексті марксистської теорії, сукупність ідеологічних відносин в суб'єктивній діяльності людини, що визначається матеріальним базисом суспільства.
[15] Політика економічних реформ була запропонована в програмі «Три свободи й один договір» головою Китаю Лю Шаоци. Програма проголошувала використання землі приватними особами, вільний ринок, відповідальність підприємств за виробництво та прибуток, фіксовану продуктивність сільського господарства.
Коментар 1. Що таке Комуністична партія
Коментар 2. Походження Комуністичної партії Китаю
Коментар 3. Викриття Комуністичної партії Китаю
Коментар 4. Компартія є силою, що виступає проти Всесвіту
Коментар 5. Змова Цзян Цземіня з Комуністичною партією Китаю по здійсненню репресій Фалуньгун
Фоторепортаж
Please Note: You may have disabled JavaScript and/or CSS. Although this news content will be accessible, certain functionality is unavailable.
