Країни Африки не розвиваються через епідемії

Африканський континент — найбільш схильний регіон до епідемії ВІЛ/СНІДу, яка на десятки років затримала економічне зростання, скоротила тривалість життя і рівень освіти в країнах Африки. Наприклад, в Лесото (державі на півдні континенту), де в 1995 році середня тривалість життя становила 60 років, в 2010 році опустилася до 35 років. В субсахарській Африці*, де тривалість життя раніше була 62 роки, зараз становить лише 47.

*Субсахарська Африка — група африканських країн, розташованих на південь від пустелі Сахара; її також називають «Чорною» або «Темної Африкою».

Оскільки вчителі в сільській місцевості в країнах Африки, що розвиваються, мають вищі зарплати, ніж місцеве населення, вони більше подорожують і часто заводять сексуальні стосунки з учнями або місцевими жінками, частина з яких заражені ВІЛ-інфекцією. В результаті, ВІЛ/СНІД вражає вчителів з великою швидкістю.

В Замбії виявлено, що на кожного випускника навчального закладу помирають два вчителі. Епідемія не тільки відбивається на кількості вчителів та викладачів, а й на якості освіти на місцевому, регіональному та національному рівнях.

Звіт Світового банку показав, що ВІЛ/СНІД в деяких країнах Субсахарської Африки знижує зростання ВВП на один відсоток на рік. Причина в тому, що спостерігається постійна втрата кваліфікованих працівників.

У Південно-Африканській Республіці ВІЛ/СНІД може знизити ВВП на цілих 17% протягом наступного десятиліття.

Крім того, ВІЛ/СНІД, згідно з підрахунками, зменшив виробництво сільськогосподарських продуктів на 20% в багатьох країнах Африки. Згідно з прогнозами експертів, до 2015 року в ПАР стане на 50 млн менше людей, ніж могло би бути, якби не було там епідемії ВІЛ/СНІДу.

Чиновники служб охорони здоров'я змушені боротися з вірусом СНІДу, який вразив більшість країн Африки. Успіх у підвищенні свідомості громадян щодо цієї хвороби все ще невеликий, незважаючи на безліч освітніх програм і роботу неурядових організацій.

Крім того, цей успіх незначний, особливо в сільській місцевості, тому, що в медичних установах недостатньо кваліфікованого персоналу. Для того щоб служби охорони здоров’я працювали ефективно, потрібно перенаправити ресурси з лікувальних центрів з добрим сучасним обладнанням в містах на медустанови, які надають першу та профілактичну допомогу.

Проблема ВІЛ/СНІДу не єдина в своєму роді. У Південно-Африканській Республіці зафіксований найбільший у світі показник смертних випадків через туберкульоз на душу населення. Слідом йдуть Зімбабве і Мозамбік. Також занепокоєння викликає зростання кількості захворювань мультирезистентного туберкульозу (стійкого до багатьох лікарських препаратів) у деяких країнах.

З багатьма хворобами, які вражають як дітей, так і дорослих, можна було б упоратися з мінімальними ресурсами, якби ці ресурси використовувалися раціонально і стратегічно.

Діарея та інфекції дихальних шляхів, кір, малярія і недоїдання — найбільші загрози здоров'ю дітей в Африці. Малярія — основна причина смертей серед африканських дітей молодше 5 років. Підраховано, що африканські жінки приблизно в 175 разів частіше вмирають під час дітородіння або вагітності, ніж жінки в індустріальних країнах.

Проблеми зі здоров'ям стають ще більш плачевними через нестачу кваліфікованих медпрацівників, що також пов'язано з відтоком докторів і медсестер в розвинені країни. Ложку дьогтю додає і корупція, яка поглинає і без того відсутні ресурси, необхідні для поліпшення здоров'я та освіти населення.

Згідно з оцінками, корупція в африканських економік відбирає більше $148 млрд на рік. Потрібно, щоб закордонні компанії, які постійно дають хабарі урядовим чиновникам Африки, припинили це робити. Пам'ятаючи про це, розвиненим країнам потрібно удосконалити національне та міжнародне законодавство, щоб вирішити цю проблему.

За останні кілька років акцент робили на економічній допомозі країнам Африки. Однак вони потребують іншого виду підтримки. Потрібно, щоб місцеві громадяни отримували хорошу кваліфікацію у власних країнах; потрібно надавати більше допомоги у профілактиці серйозних захворювань; людям всіх віків серед населення Африки потрібна краща освіта; і їм потрібно забезпечити кращі умови для торгівлі продуктами місцевого виробництва.

Не потрібно більше країнам Африки безвідповідально надавати грошову допомогу, яка осідає в кишенях урядовців і владної верхівки.