• Шумер: писемність заради обліку майна

  • Понеділок, 22 травня 2006 року
Вчені вважають найдавніший винахід писемності найбільш істотним внеском шумерів в історію світової культури. На території Стародавнього Близького Сходу задовго до появи клинопису, навіть, задовго до появи шумерів, існував спосіб зберігання та передачі інформації. Система глиняних кульок (значків або фішок 1-3 см), де кожен елемент позначав один об’єкт (корову, барана тощо) слугувала для обліку майна вже у 9-му тисячолітті до н.е.
 
Приблизно з 5 тис. до н.е. з метою кращого зберігання, фішки стали поміщати у спеціальні контейнери – булли (порожнисті глиняні кулі діаметром 10 см). Наприклад, якщо контейнер містив інформацію про кількість голів худоби, то, щоб провести підрахунок вмісту, його необхідно було розбити.
 
У 3300 р. до н.е. на поверхні булли з’являється короткий опис його вмісту й необхідність розбивати контейнер при кожній перевірці відпадає. Фішки виявилися непотрібними, і зникли, а контейнер став плоским. Так виникли перші глиняні таблички з числами: кружечками та куточками, видавленими у глині, форма і розмір яких вказували на об’єкт, що позначався, та його кількість.
 
Розвиток від таблички з відтисненими на ній значками, що означали числа, до клинописної таблички, відбувся тільки у Шумері. У 70-і роки минулого століття при розкопках палацу у стародавньому місті Ебла (північно-західна Сірія) було знайдено близько 20 000 клинописних табличок, що датуються серединою 3-го тисячоліття.
 
Перші символи писемності мали форму товарів і були піктограмами, що відображали загальний зміст повідомлення у вигляді одного або послідовних малюнків. Таким є, наприклад, знак «коза».
 
Пізніше стали використовуватися сталі поєднання піктограм, смисл яких поступово відходив від суми смислів зображень (ідеограми). Наприклад, знак «птах» разом із знаком «яйце» давали поєднання «плодючість» як абстрактний термін.
 
До 3000 року до н.е. піктограми й ідеограми стали використовувати фонетично, складаючи із цих символів слова, що деколи навіть не мали прямого відношення до зображених предметів.
 
Разом із тим змінювався і стиль писемності. Для спрощення запису, всі символи було розкладено на короткі відрізки, які вже не треба вирізати у глині, а можна просто наносити за допомогою спеціальної палички із загостреним кінцем.
 
Паралельно з цим відбувається розворот існуючих символів на 90° проти годинникової стрілки.

Словник нової писемності постійно поповнювався. Писемність вже була здатна передавати не тільки адміністративні записи, але і літературні твори, такі, як «Поема про Гільгамеша».

 
Починаючи із II тисячоліття до н.е. клинопис розповсюджується по всьому Близькому Сходу. І хоча винахід писемності з’явився як кульмінація тривалого процесу розвитку відміток на глині, що відбувався на всій території Стародавнього Близького Сходу, саме шумерам вдалося, використовуючи систему фішок, перейти безпосередньо до писемності.

 
 
 
 
 
 
 
 
Матеріали, що використовувалися:
 
«Історія Стародавнього Сходу» В.І. Авдєєв. Видання друге, доповнене і перероблене. Державне видавництво політичної літератури, 1953.
 
Шумов С.А, Андрєєв А.Р. Ірак: історія, народ, культура: Документальне історичне дослідження. - М.: Моноліт-Євролінц-традиція, 2002

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...