• Історія поета-будди Ван Вея

  • Понеділок, 25 березня 2013 року

Час правління династії Тан став розквітом поезії та мистецтва. Багато імператорів цього періоду шанували поезію, а деякі самі писали вірші.

Одним зі знаменитих у ті часи був поет, живописець і музикант Ван Вей, який славився великим почуттям справедливості.

Його мати, побожна послідовниця буддизму, виховувала в ньому повагу до Будд. Уже в 9 років у нього прокинулися здібності, і він почав писати вірші. Завдяки своїм талантам у 21 рік він очолив імператорську екзаменаційну комісію і був відзначений увагою імператорської сім'ї.

Дар поета — не єдиний талант Ван Вея — він також досяг успіхів у музиці, каліграфії і живописі. У багатьох чудових віршах, написаних ним на різні теми, він посилається на відомі картини та музичні твори того часу. Пізніші покоління описували Ван Вея як поета «з картинами у віршах і віршами в картинах».

В історії Китаю Ван Вей уважається засновником стилю, який об'єднує літературу і живопис. Відтоді поезія і каліграфія в картинах китайських художників об’єдналися. Якщо рівень картини був достатньо високий, то майстер залишав на ньому каліграфічний напис у віршах. Цей стиль став дуже популярним, і донині ми бачимо на китайських картинах і вірші, і печатку художника, і каліграфію.

З покоління в покоління передається історія, яка розповідає про почуття справедливості Ван Вея. Одного разу один із братів імператора насильно відвіз дружину продавця коржиків до себе в палац і зробив її своєю коханкою. З того часу вона перестала розмовляти і більше ніколи не посміхалася, чим принц був дуже незадоволений.

Одного вечора, під час чергового застілля, де був присутній і Ван Вей, принц сказав їй: «Я тримаю парі, що твій чоловік уже одружився на іншій і давно забув про тебе. Я наказав йому сьогодні доставити сюди коржі, і ти зможеш побачитися з ним». Як тільки увійшов її чоловік, жінка підбігла до нього і вони мовчки дивилися один на одного, з їх очей котилися сльози. Гості були зворушені цією безмовною сценою, але ніхто не посмів сказати що-небудь імператору, оскільки всі боялися його гніву. Тоді Ван Вей встав і експромтом прочитав вірш, в якому розкритикував принца, який зловживав владою. Зніяковівши, принц тут же звільнив жінку і почав виправдовуватися перед присутніми.

Ще будучи молодим юнаком, Ван Вей вступив на державну службу та обіймав посади чиновників різних рангів. По службі йому довелося спілкувався з багатими і могутніми людьми. Коли померла його дружина, йому було лише за тридцять. Однак відтоді поет відмовився від придворної кар'єри, тихо пішов з палацу і жив самотою. Вирішивши більше ніколи не одружуватися, він став буддійським відлюдником.

Його вдосконалення в буддизмі позначилося на його поезії і картинах, які були повні спокійних і гармонійних сцен, що вражали своєю природністю. У цей період він написав свої найкращі вірші.

До вашої уваги один із його віршів (художній переклад російською).

В горной хижине

Перевод Марковой В.Н.

Средины жизни я достиг и ныне

Путь истины взыскую в тишине.

У гор Чжуннань один живу в пустыне.

На склоне лет мир снизошел ко мне.

И каждый раз, почуяв вдохновенье,

Иду бродить один в глубинах гор.

Как были тщетны прежние волненья!

Бывалые заботы — жалкий вздор.

Я часто дохожу до той стремнины,

Где в вышине рождается река.

Присяду и смотрю, как из долины

Волнистые восходят облака.

Порой случайно дровосека встречу —

С ним говорю с открытою душой,

Шучу, смеюсь и даже не замечу,

Что уж пора, давно пора домой.

Найвидатніше у творах Ван Вея те, що вони внесли у твори мистецтва принципи буддизму. Саме тому в історії Китаю його назвали поетом-буддою.

* Ван Вей жив у 700—761 рр. н.е.

Девід Ву, Велика Епоха
Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...