• Історія Китаю (128): Імператриця Ма — бездоганна правителька династії Мін

  • П'ятниця, 12 вересня 2014 року
Імператриця Ма — бездоганна володарка династії Мін

Імператриця Ма — бездоганна володарка династії Мін. Ілюстрація: СМ Ян/Велика Епоха

Імператриця Ма (1332—1382) була дружиною Чжу Юаньчжана, імператора-засновника династії Мін. Вони одружилися і підтримували один одного після того, як Чжу приєднався до повстанців під час війни проти монгольської династії Юань. Розповідали про те, як вона таємно зберігала свою порцію їжі, аби краще нагодувати чоловіка, хоча сама в тяжкі часи страждала від голоду. Відразу після того як Чжу в Південному Китаї оголосив себе імператором династії Мін, вона стала імператрицею.

Після того як імператор Чжу вигнав монголів із півночі й об'єднав Китай, імператриця Ма запитала його: «Чи живуть зараз люди мирно і щасливо?» Чжу з великим невдоволенням сказав, що жінкам не слід втручатися у справи держави чи питати про них. Імператриця Ма сказала: «Ваша Величносте, ми неначе батьки народу, чи не повинна я питати про благополуччя наших дітей?» Вона сказала Чжу, що обидва вони ніколи не повинні забувати про своє скромне походження й мають утримуватися від розкоші.

За часів засухи або голоду імператриця Ма, перебуваючи в палаці, їла тільки просту або грубу їжу, як простолюдинка, і молилася про ослаблення засухи. Вона підказала Чжу, що запобіжні заходи — скорочення витрат і наповнення комор у гарний сезон — можуть послужити людям набагато більше, ніж заходи, які дають тимчасове полегшення.

Хоча імператриця Ма все життя була ощадливою, до інших вона ставилася з великодушністю. Імперські чиновники іноді обідали у палаці після обговорення державних справ з імператором. Імператриця Ма завжди перевіряла, чи подаються з кухні гідні блюда, а іноді навіть пробувала їжу сама, перш ніж та подавалась на стіл. Вона казала: «Наша власна їжа має бути простою, але старанних чиновників слід вшановувати доброю їжею». Ті чиновники дуже її поважали.

Оскільки імператриця Ма завдяки своїй бідній і тяжкій молодості навчилася розважливості, вона надавала великого значення розумному веденню домашнього господарства і забороняла будь-що викидати. Навіть після того як стала імператрицею, вона все ще латала і надягала старий одяг. Тим не менше, до інших вона проявляла доброту і щедрість, в тому числі до імператорських наложниць і членів їхніх сімей. У святкові дні вона особисто дарувала новий одяг служницям і давала подарунки всім іншим. Ма вважали доброю імператрицею.

Імператриця Ма любила читати розповіді про шанованих китайських імператриць минулих династій. Вона записувала ці історії і тримала їх як цінні рекомендації, за якими можна вчитися. Коли хтось сумнівався, чи не були деякі імператриці занадто щедрими і добрими, аби правити Піднебесною, вона відповідала: «Краще вже бути жалісливими, ніж грубими, хіба ні?» І всі погоджувалися з нею.

У 1382 році імператриця Ма тяжко захворіла, але відмовлялася від того, щоб її оглянули лікарі. Вона сказала: «Ніхто не може уникнути своєї долі. Якщо мені прийшов час померти, то жодні ліки не зможуть мене вилікувати. Чи хочу я, аби якогось лікаря звинуватили в моїй смерті? Ні, мені не потрібні лікарі».

Вона наполягла на тому, що не братиме ніяких ліків від лікарів, незважаючи на те, що імператор Чжу пообіцяв, що ніхто не буде страчений. Уже при смерті Ма порадила імператору Чжу і далі залучати до себе обдарованих людей і радитися з чесними чиновниками. Її останніми словами дітям і внукам було: «Як же вам пощастило народитися в палаці! Ви маєте завжди бути в курсі тяжкого життя простого народу. Добре служіть людям, проявляйте подяку до Богів і не втратьте свою удачу».

Імператриця Ма померла в 51 рік. Палацові служниці дуже сумували без неї, а пісня, в якій вони висловили свою любов до неї, стала в палаці дуже популярною.

Імператор Чжу тужив так, що більше нікого не зміг зробити імператрицею. На згадку про неї Чжу наказав, щоб її вчення були в палаці зібрані в книгу, яка відтоді поширилася в народі.


Читайте також:
Історія Китаю (126): Чжу Юаньчжан — великий імператор скромного походження
Історія Китаю (125): Чжан Саньфен — безсмертний засновник Тайцзіцюань
Історія Китаю (120): Чингісхан — засновник Монгольської імперії
Історія Китаю: від давнини до наших днів
Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...