Реальність — просто ілюзія

Будь-яка дія і вся матерія, яка розвинулася у Всесвіті, є те, що ми приймаємо за реальність. Ідея того, що наш Всесвіт — сон гіганта або продукт дуже складної програми віртуального світу, більше нагадує складний сценарій наукової фантастики, ніж грубий і недосконалий світ, в якому ми рухаємося кожен день.

Однак, реальність, яку ми відчуваємо, здається, суперечить науковій логіці, якщо ми візьмемо до уваги ідею того, що матерія існує уявно. Атоми, які являють собою «будівельні блоки» видимої матерії, — просто маленькі ядра, оточені електронами, що обертаються навколо них по орбіті на блискавичних швидкостях. Якщо подивитися на наші тіла під потужним мікроскопом, то, ймовірно, можна було б побачити море піщинок в безкінечному русі.
 
Відповідно до недавнього дослідження в галузі квантової фізики, все те, що ми приймаємо за матерію (твердь, з якої, як здається, складена наша реальність), може бути ні чим іншим, як квантовими коливаннями порожнього Всесвіту.
 
Група фізиків на чолі з доктором Стівеном Дерром із Інституту Джона фон Неймана в Німеччині підтвердили, що сума трьох субатомних частинок, які складають протони і нейтрони (кварки), становить лише 1% від їх цілої маси.
 
Таке свідоцтво передбачає, що решта ядерної маси повинна складатися з глюонів (безмасові частинки, кванти колірного поля — прим.ред.), ефемерних частинок, які пузиряться серед порожнечі і функціонують, щоб підтримати єдність тріо кварків в протонах і нейтронах. Цей факт дозволяє висунути гіпотезу про те, що наша матеріальна реальність може бути простими коливаннями порожнечі або просто нічим.
 
Інша реальність
 
Те, що ми бачимо нашими фізичними очима, сильно скорочено для зручного діапазону. Володіння парою очей, які могли б бачити тільки мікроскопічні частинки, позбавило б нас можливості переміщатися в світі з настільки великими об'єктами, тому що об'єкти, з якими ми звичайно співпрацюємо, складені з мільярдів і мільярдів мікроскопічних часток.
 
Згідно з біологом Річардом Докінсом, скелі «тільки нашими руками відчуваються твердими і непроникними». Для нас корисно мати поняття твердості і щільності, оскільки це допомагає нам «вигравіювати на них картину нашого світу».
 
Переміщаючись в ілюзорній реальності, ми повинні визнати, що десь у Всесвіті може існувати інша реальність. Це може бути гігантський сон, фантастичний міхур або Бог, з вашого дозволу.
 
Оскільки реальність не може бути простим димом і тінню, реальне існування всіх об'єктів у космосі може бути у кількох паралельних просторах. Багато вчених висувають припущення і розмірковують над тим, що, можливо, точно так, як трьохвимірний об'єкт може спроектувати двомірну тінь на землі, так і багатовимірний Всесвіт (як у випадку теорії суперструн) міг кинути тінь у трьохвимірному просторі.
 
Якщо припустити, що ця теорія вірна, тоді будь-який об'єкт і організм у цьому світі є не більше, ніж грубим проектуванням об'єктів і організмів з «більш реального» Всесвіту. Згідно з цією теорією, існування розуму, що походить з іншого виміру поза організмом, могло б бути ідеальним поясненням того, чому у нас є пам'ять, хоча атоми в нашому мозку замінюються протягом нашого життя сотні разів. Згідно з Докінсом, жодного з атомів, які складають наші тіла сьогодні, не було в наших тілах під час нашого дитинства, яке ми пам'ятаємо.
 
Стів Гранд, автор книги «Створення: життя і як його створити», припускає, що матерія переміщається з одного місця в інше і возз'єднується на мить так, щоб могла стати вами. Тому ви не матерія, з якої були зроблені. Під цим мається на увазі те, що наші реальні тіла перебувають у просторі, який є поза нашого розуміння, в той час як у тому просторі, що ми називаємо реальністю, перебуває віртуальне тіло, як простий контейнер.


Версія англійською