Таємниця підземного океану

Провівши дослідження сейсмічних хвиль, американські вчені довели, що глибоко у мантії Землі існує величезний підземний океан. За площею і запасами води його можна порівняти з Північним Льодовитим океаном.

Але було би невірно назвати його «океаном» у звичному розумінні слова – адже вміст води там близько 0,1% по відношенню до породи. Проте, це набагато більше середнього значення для мантії Землі і за об'ємом зіставно з Північним Льодовитим океаном.

Як це визначили? Головним джерелом відомостей про земну кору та структуру мантії для вчених є землетруси. Вся земля обплутана мережею станцій, що реєструють сейсмічні удари. Якщо відома швидкість проходження сейсмічних хвиль крізь певну речовину, можна обчислити щільність цієї речовини Землі у різних точках. За щільністю можна визначити хімічний склад і температуру.

Професор сейсмології Вашингтонського університету Майкл Вайсешн і його молодий колега Джесі Лоренс проаналізували понад 600 тисяч сейсмограм і виявили дивну зону у нижній мантії Землі під Східною Азією. Відомо, що це вода приглушає проходження сейсмічних хвиль. У зонах, що містять воду, хвилі помітно затухають. Оскільки подібна поведінка хвиль була встановлена у регіоні, де дно Тихого океану занурюється до основи мантії, професор Вайсешн назвав це явище «пекінською аномалією».

Морську воду під земною корою виявили також англійські вчені з Манчестерського університету. Сліди її знайшли у вуглекислому газі, що виривається із глибини близько 1500 кілометрів.

І ще, на дні океану є ключі, з яких б'є вода з температурою в 400 градусів. Їх називають «чорними курцями».

Можливо, океан поповнює саме та вода з підземного океану. На сайті wiki.web ми знаходимо пояснення, що «чорні курці» – це високотемпературні гидротермальні джерела на дні океанів. Над жерлами, з яких виділяються струмені гарячої води, насиченої розчиненими газами (воднем, вуглекислим газом), піднімаються хмари з оксидів металів, що мають темний колір. Ці розчини виглядають, як чорний дим, що йде з труби, що і дало назву цим утворенням.

Слід сказати, що верхня мантія нашої планети розколота на декілька крупних плит, згідно теорії глобальної тектоніки плит. Вони рухаються один відносно одного по поверхні частково розплавленого прошарку, що відокремлює верхню мантію від ніжньої, – астеносфери. Близько 4,5 млрд. років тому, коли Земля тільки формувалася, внутрішні компоненти рідкого прошарку довільно перемішалися. Відтоді безперервно йде процес опускання важких компонентів до ядра планети і підйом легких речовин до поверхні.

Процес продовжується і донині. Там, де з глибин Землі «спливають» легкі компоненти, плити розходяться, і формується нова океанічна кора, діють підводні вулкани, з'являються серединні океанічні хребти. Можна припустити, що та само відбувається і перемішування води із двох океанів – того, що знаходиться у мантії, і того, що на поверхні Землі.

На стику сусідніх плит виникають тріщини, через які просочуються гарячі гази, що нагрівають воду до температури 300-400 градусів (при високому тискові на великих глибинах кипіння не відбувається навіть при температурі у декілька сот градусів).

Гарячі струмені цього розчину змішуються з холодними придонними шарами океану, охолоджуються, сульфіди випадають в осад і формують особливі конічні утворення заввишки у декілька десятків метрів. Такими і є «чорні курці».



За матеріалами:
Wikipedia
Podrobnosti.ua
"В мире науки"