• Думки про Поділ

  • Понеділок, 8 жовтня 2007 року

Проходячи вулицями сьогоднішнього Подолу, ми бачимо на багатьох старих будинках сірі металічні пластинки з написом: «Пам’ятка архітектури, охороняється законом». Сором’язливо і нерішуче дивляться на нас вони, сподіваючись, що їх захищає закон, що вони не будуть знесені з лиця Землі новими людьми, новим життям. Як старі фотографії в сімейних альбомах, так і ці свідки життя, що минуло, мають право на бережливе ставлення до себе.

Із задоволенням дивимося ми на нещодавно відреставровані старі будинки, наприклад, на вулиці Хоревій, 4, на вулиці Костянтинівській, 15, де мужні атланти підтримують балкони, а вишукані каріатиди – легкі портали. Подібні фігури дуже часто прикрашали будівлі Києва в ХІХ столітті. Університет «Україна» розміщується в будинку, який охороняється законом, – колись там була церковно-парафіяльна школа Притиско-нікопольскої церкви, а в будинку-садибі напроти, як декорацію до п’єси про життя старого Подолу, можна побачити вражаюче сучасне кафе «Трактир у Мясоєдова». З якою гордістю дивляться вікна цих старих-нових домів, виставляючи на показ ґрати художнього лиття на своїх балконах та брамах. Нехай в цих будинках сьогодні розташовуються офіси, банки, авіакаси, магазини сучасної комп’ютерної техніки, бутики з одягом зарубіжних фірм – вони органічно вписуються в обриси старого Подолу. Подолу, в якому день сьогоднішній зустрічається з днем учорашнім.

На вулиці Сагайдачного всі пожежі пережили лише два будинки: 27а і 27б, будинок купця Балабухи (його сухе київське варення закупала вся Європа). Тепер тут розмістилося кафе «Запоріжжя». На тій же вулиці в будинку №16/5 жив купець Дегтерьов, перший голова міської думи, в будинку №20 – золотих справ майстер Коробка. Тепер його вироби зберігаються в Музеї історії України. В готелі «Національні номери» за адресою Сагайдачного, 4 колись Куприн писав свої розповіді «Київські типи».

А в першій безплатній школі для невгамовних та малограмотних дорослих, яка була відкрита в ХІХ столітті напроти будинку Петра І, тепер розміщується вечірня школа №2. Старовинна вулиця Андріївський узвіз – складова частина великого історико-архітектурного та археологічного комплексу «Стародавній Київ» – здавна з’єднує Верхнє місто з Подолом. Це вулиця артистів,  митців, народних умільців. Це одна з визначних пам’яток Києва, куди регулярно по неділях та святах приходять тисячі мешканців Києва та гостей міста. Але викликає хвилювання її доля: як би генеральний план реконструкції не зруйнував її історичного обличчя. Не можна допустити, щоб здійснилися плани деяких жвавих прожектерів, які пропонують перенести цей музей під відкритим небом на набережну Дніпра і в Пирогово. Андріївський узвіз ще довго має радувати не тільки нас, але й наших дітей.

P.S.  Майже в центрі старого Подолу на вул. Хоревій, 11 стоїть скромний будинок, табличка на якому дуже коротко повідомляє: «Тут жив архітектор А. Міленський». Так-так, той самий Міленський, з яким пов’язане нове обличчя Подолу. Виникає питання до Міністерства культури, до Головного управління охорони культурної спадщини та до Союзу архітекторів: чому до цього часу в цьому будинку немає музею Міленського?! Це наш священний обов’язок – увічнити пам’ять про цю людину.     

Галина Мандрика. Спеціально для Великої Епохи
Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...