ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Інна Сухорукова: «Як таке беззаконня відбувається, значить це комусь потрібно»

Велика Епоха
Комітет ООН проти катувань 21 листопада 2008 р. зробив заяву, згідно з якою «Китай негайно повинен провести незалежне розслідування тверджень про те, що чимало послідовників Фалуньгун (Фалунь Дафа) зазнали катувань та використовувались у якості джерела органів, і вжити заходів для того, щоб відповідальні за це були засуджені та покарані».

Інна Сухорукова: «Ці дії з боку суду цілком протизаконні. Коли хочуть щось зробити і не хочуть, щоб їм заперечували, значить, відповідачу є, що заперечити». Олег Мірошниченко/Харківська правозахисна група
Інна Сухорукова: «Ці дії з боку суду цілком протизаконні. Коли хочуть щось зробити і не хочуть, щоб їм заперечували, значить, відповідачу є, що заперечити». Олег Мірошниченко/Харківська правозахисна група
Таке рішення було винесено саме на основі інформації, викладеній у Звіті незалежного розслідування колишнього члена Парламенту та Держсекретаря уряду Канади з питань Азійсько-Тихоокеанського регіону Девіда Кілгура та адвоката міжнародного права у сфері дотримання прав людини Девіда Мейтаса, які підтвердили існування в Китаї системи масового винищення людей.

Саме цей звіт, а також основна книга вчення Фалуньгун «Чжуань Фалунь» та інші матеріали, в яких послідовники Фалуньгун закликають усіх людей доброї волі допомогти зупинити переслідування мирними, ненасильницькими способами, були визнані рішенням Первомайського районного суду м. Краснодара екстремістськими.

Таке відбувається лише в Росії.

Юрист, член Харківської правозахисної групи Інна Сухорукова погодилася прокоментувати ситуацію.

- Інна Борисівна, як Ви вважаєте, про що говорить факт, коли суд відбувається без сторони відповідача, якого навмисно не запросили до участі в справі і навіть не проінформували про рішення суду?

- І.С.: Це говорить про те, що ці дії з боку суду цілком протизаконні. Коли хочуть щось зробити і не хочуть, щоб їм заперечували, значить, відповідачу є, що заперечити.

Фалуньгун — це вчення не релігійне, я б сказала, що це психофізіологічні технології, варіант ціґуну (ціґун — стародавня система самовдосконалювання людини — прим. пер.), який має ідеологічну платформу. Але давайте розберемося, що це за ідеологічна платформа. Автор основного вчення Фалуньгун Лі Хунчжи не закликає нікого вбивати, не закликає ні до чого поганого. А наріжними каменями цієї філософії є принципи «істина, доброта, терпіння». А якщо це не подобається китайському керівництву, тому що, на його думку, яка може бути істина, окрім комуністичної ідеології, то чому це не подобається росіянам? Я думаю, що це, скоріше, просто бажання догодити китайській владі. У мене іншого пояснення цьому немає.

- Чи доводилося тримати в руках основну книгу вчення Фалуньгун «Чжуань Фалунь»?

- І.С.: Мені доводилося бачити і цю книгу, й інші матеріали — мені їх приносили послідовники Фалунь Дафа. Вони дуже відкриті, діляться своєю літературою, не приховують того, чим займаються. І я зовсім не бачу причин забороняти це вчення, ці книги і все, що пов’язано з Фалунь Дафа.

Так можна і йогу заборонити. Немає такої країни, уряд якої б не хотів, щоб десь поширювалася йога. А тут китайське керівництво не хоче, щоб поширювалося вчення Фалунь Дафа. Ось тому це все й відбувається. Чому китайське керівництво цього не бажає? Тому, що послідовників Фалунь Дафа дуже багато. Іншого пояснення я не маю.

- Так, Фалуньгун сьогодні поширюється більш ніж у 80 країнах світу. Але, окрім матеріалів послідовників Фалуньгун до списку екстремістської літератури також безпідставно потрапила й брошура «Звіт про перевірку тверджень щодо вилучання органів у послідовників Фалуньгун у Китаї» відомих канадських експертів Девіда Мейтаса і Девіда Кілгура...

І.С.: Відомо, що в Китаї послідовників Фалунь Дафа переслідують. Правозахисникам вдалося зібрати матеріал, який вони представили світовій спільноті, про те, що з живих тіл послідовників Фалунь Дафа вилучають органи для продажу. Китай взагалі є одним із гігантських постачальників трансплантатів, біотрансплантантів, органів, тканин для пересадки. Канадські експерти ці матеріали й обнародували. Безумовно, ці матеріалі дуже страшні. Навіть якщо проігнорувати вилучання органів, а просто звернути увагу на те, що людей репресують за переконання, які нічого поганого не несуть суспільству, це вже достатньо страшно. І канадські правозахисники намагаються з цим боротися...

Світ проявляє якусь дивну байдужість до того, що відбувається в Китаї. Можливо, тому, що світ завалений китайськими товарами. Можливо, тому, що просто багато своїх проблем... Хочу Вам сказати, що, окрім переслідування Фалуньгун, китайське законодавство передбачає смертну кару за більш ніж 700 злочинів, правопорушень. Табори там цілком жахливі, і про це всі знають, і про це кажуть правозахисники, але світова спільнота їх не чує.

- Як Ви вважаєте, Україна може вплинути на це судове рішення, винесене в Росії?

І.С.: Україна ніяк не може вплинути на ситуацію з судом у Росії, тому що Україна не є сильним гравцем на світовій арені. Єдине, що вона може зробити для своєї гідності та своєї послідовності у відстоюванні демократії, прямо і чесно заявити, що в Китаї відбуваються репресії, порушення прав людини, порушення прав послідовників Фалунь Дафа, вчення абсолютно мирного, і яке абсолютно нікому не шкодить. Україні треба було б це зробити...

- Як, на Вашу думку, послідовники Фалунь Дафа в Росії можуть вплинути на зміну ситуації?

І.С.: На жаль, ситуація в Росії викликає в мене великий сум. Я знаю про випадки висилання китайців, послідовників Фалунь Дафа, до Китаю за вимогою китайського уряду...

Суд прийняв таке, м’яко кажучи, немотивоване рішення. Це значить, що це комусь потрібно. Я боюсь, що після цієї заборони може початися ще більш серйозний тиск на організацію Фалунь Дафа. Можна спробувати оскаржити це рішення прямо до Європейського суду.

Розумієте, екстремістською організацією були й християни в часи Хрестових походів, і шахіди, які, варто сказати, дуже далекі від істинного Корану, але їх же не забороняють. А тут ось боїться Росія Китаю, і Україна чому боїться Китаю, хоча вона від нього далі, ніж Росія.

Інна Мещерська, Велика Епоха