ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Синівська шанобливість виховує доброту

Велика Епоха

Бабуся в оточенні своїх рідних. Традиційна китайська культура розглядає синівське благочестя як корінь усіх чеснот і навчає, що слідування синівському благочестю починається з батьків, поширюється на чиновників правителя і приносить мир і гармонію у світ. Фото: Wong Sze Yuen/Photos.com
Бабуся в оточенні своїх рідних. Традиційна китайська культура розглядає синівське благочестя як корінь усіх чеснот і навчає, що слідування синівському благочестю починається з батьків, поширюється на чиновників правителя і приносить мир і гармонію у світ. Фото: Wong Sze Yuen/Photos.com

Бабуся в оточенні своїх рідних. Традиційна китайська культура розглядає синівське благочестя як корінь усіх чеснот і навчає, що слідування синівському благочестю починається з батьків, поширюється на чиновників правителя і приносить мир і гармонію у світ. Фото: Wong Sze Yuen/Photos.com

Лі Гао, який жив за часів династії Тан (618—907 рр. н.е.), добре знали за його шанобливість до матері.

Синівське благочестя розглядається як головна доброчесність у традиційній китайській культурі. Воно проявляється в повазі до батьків і предків, дотриманні настанов і повчань батьків.

У 674 році н.е. у столиці сталася засуха. Рис коштував дуже дорого, і багато людей помирали від голоду. У той час Лі Гао був чиновником. Якось він припустився помилки в роботі, й за це його понизили у посаді, відправивши до Веньчжоу, де він мав взяти на себе обов’язки управлінця.

У Веньчжоу також був неврожай. Місцевий уряд мав кілька сотень тисяч ху (стародавня китайська міра об’єму, яка дорівнює приблизно 40 метрам кубічним) зерна у сховищі. Лі Гао хотів якось допомоги людям. Його підлеглі порадили йому зачекати розпорядження імператора.

Лі Гао сказав: «Люди помруть з голоду, якщо довго не будуть їсти. Ми не можемо чекати! Якщо взамін мого життя можна врятувати тисячі інших життів, то я не вагатимуся й миті».

Він наказав роздати зерно людям, а потім написав листа імператору із самокритикою. Після того як імператор прочитав листа, він високо оцінив вчинок Лі Гао і посприяв його підвищенню.

Одного разу, коли Лі Гао відвідував сусідній район, він побачив, що плаче сива жінка. Він запитав її, що сталося, на що жінка відповіла: «У мене двоє синів, Лі Цзюнь і Лі Е. Ось уже 20 років вони служать на державних посадах, але так жодного разу й не провідали мене. Я так бідую, що не можу навіть прогодувати себе».

Лі Гао розлютився — адже Лі Цзюнь і Лі Е були дуже відомими чиновниками.

Він мовив: «Коли людина вдома, вона повинна дотримуватися шанобливості до своїх рідних. Коли вона покинула свій батьківський дім, мусить проявляти повагу до людей похилого віку… Як можуть ці два брати з такою низькою моральною поведінкою бути урядовцями?»

Він повідомив імператору про це. Не пройшло багато часу, як обох братів звільнили з офіційних посад і заборонили їм працювати в уряді.

Моральні принципи є основними

Дотримування синівського благочестя є частиною традиційної культури Китаю. Древні люди приділяли таку велику увагу синівському благочестю тому, що воно безпосередньо пов'язане з покращенням морального характеру. В житті синівське благочестя основане на доброму серці, яке саме по собі є необхідною рисою для взаємодії з іншими людьми у суспільстві.

Синівське благочестя також включає в себе багато інших чеснот, серед яких подяка, доброзичливість, вшанування пам'яті своїх предків, повага до людей похилого віку й турбота про інших.

Якщо людина не могла доброзичливо ставитися до своїх близьких, то, вважалося, що вона тим паче до інших не зможе бути доброю.

За часів династії Хань (206 до н.е. — 220 н.е.) імператорський суд приймав синівське благочестя мало не за основний стандарт під час вибору талановитих людей для роботи в уряді.

Оскільки у Лі Гао було добре й щире серце і синівська шанобливість до батьків, він був здатен ставитися з добротою й до всіх інших, навіть був готовий ризикувати своїм життям, щоб врятувати людей від голоду.

За інформацією Clearwisdom.net.

Цін Янь

Читайте також:

Конфуцій уві сні навчав корейця китайської мови