• 7 принципів дворянського виховання

  • Катерина Грибкова | Велика Епоха
    П'ятниця, 3 березня 2017 року

З історичних кінофільмів або класичної літератури нам відомо про високу культуру відносин у дворянських сім'ях. Витонченість манер, грамотна мова, вміння вишукано одягатися — все це з малих років прищеплювали дітям із сімей вищих станів.

У різних країнах дворянські традиції та норми поведінки відрізнялися за формою. Але завжди об'єднували людей шляхетного походження — висока моральність, повага до оточуючих і почуття власної гідності.

У цій статті ми спробували виділити основні принципи виховання в дворянських сім'ях, які актуальні і в наш час.

Виховання моральності

Юних дворян з дитинства вчили: «Кому багато дано, з того багато й спитається». Тому дитині з інтелігентної сім'ї змалку прищеплювали хоробрість, чесність і благородство. Існувало поняття «дворянська честь», яке не давало ніяких привілеїв, але покладало на неї велику відповідальність. Звідси й з'явилося поняття «чесне слово», і той, хто порушив його, міг назавжди втратити свою репутацію.

Хоробрість

Боягузтво погано поєднується з благородними вчинками. Дворяни з дитячих років приділяли особливу увагу вихованню хоробрості та великодушності. Такі якості прищеплювалися шляхом вольових тренувань і загартування характеру.

Цікаво, що раніше фізичні випробування прирівнювалися до моральних. Сміливість і витривалість вимагали фізичної сили, спритності. Не дарма дітей у знатних родинах кожного дня навчали фізичним дисциплінам, наприклад: плаванню, їзді верхи на конях та володінню зброєю.

Стриманість

Ця якість відрізняла справжніх аристократів від простого народу. Там, де недалека людина дозволяє собі нагрубити і проявити гнів, справжній дворянин і бровою не поведе. Він спокійно сприймає як позитивні, так і негативні новини. Життєві негаразди і труднощі необхідно було приймати з гідністю, а зайві сентименти вважалися ознакою поганого тону. Така якість дуже корисна і в наш час.

Турбота про зовнішній вигляд

Вишуканість, грація, хороші манери — все це прищеплювалося дітям з малих років. Одягатися крикливо вважалося непристойним, хорошим тоном вважався дорогий і вишуканий наряд простого крою. Людина, яка з повагою ставиться до оточуючих, не буде ображати почуття інших ні недбалим зовнішнім виглядом, ні зайвим форсом.

Вміння подобатися

Вміння подобатися оточуючим було ще однією якістю знатних персон. Маленький дворянин із дитинства знав, що потрібно поводитися ввічливо і шанобливо в суспільстві, не зачіпати самолюбство інших, не перебивати співрозмовника, дивитися людині в очі при розмові, не сидіти, коли інші стоять.

Скромність

Уявлення, що аристократи пихаті та зарозумілі, є помилковим. Етикет вимагав від дворянина делікатності, незалежно від того, з ким він спілкується — з людиною знатного походження або простим селянином, скрізь справжній дворянин веде себе однаково порядно.

Культура мови, уміння вести бесіду

У вищому суспільстві приділяли виняткову увагу культурі мовлення. Існувало два основних правила. По-перше, дворяни залишалися ввічливими навіть при з'ясуванні стосунків. Різкі та образливі слова вони огортали в гарні мовні форми, і це вважалося особливою майстерністю володіння промовою. По-друге, потрібно було вміти в будь-якій компанії підтримувати бесіду і триматися невимушено. Звичайно, вони не скочувалися до невігластва, спілкуючись з простими селянами, але простодушні жарти цілком допускалися.

Таких принципів здавна дотримувалися люди «блакитних кровей». А нам бажано і в XXI столітті слідувати перевіреному століттями етикету поведінки.

Читайте також статтю по темі: Культура стародавнього Китаю — подарунок богів.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...