Арабська казка Анталії з рисами модерну (фотоогляд)

Арабський світ завжди був для нас загадкою, яку хочеться розгадувати знову та знову. Інша мова, інша культура, інший менталітет, інші звичаї, традиції та клімат - все це хочеться пізнати, побачити зсередини й відчути на собі. А Туреччина, у свою чергу, радісно відкриває перед туристами свої арабські таємниці й не припиняє вражати багатством своєї культури та пишнотою пейзажів.

 

Наша подорож почалася зі старого району Анталії. Хочу поділитися, що від краєвиду, який відкривається з узбережжя, просто дух перехоплює. З одного боку піднімаються гори з білосніжними вершинами, які врізаються у води Середземного моря, а на тлі всього цього - арабські мечеті й вузенькі брущаті вулички; у певний час (п'ять разів на день) лунає чоловічий голос, що зазиває на молитву.

У самому центрі старого міста здіймається 80-метрова мечеть, у якій постійно проходять молитви. Кожному, хто туди входить, необхідно пройти церемонію "абтес" - омивання, яка складається з того, що потрібно вимити руки, ноги, шию й голову в спеціальній ємкості, яка стоїть біля входу в мечеть. Взуття обов'язково потрібно знімати. Для представниць слабкої статі там відводиться  спеціальне приміщення на другому поверсі або на балконах, але жінки, переважно моляться вдома, - кажуть, обмиватися незручно.

Далі ми зайшли до релігійної школи, яка тепер служить музеєм історії. Тут всі експонати - ляльки в національних костюмах, що представляють різні періоди розвитку турецької культури. Особливо мальовничо зображені обличчя ляльок. На них чи віддзеркалення важкого кочового життя турків, чи ж просте бачення скульптора - я так і не зрозуміла.

У самому музеї нас пригостили справжнім турецьким щербетом. Думаєте, це солодощі? Помиляєтеся! Щербет - це найсмачніший напій. Готують його з води, гвоздики, каркаде, імбиру, кориці, меду й подають холодним.

Мандруючи вузькими вуличками, ми вийшли до набережної на невеликий анталійський причал, де нам відразу ж запропонували покататися на одній із яхт. Причому вартість однієї години прогулянки просто кумедна - 4 EURO.

Шоппінг у Туреччині - це окрема тема. За цим заняттям можна провести цілий день, накупивши при цьому цілю купу незрозумілих, але безперечно дуже «корисних» речей. У крамницях і на базарах можна залишити всі свої гроші, про що анітрохи не шкодуєш, тому що скуповуватися у турків - одне задоволення. Вони вас і зустрінуть, і посадять, і, сподіваємося, напоять. Головне в цей час не втрачати пильність і запекло торгуватися. Ціну, не соромлячись, можна збивати відразу вдвічі, а то й втричі, а після цього уважно перевіряти здачу. У туристичних містах у вжитку застосовуються відразу три грошові одиниці - долар, євро й ліри - чим багато турків вдало користуються.