Сучасна демократія: перспективи і розвиток
Вивчивши ситуацію в 165 незалежних державах, дослідники вказали у звіті:
У дванадцяти країнах Східної Європи, а також у семи країнах Західної рівень демократії знизився.
Політична нестабільність, постійне балансування на межі війни та банкрутства зробили негативний вплив на США, і країна опинилася в кінці списку держав зі статусом «повна демократія».
На демократію в Латинській Америці негативно вплинули випадки прояву насильства, торгівля наркотиками і високий рівень злочинності в деяких країнах.
У короткостроковій перспективі ситуація в Європі викликає занепокоєння — політичні системи ЄС повинні пережити «незвичну для них економію, нову економічну кризу в 2012 році, високий рівень безробіття та мізерні показники економічного зростання».
У журналі «The Economist» наводяться дані, що майже половина всіх країн у світі сьогодні мають демократичний режим правління, але в минулому році тільки 25 з них названі «повністю демократичними», у 53 державах — «неповноцінна демократія», 37 країн — з «гібридними режимами» і 52 країни — з авторитарними режимами.
Події в Африці та арабському світі
Серед 44 держав Африки південніше Сахари (т.зв. субсахарської Африки), «The Economist» визначив тільки одну країну з «повноцінною демократією» (о. Маврикій), 9 з «неповноцінними демократіями», 11 країн з «гібридним урядом» і 23 — з «авторитарним». Це применшує деякі надихаючі ознаки розвитку демократії в цих африканських країнах — наприклад, з 1991 року, згідно з іншим звітом «The Economist», 30 правлячих партій чи лідерів були зміщені за результатами виборів.
У звіті підкреслюється, що несподівана демократизація в арабських країнах зруйнувала безліч дурних стереотипів про Близький Схід і Північну Африку. Останні події показали, що люди, де б вони не перебували, хочуть мати надійних лідерів, а також знати, яку політику вони ведуть і як її ведуть.
У всіх країнах повинна запанувати демократія. Недемократичні і авторитарні уряди не повинні під маскою «стабільності» обмежувати політичну свободу. Ми не можемо зі страху до радикального ісламу відмовитися від підтримки молодих демократичних держав. Також не потрібно піддаватися переконанням тиранів, які вважають, що єдиний спосіб підтримати радикальний іслам — це правління диктатури. Є кращий шлях, і саме його вибирають люди всього арабського світу.
Для 33 членів Ліги арабських держав, країн із численними мусульманськими громадами, головна проблема з демократичної точки зору — це те, як розуміти слова з святого Корану: «Командуй правильно і забороняй невірне».
Коли Індонезія, найбільша мусульманська демократична країна, провела парламентські вибори в 2009 році, підтримка екстремістських партій зменшилася. Більшість виборців, здавалося, були більше стурбовані ростом економіки і наявністю хорошої праці. В цілому підтримка фундаменталістських партій* ослабла. Також у 2008 році на виборах у Малайзії велика частина виборців проголосувала за партії, які обіцяли керувати країною в інтересах її громадян, в той час як партії, у яких були чисто релігійні погляди, залишилися «поза грою».
* Фундаменталізм — одна з течій у релігії, чиї послідовники відрізняються крайньою ортодоксальністю і агресивністю. Вони вважають, що в ім'я спасіння потрібно повернутися до постулатів, які викладені в основоположних текстах релігії.
Сирія і демократія
Незважаючи на безліч безглуздих злодіянь режиму Асада у Сирії, якщо демократична революція рано чи пізно відбудеться, вона могла б змінити регіональну стратегічну рівновагу сил. Можливість такого результату лякає диктаторів у Китаї, Ірані, Північній Кореї та інших країнах. Турецька демократія, а також зусилля з демократизації Єгипту заохочують крайніх ісламістів шукати спільну мову з поміркованими мусульманами.
Європа і демократія
«The Economist» зазначає, що в Центральній і Східній Європі та Балканах спостерігалося зниження підтримки демократичного режиму, але визнає, що це скоріше відображає не бажання повернутися до авторитаризму, а «виснаження сучасних політичних систем, і загальне розчарування і апатію». Тим не менш, у країнах колишнього Радянського Союзу люди все більше схиляються до демократичних змін.
Росія і демократія
Володимир Путін здобув перемогу на останніх виборах у президенти 4 березня, однак російські й міжнародні спостерігачі відзначили серйозні порушення як під час підрахунку голосів, так і під час рекламної кампанії. Схоже, що за нього голосували в основному на Уралі, в Сибірі та інших місцях, де прагнуть до порядку і підтримують ідею національної гордості. Але жителі Москви і Санкт-Петербурга хотіли би бачити іншого лідера.
Джеремі Кінсмен, посол Канади в Москві в 1990-х роках і директор Ради співтовариства демократій (CCД), після недавнього повернення з Росії сказав: «У масових демонстраціях проти Путіна, нарешті, можна побачити демократичні ознаки сьогоднішньої Росії»
За місяць до голосування Михайло Горбачов передбачив, що Путін буде позбавлений влади новим «поколінням гласності» в Росії. Горбачов додав, що Путіну не варто було б готувати собі місце на третій термін після договору помінятися місцями з президентом Дмитром Медведєвим: «Труднощі, які постануть перед Путіним, полягають у тому, що в країні накопичилася велика кількість проблем. Багато людей, включаючи близьке оточення Путіна, відчувають, що вони перебувають в свого роду глухому куті... Настав час для оновлення та заміщення цієї групи правителів».
Крихкі нації і демократія
Почесний президент Фонду за мир Полін Бейкер розповіла про стан демократії в нестабільних державах. Її тішить те, що скинули деяких диктаторів у Північній Африці і на Близькому Сході, що участь народу в політичному житті, на противагу військовим переворотам і вбивствам, стає основним методом повалення непопулярних лідерів у багатьох регіонах світу. Вона згодна з тим, що вибори є одним з основних елементів демократії, але вважає, що можливий конфлікт, якщо «вибори провели дуже швидко з порушеннями, відсутністю прозорості, а також із застосуванням насильства».
З точки зору Бейкер, створення демократичного державного управління — найкращий спосіб уникнути виникнення потенційних проблем, таких як цивільні і релігійні конфлікти, національні протиріччя. Це передбачає написання нових конституцій, забезпечення основних прав і свобод, проведення вільних і чесних виборів, а також створення або реформування основних інститутів держави. Вона вважає, що найбільш показовим і практичним є приклад Тунісу, де було проведено установчі збори для написання нової конституції та призначено тимчасовий уряд.
Авторитарні режими
Коли Центральна і Східна Європа озброїлася проти тоталітаризму в 1989 році, весь інший світ поспішив підтримати їх. Коли ченці в Бірмі провели акції протесту проти військового уряду в країні в 2007 році, ми підтримували їх і говорили, що генерали повинні піти. Коли режим Ірану почав криваве придушення мирних демонстрацій після масштабної президентської кампанії в 2009 році, ми зажадали, щоб особи, відповідальні за цей злочин, понесли покарання. Ми розуміємо, що зміна режиму після багатьох років деспотизму може привести до безладдя. Ми усвідомлюємо, що можуть бути допущені помилки. Демократичні процеси скрізь відбуваються з перемінним успіхом, то просуваючись уперед, то відступаючи.
Надія на демократію
У країнах із багатопартійною демократією жителі добровільно передають уряду право керувати країною, але вони повинні залишатися залученими в політичні процеси, щоб контролювати хороше управління. Мета полягає в тому, щоб забезпечити для всіх громадян повноцінне життя і рівні права, і щоб у соціальній, релігійній та національній сфері спостерігалася гармонія.
Деякі уряди на шкоду демократичному розвитку зраджують своїм власним принципам заради економічних вигод чи заради власної, як їм здається, безпеки. Вони звеличують насильницькі і тоталітарні режими. Скільки разів люди, які намагалися відстояти верховенство закону і основні свободи, опинялися в немилості в урядів демократичних країн, які боялися втратити якусь вигоду в разі їхньої підтримки. Демократія завжди повинна стояти проти гноблення, репресій, корупції, расової чи релігійної дискримінації і підтримувати шанобливе ставлення до всіх людей і культурних громад.
Щоб така ідея була сприйнята в усьому світі, необхідно проводити широкомасштабне навчання демократичним засадам. Корисна річ, Довідник дипломата про розвиток демократії на сайті Ради співтовариства демократії (англ. мовою).
Сьогодні демократія існує в усіх регіонах світу. Бажання всього людства мати дбайливі уряди, цінувати гідність кожного життя і забезпечити верховенство закону — такою є рушійна сила демократії.
Девід Кілгур
Девід Кілгур є співголовою організації «Канадські друзі демократичного Ірану» і директором «Ради співтовариства демократії» у Вашингтоні, США. Він був членом Парламенту Канади в 1979—2006 рр. За цей час він обіймав посаду держсекретаря Латинської Америки та Африки у 1997—2002 рр., а пізніше — Азіатсько-Тихоокеанського регіону (з 2002-го по 2003 рік). Девід Кілгур був номінований на Нобелівську премію миру в 2010 році.