• Звіт державних діячів Канади — в «чорному списку» Росії

  • Неділя, 5 квітня 2009 року

Незалежний дослідницький звіт «Кривавий урожай» про вилучання органів у тисяч живих послідовників Фалуньгун, авторами якого є колишній Держсекретар Канади з питань Азійсько-тихоокеанського регіону Девід Кілгур і міжнародний адвокат Девід Мейтас, в грудні минулого року був внесений міністерством юстиції Росії до списку екстремістських матеріалів.

З часу публікації свого дослідження в 2006 р. Девід Кілгур і Девід Мейтас відвідали майже 40 країн в Європі, Азії, Північній Америці і Австралії для того, щоб привернути увагу громадськості до «форми зла, яку нам ще не доводилося бачити на цій планеті, нової форми зла», як назвав це Девід Мейтас (оновлений звіт на 18 мовах, в який включені нові докази, доступний на сайті organharvestinvestigation.net).

«Фактично з числа відомих нам незалежних осіб, що прочитали звіт, немає жодної людини, яка б не була переконана в обгрунтованості нашого висновку, що викликає жах», — прокоментував Девід Кілгур на міжнародній конференції, присвяченій злочинам комунізму, яка проходила в Києві в листопаді 2007 р.

До того ж чорного списку була внесена книга «Чжуань Фалунь», написана паном Лі Хунчжи, засновником Фалуньгун.

На згаданому симпозіумі в Україні Девід Кілгур заявив: «Який китайський мислитель або філософ XX століття має найбільше число прихильників та послідовників за межами Китаю? Відповідь: Лі Хунчжи, автор робіт, які слугують джерелом натхнення для духовного руху Фалуньгун. Ймовірно, історія зіграла жарт з китайськими комуністами в тому сенсі, що, незважаючи на їхній атеїзм і матеріалізм, найбільш значним і впливовим китайським мислителем в період їх правління став духовний лідер».

Кажучи про «волаючі злочини» комунізму, Кілгур відзначає, що «комунізм руйнує будь-яке поняття про верховенство закону і незалежних суддів».

У своєму ессе «Стаючи на бік безмовних світу» Девід Килгур писав: «Ці жахливі злочини ніколи не були б здійснені, якби Китай був правовою державою».

З якого роду російським законом ми маємо справу?

Олександр Верховський, директор центру «Панорама» в Москві в своїй статті «Доведення антиекстремізму до крайності» пише про те, що визначення «екстремізму» в новому законі не сформульоване чітко: «Деякі види „екстремізму“ просто абсурдні. До таких, наприклад, відноситься заборона на „символіку, схожу з нацистською“. Оскільки виключення не передбачені, це означає, що заборона зачіпає свастики, використовувані як релігійні символи в місцях православних і індуїстських святинь і навіть свастики, які присутні в антифашистських фільмах». Він робить висновок, що подібний закон дає можливість пригнічувати «практично будь-яку організацію» (у тому числі і будь-які релігійні організації) і практично будь-які публікації, оскільки в навіть найбільш респектабельних газетах можна знайти окремі речення, які не є «політично коректними».

«The Epoch Times» звернулася до колишнього Держсекретаря Канади Девіду Кілгура з проханням висловити свою думку з приводу вищезгаданого поповнення російського списку екстремістських публікацій.



— Пане Кілгур, Вам, мабуть, відомо, що в грудні минулого року Ваш звіт про вилучання органів був внесений міністерством юстиції Росії до списку екстремістської літератури? Як би Ви прокоментували це рішення?

— Подібне рішення повною мірою, на жаль, відповідає численним авторитарним діям, які були зроблені Кремлем останніми роками. Жертвою їх є багатостраждальний і гідний захоплення російський народ.



— Чи доводилося Вам чути про прецеденти подібного роду в інших країнах світу?

— Ні, але я впевнений, що влада Пекіна, Північної Кореї і Ірану задоволені цим рішенням, хоча воно повністю позбавлене здорового глузду.



— З юридичної точки зору чи було це рішення законним?

— Безумовно, ні. Звичайно ж, це якщо говорити про країну, де панує закон. Але, на жаль, Росія більше не є такою країною.

Наталія Теплицька. Велика Епоха

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...