• Доля сім'ї, що зазнала репресій у Китаї

  • Середа, 6 квітня 2011 року
 

Наразі 7-річна Ню Цінцін разом з батьками благополучно прибула в США, вона вперше посміхнулася за останні кілька років. Вона та її сім'я багато що пережили у Китаї лише тому, що вони є прихильниками духовної практики Фалуньгун.

Кореспонденти The Epoch Times вже кілька років стежать за ситуацією цієї сім'ї. Нижче розповідаються додаткові подробиці того, через що пройшли ці люди на своїй батьківщині - в Китайській Народній Республіці.

Сім'я жила в Пекіні. Через жорстоке 11-річне переслідування Фалуньгун комуністичним режимом КНР, маленька Ню провела разом з мамою не більше двох років.

Тато і мама дівчинки - Ню Цзяньпін і Чжан Ляньїн, через свою приналежність до Фалуньгун неодноразово піддавалися арештам і тортурам, дитинство маленької Цінцін було безрадісним.

Перший раз Чжан арештували 14 червня 2005 року за те, що вона написала статтю на закордонний сайт Minghui.org, в якій розповіла про факти переслідування прихильників Фалуньгун у Пекіні. За передачу цієї інформації її засудили до 2,5 років трудового перевиховання.

У жіночому виправно-трудовому таборі Пекіна Чжан намагалися «ідеологічно перевиховати», використовуючи при цьому фізичні і психологічні тортури. Наприклад, її на кілька днів закривали в маленькій камері і включали на кілька годин на великій гучності аудіозапис дитячого плачу, намагаючись зворушити жінку і примусити підписати «лист каяття» і «гарантійний лист про припинення занять практикою Фалуньгун».

Тоді маленькій Цінцін було всього 18 місяців. Коли дівчинка побачила свою маму через після року ув'язнення, вона її не впізнала. На обличчі Чжан були сліди від незагоєних ран, вона була сильно виснажена. Коли мати зі сльозами на очах міцно обійняла свою дочку, та запитала: «Тьотю, ти хто?» Це ще більше додало страждань жінці.

Усього за 2,5 роки ув'язнення матір бачилася з Цінцін п'ять разів. В основному це відбувалося в лікарні, куди Чжан відправляли після чергової серії жорстоких тортур.

У березні 2007 року співкамерники Чжан сильно побили її за наказом охоронців. У результаті побиття у неї на черепі в двох місцях почалася рясна кровотеча. Потерпілу терміново відправили до лікарні, де вона пробула в реанімаційному відділенні 12 днів.

Дочці й чоловіку дозволили її провідати. Чжан все ще була без свідомості, вся обвішана трубками і обстрижена наголо. Коли наївно донька запитала, чому мама в такому стані, то охоронець, який стояв поруч, одразу наказав їм піти.

Чжан вийшла з в'язниці в грудні 2007 року. Але буквально через чотири місяці її знову заарештували під час широкомасштабної поліцейської облави, що проходила в рамках «забезпечення безпеки Олімпіади», цього разу разом з чоловіком.

12 квітня 2008 р., мати, батько та 4-річна дочка поверталися з ринку. Це був похмурий день з дощем. На порозі їх чекали поліцейські. Побачивши їх злі обличчя, дівчинка сховалася за маму, а «вартовий закону» схопив жінку за шию і перекинув її на спину, після чого надів на їй голову чорний пакет, щоб вона не кричала, і потягнув у квартиру. Решта поліцейських скрутили батька дівчинки і теж затягнули в кімнату.

У їхній квартирі провели обшук, не показавши при цьому жодних ордерів, а потім обох батьків відвезли.

Відтоді маленька Цінцін перестала посміхатися і стала боятися голосно розмовляти.

Цінцін переїхала до родичів і часто запитувала, коли повернуться її батьки. Одного разу вона обвела ручкою на папері контур своєї руки, щоб послати мамі з татом, для того щоб вони могли погладити її, навіть перебуваючи далеко.

Тим часом маму відправили в один з сумно відомих своєю жорстокістю до прихильників Фалуньгун виправний табір Масаньцзя в провінції Ляонін.

У таборі до жінки застосовували найбільш витончені тортури. Їй витягали і закручували пальці так, що вона потім рік не могла їх випрямляти. Її били електрошокерами в область грудей, статевих органів і інших чутливих частин тіла, залишаючи глибокі опіки. Поліцейські і жінки-поліцейські били її головою об стіну і об стіл, різали їй губи ножем, підвішували в різних незручних позах, робили ін'єкції невідомих ліків, після яких біль по всьому тілу ставала ще сильніше, ніж від фізичних тортур.

Одного разу вночі її катували одночасно близько 20 чоловік. Чжан багато разів втрачала свідомість, а коли поліцейські побачили, що вона може не витримати, її нагодували «пігулками екстреного порятунку серця» (Suxiao Jiuxin Wan), після чого продовжили катувати.

І хоча Цінцін не знала, яких тортур зазнає її мати, вона переживала за батьків. Душевна травма, яку вона отримала, була дуже великою. Дівчинка часто вночі закривалася в туалеті або просто забивалася в куток і тихо плакала.

Нарешті настав день, коли батьки живими повернулися з в'язниці, і хоч навіть Цінцін вже більше не називала Чжан мамою, вона була дуже рада їх поверненню.

На початку цього року сім'ї вдалося благополучно виїхати з Китаю і приїхати до США, де їх більше ніхто не буде катувати за духовну віру. Але навіть зараз, коли мама каже про Фалуньгун, Цінцін вже інстинктивно прикладає палець до губ і просить маму говорити тихіше.

Попередні наші публікації про цю сім'ю: «Діти в Китаї страждають від переслідувань компартією. Трагедія маленької Цінцін»,«Послідовниця Фалуньгун написала лист в Європарламент про перенесені нею тортури в китайській в'язниці».

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...