• Сміття може стати багатством для міста

  • Субота, 22 грудня 2007 року
Перетворення відходів на енергію не є новою концепцією, проте зі зростаючою непопулярністю звалищ і появою нових технологій ця ідея привертає все більше уваги.

Метод спалювання відходів, що використовувався у 80-х роках і раніше, став непопулярним через високу собівартість і забруднення чадними газами.

Проте за останню пару десятиліть технологія перетворення відходів на енергію пройшла довгий шлях і стає все кращим методом утилізації відходів у багатьох країнах світу.

У Канаді та США деякі муніципалітети вже розпочали проекти із коксування відходів із використанням сучасних технологій, які багато хто вважає слушною альтернативою. При коксуванні, на відміну від спалювання відходів, у процесі бере участь обмежена кількість кисню.

«За останнє десятиліття вони [технології] вдосконалилися у значній мірі, крім того, люди готові витрачати більше грошей на технології, – каже професор Ламберт Оттен, декан технологічного факультету при університеті Гельфа та дослідник у галузі переробки відходів.

«Сучасні заводи, що працюють по всьому світу, добре себе зарекомендували, норми викидів дуже низькі, й вони не забруднюють навколишнє середовище» – зазначає Оттен.

В Оттаві (Канада) завод із плазменно-дугового коксування відходів, що побудований й експлуатується Plasco Energy Group, знаходиться вже на стадії випробувань, й, очікується, що після того, як його буде повністю введено в експлуатацію, він оброблятиме близько 85 тонн відходів на день.

Місто підписало довгостроковий контракт із Plasco, домовившись постачати відходи та платити 40 доларів за кожну оброблену тонну.

«Ми оброблятимемо 85 тонн на день на цьому заводі, продуктивність якого трохи менша 30 тисяч тонн на рік, тобто  це 10% сміття, що надходить на міське звалище та, можливо, 1% того, що надходить на всі звалища», – каже Рід Брайден, виконавчий директор Plasco.

За словами Брайдена, компанія також здійснює проекти в інших частинах світу та може почати працювати із двома іншими муніципалітетами у Канаді, чиї назви він поки не розголошує.

Минулого року канадське місто Едмонтон оголосило про плани побудувати коксо-хімічний завод вартістю 87 млн. доларів, що повинен бути введений в експлуатацію у 2010 році.

Мета заводу – збільшити норми диверсифікації відходів, що складають останнім часом 60%, за рахунок їх зменшення, компостування і переробки до 90%.

«Ми розглядаємо шляхи збільшення норм диверсифікації, ще більше зменшуючи нашу залежність від звалищ, і коксування здається одним із найбільш слушних варіантів», – зазначає Коні Бойс, директор зі зв'язків із громадськістю при Edmonton's Waste Management Branch.

«Ми провели дослідження, подивилися на об'єм відходів, що за матеріал ми відправляємо на звалище, і побачили, що цей матеріал дуже підходить для коксування, це матеріал, який є гарною початковою сировиною у цьому процесі».

Бойс вважає, що зараз місто виділяє дещо забагато побутових відходів, і цей проект не зустрічає великої протидії, оскільки це рішення не становить загрози для навколишнього середовища.

«Користь для навколишнього середовища переважує будь-які «якщо» і можливі негативні чинники», – каже Бойс.

Але Боб Мюйр, що очолює кампанію за диверсифікацію відходів від Сьєрра Клаб, не впевнений у цьому.

Засновник Waste Diversion Toronto Мюйр вважає, що, хоча технології і рекламують як спосіб вирішення проблеми відходів, насправді це неефективний процес і дорогий спосіб отримання енергії.

Він також відвертає увагу від повторного використання та переробки відходів. Мюйр вважає, що до 90% відходів можна переробляти.

«Зрештою, це ваше формулювання того, як ви працюватимете у відношенні переробки відходів, і, на мою думку, в кінці це стане виправданням того, щоб бути менш серйозними з людьми і мати менше мотивованості».

Професор Оттен згоден із тим, що все, що може бути перероблено, не слід включати у програму з отримання енергії з відходів, наприклад, макулатуру. «Якщо ці відходи можна переробити, то, з міркувань економії чи екології, слід зробити у першу чергу це», – каже він.

«Що ж стосується залишку, на який немає попиту, який неможливо переробити, то його використання для отримання енергії – чудова альтернатива. Але потрібно мати великий об'єм відходів для того, щоб це стало економічно можливим».

Версія статті англійською

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...