• Наука в 17 столітті

  • Юрій Петюк | Велика Епоха
    Середа, 6 липня 2011 року
Протягом ста років, які ми розглянемо, було спростоване геоцентричне вчення Птоломея і система Аристотеля. Середньовічні наукові уявлення вже більше не відігравали головну роль у суспільстві. Завдяки зусиллям Коперника, Кеплера, Галілея, Декарта, Ньютона та інших учених були закладені основи таких наук, як математика, астрономія, механіка та медицина.

Наука в 17 столітті дійсно почала робити впевнені кроки у своєму розвиткові, проявлявся тісний зв’язок суспільства з наукою і технікою. Прогрес в одній галузі знань стимулював та підштовхував до розвитку інші. Активне використання друкарства, дозволяло швидко розповсюджувати задокументовані наукові відкриття та досягнення. У ті часи було винайдено такі пристрої, як телескоп, мікроскоп, термометр, барометр і повітряний насос.

 
Астрономія

Однією із головних подій того часу в астрономії стало поступове руйнування традиційної картини будови Всесвіту під впливом стрімкого розвитку науково-технічних засобів. Згідно з визнаною в той час геоцентричною теорією Птоломея і системою Аристотеля, Сонце, Місяць та інші планети оберталися навколо нерухомої Землі, яка вважалася центром Всесвіту. Така ідея підтримувалася церквою, оскільки добре вписувалася в релігійні постулати гріхопадіння. Вважалося, що десь за Місяцем містилася кришталева сфера, а далі був розташований рай і сам Бог.

Обґрунтування геліоцентричної теорії ще у XVI столітті запропонував польський астроном і математик Миколай Коперник. Його книга «Про обертання небесних сфер» вийшла у 1543 році.
 
Ще однією суттєвою подією науки в 17 столітті було відкриття телескопа та його подальше вдосконалення. Це дозволило астрономам того часу ретельніше дослідити небесні об’єкти і переконливо стверджувати, що Сонце розташоване в центрі і навколо нього обертаються планети і Земля.
 
Уважається, що першу конструкцію телескопа, точніше підзорної труби, запропонував голландський виробник лінз Ганс Ліпперсгей (Hans Lippershey) і продемонстрував свій винахід у Гаазі в 1608 році.
 
Галілей використав підзорну трубу Ліпперсгея для спостереження за об’єктами в небі й став першим, хто застосував підзорну трубу в якості телескопа. Дещо вдосконаливши попередню конструкцію, Галілей створив свій власний телескоп, за допомогою якого він відкрив багато нових зірок, плями на Сонці, кратери на поверхні Місяця, супутники Юпітера і фази Венери.

Про геліоцентричну теорію відомий астроном написав у книзі «Діалог про дві найголовніші системи світу», яка побачила світ на початку 1632 року. Спроби церкви заборонити книгу і теорію Коперника зазнали невдачі. Цю книгу було перекладено багатьма мовами і вона стала популярною в усій Європі.

Дослідження космічного простору у цей час також проводив і німецький астроном Йоганн Кеплер. Він узагальнив астрономічні спостереження в математичних формулах. Кеплер довів, що планети обертаються навколо сонця не по круговим орбітам, як уважалося раніше, а по еліптичним. Він відкрив три закони руху планет, які дістали назву законів Кеплера.

Інший видатний представник науки 17 століття — астроном і математик Християн Гюйгенс — відкрив полярні шапки Марса, смуги на Юпітері, а в 1655 р. — супутник Сатурна Титан, а також кільця Сатурна. У 1659 р. описав всю систему Сатурна. Гюйгенс також відкрив туманність Оріона та інші туманності, спостерігав подвійні зірки, досить вдало оцінив період обертання Марса навколо своєї осі.

 
Далі буде.
Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...