ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Пекінська Олімпіада розкриває реальність того, що відбувається в Китаї

Велика Епоха
За правилами Міжнародного олімпійського комітету, щоб взяти участь в Олімпіаді, гімнасткам повинно бути, щонайменше, 16 років. Правило створили, щоб захистити неповнолітніх, а також щоб гарантувати, що гімнастки, які конкурують, демонструють гімнастичні здібності жінок, а не дітей. Проте вік гімнасток Ксін Хе, Юань Іянг і Шаншан Лі з китайської команди залишається загадкою.

Фото: Michael Kappeler/AFP/Getty Images
Фото: Michael Kappeler/AFP/Getty Images
У 2007 р., офіційне ЗМІ Китаю - агентство новин Сіньхуа повідомило, що Ксін Хе було 13 років. Через 9 місяців після цього, коли вона взяла участь в Олімпіаді, їй якимсь чином виявилося 16. Підозру також викликає вік учасниць Юань Іянг і Шаншан Лі. За інформацією, що просочилася раніше, Іянг і Шаншан цього року виповнюэться всього лише 15. Під час своїх виступів на Олімпіаді, вони замаскували свої дитячі обличчя сильним макіяжем. Як написали в Інтернеті деякі китайські користувачі, вони були шоковані таким «лякаючим» гримом.

Коли в МОК звернулися за роз'ясненнями, офіційні особи комітету відхилилися від відповідальності і прийняли за факт вік китайських гімнасток, вказаний у їхніх паспортах. Американський тренер з гімнастики, вихідець з комуністичної Румунії, заявив: «У авторитарному суспільстві, офіційні документи нічого не означають», маючи на увазі, що підробка паспорта при комуністичному режимі - проста справа.

Тоді як допінг може бути виявлений, китайська комуністична партія (КПК) підроблює паспорти китайських спортсменів з метою підправити їхній вік - у неї вистачає нахабства піти на що завгодно, аби завоювати золоті медалі. Врешті-решт, це - «на користь народу». Окрім цього, вона використовує китайську молодь, щоб в Інтернеті висміювати встановлений  МОК вік учасників Олімпіади.

Міжнародна громадськість засудила КПК за невиконання обіцянок, таких як поліпшення ситуації з правами людини і захист свободи слова і друку, які вона дала після отримання права на проведення Олімпійських Ігор. КПК, проте, заявляє, що Китай ніколи не обіцяв змінитися напередодні Олімпіади, а швидше Ігри могли б щось змінити.

У результаті компартія просто сказала, що «хаос» в Китаї не дозволений. «Хаос» у її словнику має особливе значення. Ось підказка: КПК може підписати будь-яку угоду, але може її не дотримувати; дати будь-яку обіцянку, але не стримати її. КПК може спотворити все що завгодно, назвавши це «китайською особливістю». Олімпійські Ігри - не виняток.

Ніяких протестів у спеціально відведених «зонах для протесту». Теж саме відбулося і з місцями проведення змагань. «Продано понад сім мільйонів квитків», - оголосив оргкомітет Олімпіади в Пекіні. Насправді, безліч місць були пустими. Влада Китаю також призналася в організації фальшивої аудиторії, одягненої в уніформу і виконуючої роль групи підтримки. Груп підтримки з іноземців під час Олімпіади ми не побачили - їм не вдалося дістати квитки. Пересічним китайцям також було складно дістати квитки. У країні 1,3 мільярда чоловік, а ми не можемо заповнити місця в спортивних залах!

Олімпійські Ігри стали причиною того, що під час їх проведення пекінський уряд видворив із столиці мільйони апелянтів, фермерів, робочих-мігрантів, щоб уникнути можливого конфузу. У міжнародному співтоваристві міліція служать людям - в Китаї вже багато років апелянти страждають від рук міліціонерів, які їх б'ють, катують електричними палицями і кидають у в'язниці.

Скільки грошей було витрачено на проведення Олімпіади в Пекіні, включаючи проведення естафети Олімпійського вогню, церемонію відкриття і закриття? Будучи монополістом у всіх сферах ділової діяльності, уряд може витратити стільки грошей, скільки забажає. Економічна ж вигода для країни від проведення Олімпіади компартію не хвилює. Така природа КПК.

У травні 2008 р. китайський президент Ху Цзінтао відвідав Японію. Японська дитина запитала його: «Чому ви захотіли стати президентом?» Ху відповів: «Я не хотів стати президентом. Це китайський народ вибрав мене в президенти». Така зухвала брехня викликає захоплення у членів партії, але у міжнародного суспільства - нічого, окрім обурення.

Чень Покун. Радіо Вільна Азія