ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Прагнення до свободи заразливе: від 'демонстрацій по понеділках' у Лейпцигу до Флашингу

Велика Епоха
Можливо, Вам ніколи не доводилося чути про демонстрації по понеділках у районі Флашинг м. Нью-Йорк, США.

Мешканці Західного Берліну біля Берлінської стіни, коли частина її була зруйнована. Фото: Gerrard Malie/AFP/Getty Images
Мешканці Західного Берліну біля Берлінської стіни, коли частина її була зруйнована. Фото: Gerrard Malie/AFP/Getty Images
Але можете бути впевнені - лідери компартії Китаю (КПК) добре знають про це.
 
Спогади про події минулих днів дозволяють нам пояснити організовані комуністичним режимом атаки на Центр допомоги бажаючим вийти з КПК у Флашингу - одному з районів Нью-Йорка. Ці напади здійснюються з метою створення перешкод для руху виходу з її лав членів компартії.

Історії властива іронія. З точки зору діалектики незабутої комуністичної теорії, ці напади, замість того щоб зупинити рух виходів із КПК, навпаки, надають йому додатковий імпульс.

У 80-і роки минулого століття кожен понеділок церква св. Миколи в м. Лейпцигу (НДР) традиційно збирала людей на молебень. Однак у 1989 р. хвилювання, пов'язані з виборами та утисками свободи переміщення громадян Західної та Східної Німеччини, змусили людей збиратися у більших кількостях. 4 вересня 1989 р. ці збори переросли в «демонстрації по понеділках», як їх назвуть пізніше.

Кожного понеділка люди приходили до церкви св. Миколи та скандували: «Wir sind das Volk!» («Народ - це ми!») Народ вимагав лише дотримання своїх прав і нічого більше. Акція завжди зберігала мирний характер, оскільки демонстранти категорично не визнавали насилля, незважаючи на те, що поліція оточувала їх та намагалася примусити розійтися.

Абсолютно мирний характер демонстрацій став головною причиною того, що поліція не застосовувала насилля, щоб розігнати їх. Мужність цих людей є ще більш визначною завдяки тому, що всього за три місяці до цих подій, 4 червня 1989 р., на площі Тяньаньмень у Пекіні компартія Китаю подала приклад жорстокого придушення мирних демонстрацій, які закликали до демократичних змін.

Кожна успішна демонстрація в Лейпцигу тягнула за собою наступну, і з кожним тижнем все більше людей приєднувалися до них. У понеділок 2 жовтня там зібралося 20 000 чоловік, наступного понеділка - 70 000, 16 жовтня - 150 000, і 23 жовтня вже 300 000 виступили проти комуністичного режиму НДР. Одночасно подібні демонстрації були організовані в інших східнонімецьких містах, таких як Галле, Шверін, Східний Берлін.

Лейпциг, місто із населенням 500 000 чоловік, став пунктом зародження мирних позитивних змін у НДР на чолі із церквою св. Миколи, що стала ключовим місцем. Прагнення свободи в серцях людей виявилося сильнішим за комуністичну владу.

9 листопада 1989 р. Берлінська стіна впала, об'єднавши Німеччину. В 1991 р. розвалився, як карткова хатка, Радянський Союз, і Єльцин заборонив КПРС.

Цього як раз більше всього й боїться КПК, що й пояснює ту жорстокість і насилля на площі Тяньаньмень в 1989 р. по відношенню до мирної демонстрації студентів. КПК хоче зупинити поширення в Китаї мирних закликів на захист прав людини, які вже перебудували Східну Європу.
 
Сьогодні в 21 столітті КПК стоїть перед лицем тієї ж небезпеки, що й весь період свого існування, починаючи з 1949 р., - небезпеки повалення свого правління. Люди пробуджуються та вимагають звільнення від її ярма.

На цей раз страх КПК викликаний природним лихом в Сичуані, яке продемонструвало всю її корумпованість та неспроможність. Нездатність і небажання КПК дослуховуватися до попереджень, які звучали з боку деяких китайських сейсмологів разом із непростимо злочинним ставленням до дотримання будівних норм при спорудженні будівель шкіл, призвело до десятків тисяч додаткових жертв.

У Лейпцигу люди в церкві св. Миколи, наділені силою, яку їм давала їхня духовна віра, спочатку збиралися для молитов по понеділках, а потім стали проводити мирні демонстрації, незважаючи на тиск з боку компартії.

У Флашингу духовна віра зробила можливим протистояння послідовників Фалуньгун атакам КПК. Замість того щоб перелякатися, вони терпляче розкривали злочини КПК перед людьми, яких вона відправила для створення завад. В результаті цього багато з тих, хто був найнятий для участі в нападі, зараз відмовляється виконувати брудну роботу, доручену компартією.

Разом із тим чимало мешканців Флашингу, що раніше займали позицію сторонніх спостерігачів, побачили контраст між мирною й гідною поведінкою послідовників Фалуньгун і злісно-агресивним поводженням хуліганських банд, найнятих КПК, та встали на бік Фалуньгун.
 
За період з 2004 р. до цього часу із рядів КПК вийшло понад 39 млн. китайців, і у Флашингу (вперше за межами КНР) була здійснена спроба зупинити цей процес. Вона зазнала поразки. Одне може сказати напевне: китайці по всьому світові, затамувавши подих, спостерігають за цим.

Прагнення до свободи заразливе. Подібно тому, як дух демонстрацій по понеділках розповсюдився по всій НДР, дух демонстрацій у Флашингу почав поширюватися серед китайських общин по всьому світові й, врешті-решт, досягне континентального Китаю.

Цинічні спроби КПК змусити замовкнути тих, хто закликає китайців виходити з її лав, скоріше підсилює їхні голоси. Так само, як і заклик «Народ - це ми!» лунав по всьому Лейпцигу, голос китайського народу незабаром пролунає в Пекіні.

Томас Кляйбер. Велика Епоха