• Коментар 4. Компартія є силою, що виступає проти Всесвіту

  • Вівторок, 27 вересня 2011 року

Перейти до попереднього коментаря (третього). Повернутися до початку.


Передмова

Китайці звертають велику увагу на Дао, тобто Шлях. В давнину імператорів-тиранів називали «безголовими імператорами без Дао». Про будь-яку поведінку, яка не відповідала етиці (в китайській мові етика або моральність позначається двома ієрогліфами — Дао і Де, тобто «шлях» і «доброчесність» відповідно), казали, що вона не відповідає принципам Даo. Навіть коли селяни піднімали повстання, вони йшли під девізом «Діємо за Дао заради Неба». Лаоцзи [1] сказав: «Є така річ, яка утворена раніше народження Неба і Землі. Вона, самостійна і незмінна, розвивається циклічно і не вмирає; вона може бути матір'ю тих, хто перебуває під Небом. Я не знаю її імені і назву її ієрогліфом Дао». Цим сказано, що світ утворився з «Даo».

В останнє століття несподівано вдерся комуністичний привид, який створив силу проти природи і людства, став причиною нескінченних страждань і трагедій, підштовхнувши цивілізований світ до краю загибелі. Його різні нападки на Дао безпосередньо спрямовані проти Неба і Землі і тим самим роблять його вкрай злою силою, яка протистоїть Усесвіту.

«Людина слідує Землі, Земля слідує Небу, Небо слідує Дао, а Дао слідує природності» [2]. Китайці з давнини вірили в те, що Небо і люди становлять єдине ціле, і дотримувались цього. Людина, Небо і Земля розчиняються один в одному, існують, спираючись один на одного. Дао Всесвіту не змінюється, обертається за закономірністю; Земля слідує змінам Неба (чітко визначені чотири пори року); віддається шана Небу і Землі; люди насолоджуються гармонійним життям, відчувають вдячність [Небу і Землі]. Це відображення стану, описаного наступними словами: «Прихильність Неба, добробут Землі і злагода між людьми» [3]. У поняттях китайців, починаючи з астрономії, географії, календаря, медицини, художніх творів і закінчуючи громадськими структурами — все дотримується цього принципу.

Однак компартія, пропагуючи принципи «людина неминуче переможе Небо» і «філософію боротьби», нехтує Небом, Землею і природою.

Мао Цзедун сказав: «Боротьба з Небом приносить нескінченну радість, боротьба із Землею приносить нескінченну радість, боротьба з людьми приносить нескінченну радість». Можливо, компартія, дотримуючись цих принципів, і отримала справжню радість, однак народ за це гірко поплатився.

1. Боротьба з людьми і знищення природи людини

1. 1. Змішування добра і зла, заперечення людяності

Від природи людині притаманні певні якості, що характеризують її як людину, і тільки згодом вона набуває властивостей, що визначають її як істоту соціальну. «Коли людина з'явилася, її природа була доброю» [4]. «Кожній людині властиве співчуття» [5]. Багато норм, за якими люди визначають справедливість і несправедливість, добро і зло, народжуються разом з людьми. Однак компартія розглядає людину як тварину і навіть як машину. Чи то капіталіст, чи пролетар ― всіх їх партія розглядає як матеріальні сили.

Метою компартії є управління людьми і поступове їх перетворення на революційних головорізів і бунтарів. К. Маркс писав: «Для перемоги над матеріальними силами теж необхідні матеріальні сили» [6]. «Якщо теорія опановує масами, то вона набуває матеріальної сили». Він вважав: «Вся людська історія ― це не що інше, як безперервна зміна людської природи, і та людська природа — фактично природа класу». Він вважав, що не існує внутрішніх природних властивостей, все є продуктом середовища, всі є «суспільними людьми» і виступав проти теорії антропологізму Л. Фейєрбаха. В. Ленін сказав: «Марксизм не може виникнути сам собою в середовищі робітничого класу, необхідно впроваджувати його ззовні». В. Ленін витратив багато часу на роздуми, але не спромігся стимулювати робітників перейти від економічної боротьби до боротьби політичної для захоплення влади. Тому він сподівався на теорію І. Павлова про умовний рефлекс, за яку той отримав Нобелівську премію. В. Ленін сказав, що ця теорія «має важливе значення для робітничого класу всього світу». Л.Троцький [7] сподівався, що умовний рефлекс може не тільки морально, а й фізично змінити людину. Як у собаки, що почула дзвінок на годування, виділяється слина, так і солдат, що почув постріли, кидається вперед і віддає своє життя за компартію.

З давнини люди вважали, що за докладені зусилля і працю людина отримує винагороду. Люди вважали, що працьовитість створює добробут у житті, і вважали порочним отримувати винагороду за обжерливість, лінь і неробство. Після того, як компартія, подібно до епідемії, поширилася по всьому Китаю, хулігани і нероби, натхнені компартією, взялися ділити землю, відбирати майно, принижувати чоловіків і жінок, і все це стало законним.

Всі люди знають, що шанувати старших і піклуватися про молодших — це добре, що не поважати вчителів — це погано. В давнину конфуціанська освіта мала дві частини: Сяо Сюе (Мале вчення) і Да Сюе (Велике вчення). Сяо Сюе — навчання дітей до 15 років, головним чином зосереджувалося на навчанні охайності, манері спілкування і етиці (освіта, гігієна, поведінка, манера розмови і так далі). В Да Сюе приділяли серйозну увагу гідності та набуттю Дао [8]. У ході кампаній КПК з критики Лінь Бяо [9] і Конфуція, а також поваги до вчителів і суворості в навчанні, китайська компартія повністю витравила ці моральні правила з голів молодих людей.

Стародавній вислів стверджує: «Якщо навіть один день людина була моїм учителем, то я повинен поважати її все життя, як свого батька». 5 серпня 1966 року учениці зі школи при Пекінському педагогічному університеті надягли вчительці Бянь Чжунюнь ковпак, облили її чорнилом, били лопаткою і водили вулицями; потім повісили на неї чорну дошку, змушували стояти на колінах і били палицями з цвяхами, обливали окропом і т.д. Такими знущаннями вони замучили викладачку до смерті.

Учні школи при Пекінському університеті обстригли в директора — жінки все волосся, змусили її стукати в дірявий таз і кричати: «Я є зло». Від побоїв вся її голова була в крові. Однак школярі повалили жінку на землю і змусили її повзати. Люди вважають, що чистота — це добре, а бруд — погано. Але компартія Китаю пропагує наступне: «забруднитися в землі, натерти мозолі на руках», «руки повинні бути чорні, на ногах — коров'ячий послід» [10]. Тільки в таких людей думки «червоні», тільки вони можуть вступати до вишів, вступати до компартії, отримувати підвищення на посаді, бути «червоними» продовжувачами компартії.

Прогрес людства — в прогресі знань. Однак під управлінням компартії в людей склалася думка, що отримання знань — це погано. Інтелігентів почали називати «смердючими інтелігентами дев'ятої категорії» [11]. Люди, які володіють знаннями, повинні були вчитися у людей, які ними не володіли. Інтелігент мав бути перевихований найбіднішими селянами і тільки тоді він міг бути визнаний людиною. З метою перевиховання представників інтелігенції, викладачів з пекінського університету Цінхуа послали до містечка Ліюйчжоу біля міста Наньчан провінції Цзянсі. Там настільки була поширена хвороба шистосоматоз, що трудовим таборам довелося переїхати до інших місць. Використавши воду з річки, викладачі відразу підхоплювали хворобу. У багатьох з'явилися такі хвороби, як паразитарний цироз [12] печінки, черевна водянка, багато хто втратив здатність працювати і навіть жити.

Компартія Кампучії («червоні кхмери»), провокована Чжоу Еньлаєм, здійснювала найжорстокіше переслідування інтелігенції. Ті, хто мав незалежну думку, зазнавав перевиховання і знищення як духовно, так і фізично. З 1975 по 1978 роки загинула чверть населення Кампучії. Деякі не змогли уникнути смерті через те, що на їхніх обличчях були сліди від окулярів.

У 1975 році, коли в Кампучії перемогла компартія, Пол Пот почав будувати соціалізм, тобто «рай у людському суспільстві», в якому немає класових відмінностей, немає різниці між містом і селом, немає грошей, немає торгівлі. Зрештою розпалися сім'ї, було створено роздільні чоловічі та жіночі трудові бригади, їм дозволяли тільки трудитися; їли всі разом з великої каструлі, усі носили чорний революційний одяг або військову форму. Чоловік і дружина могли зустрічатися раз на тиждень і тільки після отримання дозволу.

Компартія відома тим, що не боїться ні Неба, ні Землі і шалено мріє їх змінити. Насправді вона хоче протистояти всім праведним факторам і силам Усесвіту. Мао Цзедун казав: «У різні часи, в різних революціях різних націй весь час очищаються від старого, утворюючи нове — все це корінні зміни, пов'язані з народженням і смертю, освітою і знищенням. Знищення Всесвіту теж не може бути остаточним; безсумнівно, що якщо щось знищено тут, то десь неминуче з'явиться інше. Я дуже хочу, щоб він був знищений, оскільки, знищивши старий Всесвіт, можна отримати новий, а хіба новий не кращий старого?!».

Почуття до рідних — непорушна істина. Нормальні взаємини між чоловіком і дружиною, між дітьми і батьками, між друзями утворили людське суспільство. Шляхом безперервних політичних кампаній китайська компартія зробила людей вовками, навіть більш жорстокими, ніж тигри і вовки. Навіть найлютіші тигри не пожирають своїх дітей. Але під керівництвом китайської компартії стало звичайною справою, коли батьки і діти публічно доносили один на одного, чоловіки і дружини звинувачували один одного і часто відмовлялися від родинних стосунків.

У 60-ті роки в одній початковій школі вчителька, навчаючи школярів незнайомим ієрогліфам, необережно поставила слова «соціалізм» і «розпад» поруч. У результаті школярі донесли на неї і після цього вчительку щодня критикували і мучили. Школярі били її по обличчю. Її дочка відмовилася від неї. Коли починалася чергова політична кампанія, її дочка доповідала класу про те, що робила її мати протягом дня, як про «нові тенденції класової боротьби». Цю вчительку потім змусили кілька років щодня прибирати шкільні туалети.

Люди, які пройшли Культурну революцію, не можуть забути Чжан Чжисінь, яку посадили до в'язниці. Міліціонери поводилися з нею не по-людськи: роздягали, сковували руки за спиною, кидали до чоловічих камер, дозволяли злочинцям групами ґвалтувати її, внаслідок чого вона втратила розум. Коли її катували тюремні охоронці, боячись, що вона викрикуватиме гасла протесту, жертву поклали головою на цеглу і без наркозу перерізали їй горло…

Навіть у XXI столітті під час переслідування Фалуньгун китайська компартія так само використовує старі способи підбурювання до ненависті і провокації насильства. Комуністична партія пригнічує людську сутність, природну доброту, підтримує, заохочує і використовує злісну сторону людської натури. Численні політичні кампанії партії призвели до того, що через страх насильства замовчали навіть люди, що мають совість. Компартія систематично порушувала загальнолюдські моральні поняття, щоб повністю підірвати норми совісті, добра і зла, якими людство керувалося протягом багатьох тисяч років.

1.2. Зло, що нехтує космічним принципом «взаємопородження і взаємознищення»

Лаоцзи казав:

«У Піднебесній всі можуть визнати щось красивим тільки тому, що є потворне.

Всі можуть дізнатися, що добро є добрим, тільки тому, що є зло.

Тому життя і смерть виникають разом.

Важкість і легкість доповнюють одна одну.

Довгий і короткий — протилежність один одного;

Високий і низький спираються один на одного;

Голос і звук гармонізують один з одним;

Передня і тильна сторони слідують одна за одною» [13].

Простіше кажучи, в людства існує принцип «взаємопородження і взаємознищення». Не тільки в людському суспільстві в цілому існують хороші і погані люди — так само й в одній конкретній людині добро і зло існують одночасно. Відомий грабіжник стародавнього Китаю Дао Чжи казав своїм спільникам: «Бандити повинні дотримуватися Дао». Він пояснював, що розбійник має бути благородним, сміливим, справедливим, мудрим і доброзичливим. Навіть грабіжникам не можна було робити що завгодно, треба було дотримуватися правил.

Озираючись на історію компартії Китаю, можна сказати, що вона сповнена спекуляцій і зрад, не має жодних правил, що її обмежують. Наприклад, грабіжники найбільше звертали увагу на справедливість, і навіть місце, де вони зберігали награбовані речі, називалося «Зал справедливості і розподілу награбованого». Однак, коли серед товаришів по партії виникає критика, то вони відразу зраджують один одного, «кидають камінь слідом за чоловіком, що впав у колодязь»; навіть обмовляють і труять один одного.

Візьмемо приклад з Пен Дехуаєм [14]. Мао Цзедун родом із селян. Він, звичайно, знав, що з ділянки розміром один му (1 га = 15 му) неможливо зняти 130 тонн зерна; він також знав, що Пен Дехуай казав правду; також знав, що той не хотів відібрати його владу, причому в той час Пен Дехуай зі своїми військами в кількості 20 тисяч осіб, не шкодуючи життя, воював з Ху Цзун'нанєм, у якого було двохсоттисячне військо. Крім того, Пен Дехуай кілька разів рятував Мао Цзедуна. Однак варто було Пен Дехуаю трохи покритикувати Мао Цзедуна, і той відразу викинув у сміттєвий кошик написані ним вірші «Хто сміє сісти з мечем на коня? Тільки мій генерал Пен» і вирішив стратити Пена. Можна сказати, що він розтоптав доброчинність і справедливість.

Компартія здійснює не доброзичливе правління, а жорстоко вбиває людей. Вона переслідує своїх власних членів, зневажаючи товариські відносини і особисту доброзичливість; вона боягузливо розкидається державними територіями; вона, всупереч здоровому глузду, робить себе ворогом справедливої віри. Вона підіймає масові рухи, порушуючи мудрий стиль управління країною. Можна сказати, що компартія навіть нехтує тим, що «розбійники повинні дотримуватися Дао», хоча це лише мінімальний стандарт моральності. Її зло повністю вийшло за рамки принципу Всесвіту «взаємопородження і взаємознищення». Компартія повністю протистоїть природі і гуманності. Все це для того, щоб підірвати норми добра і зла, зруйнувати закони Всесвіту. Її непомірна зарозумілість досягла свого максимуму, і вона приречена прийти до повного краху.

2. Боротьба із землею руйнує природу, породжуючи постійні катаклізми

2.1. Класова боротьба поширилася навіть на природу

Цзінь Сюньхуа — випускник 1968 року другої школи Усун міста Шанхай. Він був постійним членом комітету представників «червоних охоронців». У березні 1969 року Цзінь Сюньхуа відправився до села провінції Хейлунцзян. 15 серпня 1969 року з гір зійшов паводок, у результаті якого річка Шуан розлилася, як море. Щоб врятувати два телеграфних стовпи його артілі, Цзінь Сюньхуа стрибнув у бурхливий потік і загинув.

Наводимо деякі витяги з його передсмертного щоденника:

«04.07. Зараз я починаю відчувати загострення і запеклість класової боротьби на селі. Я, як хунвейбін голови Мао, готовий до всього; з ідеями Мао Цзедуна, які можуть перемогти все, буду віч-на-віч боротися з реакційними силами, навіть з радістю пожертвую собою. Щоб зміцнити диктатуру пролетаріату, буду боротися! Боротися! Боротися!

19.07. У колгоспі зухвала поведінка класового ворога ще дуже сильна. Освічена молодь прийшла до села саме для того, щоб брати участь у трьох великих революціях, насамперед, брати участь у класовій боротьбі. Ми повинні спиратися на бідних селян, підняти маси, придушити активний виступ ворогів. Ми, грамотна молодь, повинні завжди з думками Мао Цзедуна високо нести великий червоний прапор, не забувати про класову боротьбу, не забувати про диктатуру пролетаріату».

Цзінь Сюньхуа приїхав до села з думками про боротьбу з Небом і Землею, з думками про перетворення людства. З його щоденника видно, що його голова була наповнена ідеями боротьби, які він розповсюдив на боротьбу з Небом і Землею, і врешті-решт втратив життя. Цзінь Сюньхуа — один з тих, на кого вплинула філософія боротьби і, без сумніву, є її жертвою.

Ф. Енгельс казав: «Свобода — це усвідомлена необхідність». Мао Цзедун додав: «І зміна світу». Це додавання насправді яскраво демонструє ставлення компартії до природи, а саме, до зміни природи. «Неминучість», як розуміють комуністи, — річ поза їхнього розуміння, і походження якої неможливо пояснити. Вони вважають, що природа і гуманність можуть бути «завойовані», а щоб зрозуміти об'єктивні закони, необхідно мобілізувати суб'єктивну людську свідомість. Компартія використовувала Росію та Китай як свої «випробувальні полігони» у спробі змінити природу, але направді тільки зробила безлад.

Надмірну дурість китайської компартії яскраво зображено в народній пісні періоду «Великого стрибка»: «Нехай високі гори опускають свої голови, нехай ріки поступаються дорогою. Немає ніякого Нефритового Імператора в Небі, і немає ніякого Повелителя Драконів на Землі. Я — Нефритовий Імператор, і я — Повелитель Драконів. Я наказую трьом горам і п'яти ущелинам відступитися — я прийшов!» [15].

Компартія прийшла! Порушила гармонійний світ, порушила рівновагу природи.

2.2. Зіпсованість змушує КПК пожинати те, що сама посіяла

Китайська компартія вважає хліб основою всього, тому широко розорюються гори і степи, не придатні для оранки, а потім засіваються. У Китаї заради ріллі засипають річки, озера і море. Які наслідки всього цього? Китайська компартія заявила, що врожайність зернових 1952 року перевищила врожаї періоду правління Гоміньдану. Однак китайська компартія приховувала, що тільки в 1972 році врожайність зернових Китаю перевищила врожайність мирного періоду Цяньлун (1735—1796) династії Цін. Досі врожайність зернових у Китаї в розрахунку на одного жителя далеко відстає від династії Цін і дорівнює тільки одній третині врожайності часів династії Сун, коли сільське господарство перебувало на піку розвитку за всю історію Китаю.

Результати хижацького вирубування лісів, засипання моря і перекриття річок призвели до різкого погіршення екології в Китаї. Наразі природне середовище Китаю дійшло до межі краху. Пересихання річок Хайхе, Хуанхе і Хуейхе, забруднення річки Янцзи фактично перерізали життєво важливу артерію, від якої залежить виживання китайської нації. Зі зникненням ріллі в Ганьсу, Цінхай, Внутрішній Монголії, Сіньцзяні піщані бурі досягли центральних рівнин.

У 50-ті роки китайська компартія (КПК) під керівництвом фахівців із СРСР побудувала на річці Хуанхе гідроелектростанцію Саньменься. До цього об'єм електроенергії, вироблений цією станцією, був на рівні річки середнього розміру, незважаючи на те, що Хуанхе — друга за величиною ріка Китаю. Навіть невеликий паводок може принести населенню обох берегів величезний збиток. У 2003 році найбільша витрата води в пік паводку річки Вейхе сягала 3700 кубометрів на секунду. Подібний паводок буває один раз на три-п'ять років, але трагічних наслідків, до яких він призвів цього разу, не було за попередні 50 років.

У місті Чжумадянь провінції Хенань побудували багато великих водоймищ. У 1975 році греблі прорвало і за дві години загинуло 60 тисяч людей. Загальна кількість загиблих досягла понад 200 тисяч осіб.

Треба відзначити, що божевільні завоювання природи КПК тривають. Греблі на річці Янцзи, перенаправлення течії річок з півдня на північ — для такої зміни природи потрібні сотні мільярдів доларів, і це не включає невеликі проекти «боротьби із землею». Найстрашніша пропозиція — зміна природного середовища західного Китаю за допомогою створення проходу в Тибетському нагір'ї шляхом атомного вибуху. Подібне презирливе і дике ставлення до землі приголомшило світ, ніхто такого не чекав.

У книгах «Чжоу І» («Книга змін») і «Багуа» («Вісім триграм») предки китайців величали Небо — «Цянь» (шанобливе) і поважали його як «небесний Дао». Вони іменували Землю — «Кунь» (сприйнятлива) і з повагою називали її «куньською моральністю».

«Кунь» пояснено у «Книзі змін» так: «Як земля здатна утримувати все суще, так і благородна людина має з великою доброчесністю підтримувати світ».

Конфуцій у коментарі до «Книги змін» пояснював так: «Земля досконала, з нею народжується багато речей».

Далі він каже: «Земля найбільш ніжна, але в русі вона тверда; вона найбільш спокійна і в цьому її доброчесність. Слухаючись, вона отримує свого господаря, але зберігає, тим не менш, свою природу. Вона тримає в собі всі речі і дивовижна у своїх перетвореннях. Ось яка Земля — такою покірністю вона володіє, утримуючи Небо й рухаючись із часом».

Компартія Китаю, руйнуючи «Цянь» і «Кунь» (Небо і Землю), бореться з природою, забирає в Землі все, що заманеться, самовільно кривдить її, чинить всупереч Небу і Землі. Зрештою вона неминуче отримає покарання від Неба, Землі і законів Природи.

3. Боротьба з небом, переслідування віри і заперечення віри в Бога

3.1. Як обмежене життя може знати про безмежний час-простір?

Син Ейнштейна, Едуард, якось запитав батька: «Тату, чому ти такий відомий?». Альберт Ейнштейн відповів: «Бачиш на цьому великому м'ячі сліпого жука? Він не знає, що його шлях йде по дузі, а Ейнштейн знає про це». Ці слова мають дуже глибокий зміст. Китайці кажуть: «Не знаєш справжнє обличчя гори Лушань тільки тому, що перебуваєш на ній». Якщо хочеш пізнати якусь систему, то необхідно вийти з неї і спостерігати зі сторони. Однак, використовуючи обмежені поняття в спостереженні безмежних часів-просторів Всесвіту, людина ніколи не зможе побачити весь її вигляд, і тому Всесвіт назавжди залишиться вічною таємницею для людства.

Метафізика — це перешкода, яку наука не може подолати, і вона, само собою, включена наукою до сфери «віри».

Віра — рух внутрішнього світу душі людини. Досвід і розуміння життя, часу-простору, Всесвіту, зовсім не належить тій сфері, якою може керувати одна політична партія. «Тому, кесарю кесареве, а Богу боже» [16]. Однак компартія, спираючись на своє обмежене і сміховинне уявлення про Всесвіт і життя, називає все, що перевищує її теорію, «марновірством» і піддає прихильників Бога «промиванню мізків» і «перетворенню». Ті, хто не бажав зрадити своїй вірі, зазнавали образ або навіть були вбиті.

У справжніх вчених погляд на Всесвіт ширший: вони не насмілюються, усвідомлюючи свої обмежені знання, заперечувати безмежні невідомі речі. У 1678 року Ісаак Ньютон видав свій великий твір «Математичні начала натуральної філософії». У книзі він докладно виклав основні положення механіки, пояснив припливи і відливи, рух планет, запропонував теорію руху сонячної системи. Всесвітньо відомий І. Ньютон багато разів казав, що в його книзі всього тільки викладено факти, що він категорично не сміє судити про справжнє значення створення Всесвіту неперевершеним Богом. Коли книга «Основні положення математики» видавалася вдруге, І. Ньютон у передмові написав свою думку про віру: «Всі ці ідеальні великі системи, зокрема Сонце, планети, комети, можуть виходити тільки з рук Бога, який все може... як сліпі, що не мають жодного поняття про колір, ми взагалі не знаємо способу, якими Бог розуміє всі речі і справи».

Не будемо дискутувати про те, чи існують небесні царства, які перевищують часи і простори, чи можуть люди, які самовдосконалюються, повернутися до свого справжнього «Я», однак всім зрозуміло те, що послідовники праведних релігій вірять, що за добро відплатиться добром, а за зло — злом. Праведна віра відіграє дуже важливу роль у підтриманні на певному рівні людської моральності. І Арістотель, і Ейнштейн вірили, що у Всесвіті панує Закон. Люди постійно різними способами намагаються дізнатися істину Всесвіту. Тоді, окрім наукових способів, чи не є релігія, віра і вдосконалювання також способами і шляхами, за допомогою яких можна пізнати істину?

3.2. Китайська компартія руйнує праведну віру людства

В історії всі народи вірили в Бога. Саме завдяки вірі в Бога і в те, що за добро відплатиться добром, а за зло — злом, люди можуть у душі стримувати себе, можуть дотримуватися норм суспільної моралі. З давнини до сьогоднішніх днів у Китаї і поза його межами в праведних релігіях і в школах конфуціанства, буддизму та даосизму людей закликають: вірте в Бога, поважайте Небо, займайтеся добрими справами, дорожіть щастям, дякуйте за доброчинність і тоді зможете отримати справжнє щастя.

Керівна ідея комунізму стверджує, що Бог, Будди, Даоси не існують, немає минулих життів, немає майбутніх життів, немає відплати за вчинки. Тому в різних країнах компартія агітує бідняків, люмпен-пролетаріат [17] не вірити в Бога; вчить тому, що їм не потрібно розплачуватися за свої дії, не потрібно дотримуватися законів і відповідно до них поводитися. Навпаки, вони повинні використовувати обман і насильство, щоб придбати матеріальні цінності.

У стародавньому Китаї імператорів шанували, але вони ставили себе нижче Неба, називаючи себе синами Неба. Час від часу вони повинні були писати для себе указ, у якому звинувачували себе і каялися перед Небом. Компартія сама себе вважає представником небесної волі, говорить про відсутність законів Неба і яких-небудь обмежень. У результаті, раз за разом вона створювала пекло в людському суспільстві.

Родоначальник компартії К. Маркс вважав, що релігія — це духовний опіум, який паралізує народ. Він боявся, що люди, які вірять у Бога і Просвітлених, не повірять у його комунізм. У першому розділі книги Ф. Енгельса про діалектичний матеріалізм викладено критику Д. Менделєєва, що цікавився містикою.

Ф. Енгельс і К. Маркс вважали себе історичними суддями. Анархіст М. Бакунін, друг Маркса, так говорив про нього: «Він, здавалося, є Богом для людей. Він не може терпіти кого-небудь іще, окрім себе, як Бога. Йому потрібно, щоб перед ним схилялися, як схиляються перед святими, щоб зробили з нього ідола для поклоніння. Якщо люди не роблять так, він їх висміює і думає, як їх за це покарати».

Традиційна праведна віра стала природною перешкодою комуністичній зарозумілості. Можна сказати, що переслідування компартією Китаю релігій досягло ступеня несамовитості. У ході Культурної революції незліченні храми було зруйновано, ченців водили по вулицях як злочинців. У Тибеті було зруйновано 90% храмів, і зараз у Китаї перебуває в ув'язненні кілька десятків тисяч членів сімейної християнської церкви. Католицький священик Шанхаю Гун Піньмей був ув'язнений компартією Китаю майже на 30 років і наприкінці 80-х років переїхав до США. Перед смертю, коли йому було 90 з лишком років, він зробив такий заповіт: «Коли компартія перестане керувати Китаєм, прошу перенести мій прах до Китаю — до міста Шанхая». За більш ніж 30 років його самотнього ув'язнення компартія неодноразово намагалася чинити на нього тиск, щоб змусити відмовитися від своєї віри в обмін на прийняття лінії партії і свободу.

В останні роки КПК почала репресувати послідовників Фалуньгун, які вірять в істину, доброту і терпіння [основні принципи цього вчення, які вважаються властивістю Всесвіту — прим.ред.]. Це переслідування є продовженням її боротьби з Небом, це також є неминучим наслідком її продажності і підступності. Атеїстична партія намагається контролювати людей і управляти тими, хто вірить у Бога; вона отримує радість від боротьби з Небесами. Ця її смішна і абсолютно безпідставна зарозумілість просто вражає.

Висновок

Комунізм зазнав поразки в усьому світі. У березні 2001 року глава найбільшої останньої комуністичної країни Цзян Цземінь заявив в інтерв'ю журналісту газети «Вашингтон пост»: «У молодості я щиро вірив у те, що комунізм скоро настане, але зараз я так не вважаю». Зараз дуже мало тих, хто дійсно вірить у комунізм.

Комунізм неминуче програє, оскільки порушує закони Всесвіту, діє всупереч Небу. Будучи силою, що протистоїть Усесвіту, він неминуче буде покараний Небом і Просвітленими.

Незважаючи на те, що китайська компартія раз за разом змінювала зовнішність, раз за разом «хапалася за соломинку для порятунку» і долала небезпеку, але кінцевий результат її діяльності відомий усьому світу. Китайська компартія скидає красиву маску і показує свою справжню природу: жадібність, жорстокість, безсоромність, злостивість і протиставлення себе Всесвіту. Але, разом з тим, вона й досі поневолює думки людей, вбиває моральність людства і шкодить її розвиткові.

У величезному Всесвіті існує небесна воля, яку інакше можна назвати божественною волею, законом чи силами природи, перемогти які неможливо. Людство матиме майбутнє, тільки якщо поважатиме Небеса, слідуватиме законам природи, вивчатиме закони Всесвіту і любитиме все життя в Піднебесній.


Читайте далі:
Коментар 5. Змова Цзян Цземіня з Комуністичною партією Китаю в здійсненні репресій Фалуньгун

------------------------------------

1 — Лаоцзи жив у VI столітті до н.е. в державі Чу. Він був придворним архіваріусом і консультував Конфуція з питань ритуалів. За переказом, у старості Лаоцзи попрямував на Захід. На кордоні Китаю його зупинив вартовий, попросивши викласти його вчення. Тоді Лаоцзи написав працю з 5000 ієрогліфів, відому як «Даодецзін». Закінчивши свою працю, Лаоцзи пішов далі на Захід, і більше про нього не було згадок.

2 — «Даодецзін», гл. 25.

3 — Книга філософа Менцзи (Менцій).

4 — Традиційні повчальні тексти з «Саньцзицзін» або «Троєслів'я».

5 — Конфуцій, книга 6.

6 — К. Маркс «Критика філософії Гегеля».

7 — Л. Троцький (1879—1940 рр.) — історик, теоретик комунізму, глава Червоної армії. 22 серпня 1940 року убитий у Нью-Мехіко агентом Комінтерну.

8 — Чжу Сі (1130—1200 рр.), відомий нео-конфуціанський мислитель династії Сун, вважав, що Мале вчення веде до правильних манер, а Велике вчення роз'яснює принципи, що стоять за цією поведінкою. Джерело: «Класифіковані промови учителя Чжу (Чжу Цзи Юй Лей)», Том 7 (Вчення 1).

9 — Лінь Бяо (1907—1971) — один із старших лідерів КПК, член Політбюро КПК при Мао Цзедуні, заст. голови Китаю (1958) і міністр оборони (1959). Ліна вважають архітектором Великої культурної революції. Лін був наступником Мао в 1966 році, але його вигнали в 1970 р. Відчуваючи свою поразку, Лін, за повідомленнями, був причетний до спроби здійснити переворот і намагався втекти до СРСР на літаку. Літак зазнав аварії в Монголії, і Лін загинув.

10 — З «Переговорів Мао на Форумі Яньань з літератури й мистецтва» (1942 р.).

11 — Коли компартія почала проводити реформу, вона розділила людей на категорії. Серед класів, названих ворогами, інтелігенція значилася під №9 після приватних власників, реакціонерів, шпигунів тощо.

12 — Паразитарний цироз — хвороба, що викликається паразитичною інфекцією. Хвороба може ускладнитися і привести до епілепсії та паралічу.

13 — «Даодецзін», гл. 2.

14 — Пен Дехуай (1898—1974 рр.) — командувач збройними силами, головком під час війни в Кореї, міністр оборони в 1954—1959 рр. Відправлений у відставку в результаті дій лівих елементів в оточенні Мао.

15 — Нефритовий Імператор і Повелитель Драконів — китайські міфологічні персонажі. Вважається, що Нефритовий Імператор є правителем Небес і перебуває серед найважливіших богів китайського пантеону Дао. Повелитель Драконів — божественний правитель одного з чотирьох морів. Кожним морем управляє один Повелитель Драконів, кожному морю відповідає одне певне призначення. Крім управління водним життям, Повелителі Драконів управляють хмарами та дощем.

16 — фраза з Нового завіту, що, як зазначається, сказав Ісус, коли його намагалися скомпрометувати фарисеї. Вони запитали, чи потрібно платити данину римському імператору, кому в той час була підвладна Іудея. Він відповів «Віддавайте кесареве кесарю, а Богу Боже». Почувши це, фарисеї здивувались і пішли.

17 — Люмпен-пролетаріат — це визначення, введене Карлом Марксом у його праці «Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 рік». Воно позначає декласовані й деморалізовані верстви населення, які опинилися на «дні» суспільства й не можуть самостійно об'єднатися в організований рух, хоча й висувають завищені соціальні вимоги й претензії.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...