• Клонування - благо чи зло?

  • Понеділок, 3 вересня 2007 року

Термін «клон» – грецьке слово (klon), що означає гілочку, пагін, черешок. Вже більше 4 тисяч років людству відомий такий спосіб вегетативного розмноження рослин.

Про безстатеве розмноження, тобто клонування ссавців, стало відомо не так давно.

Народження в 1997 році клону ягнички Доллі в Рослінському інституті, Шотландія, в результаті використання донорського ядра клітини молочної залози дорослої вівці стало сенсацією.

А незабаром заговорили й про клонування людини.

Що потрібно для клонування людини:

– жіноча яйцеклітина, з якої видаляється власне ядро;

– клітина донора, що підлягає клонуванню. Ядро цієї клітини трансплантується в яйцеклітину;

– отриманий у такий спосіб зародок проникає в матку сурогатної матері, тобто жінки, яка погодилася виносити цю вагітність.

Народжена таким чином людина і є клоном. Вона успадковує в повному обсязі генетичний код донора (генотип). Але справа у тому, що далеко не з першої спроби вдається одержати зародок клону. Наприклад, у випадку з ягничкою Доллі це вийшло з 277 спроби. Виходить, заради цього загинуло 276 яйцеклітин. При клонуванні людини передбачається, що таких втрат буде набагато більше.

Свого часу Папа Римський Іоанн Павло II був дуже стурбований проблемою клонування людини, висловлювався проти цієї ідеї. За його переконаннями, наукові дослідження в цій галузі повинні бути обмежені базовими нормами етики.

 

Прихильники клонування людини вважають, що при розумному законодавчому регулюванні переваги клонування перевищили б його недоліки. Клонування може вирішити проблему дітонародження в безплідних пар, а найголовніше, що їх надихає, це те, що можна покращити людське суспільство клонами видатних людей, таких як Ньютон, Ейнштейн, Рузвельт, Черчілль, Наполеон, видатними спортсменами, художниками і артистами.

 

Вони цілком допускають клонування з тканин давно померлих людей, навіть фараона Єгипту Рамзеса II. Такий безглуздий оптимізм дивує. Де гарантія того, що клони успадкують духовні цінності цих людей? У релігії вважають, що в момент злиття яйцеклітини зі сперматозоїдом Бог дає душу майбутній живій істоті.

 

А при клонуванні навіть немає сперматозоїдів. А що, як клон буде мати тільки тіло без думок та інших ознак людини, що відрізняють її від тварини. Ця людиноподібна істота буде в кращому випадку нагадувати оболонку людини.

Прийняти клонування людини важко не тільки з погляду етики, хоча це основна проблема. Є серйозне занепокоєння і з технічної точки зору. При клонуванні тварин (пацюків, овець, свиней) було виявлено, що в них часто розвиваються фізичні дефекти або їх спіткає передчасна смерть.

Професор Ян Вілмут, «батько» клонованої ягнички Доллі, попереджає, що при клонуванні людини «існує ризик, що на пізній стадії вагітності в багатьох випадках станеться викидень, або діти народяться з фізичними вадами, або мертвими, перш ніж вийде вдалий клон».

Він підрахував, що 50% клонів помирає ще в утробі, ще 20% народжених помирають в ранньому дитинстві. З огляду на все це, клонування людей слід вважати злочином. На сьогоднішній день так думає більшість прогресивних вчених усього світу.

Більше того, діти, породжені шляхом цих технологій, після народження можуть зіткнутися з багатьма страхіттями, такими як інформаційні перешкоди, різного роду деформації, та нестерпним психологічним тиском суспільства.

Штовхнути людство до такого ризику буде найбільш неетичною справою в історії медицини. Саме тому в 1997 році ЮНЕСКО прийняла Загальну декларацію, що забороняє клонування людини й пропонує суворий контроль держави над всіма дослідженнями в цьому напрямку.

На сьогоднішній день лише декілька країн прийняли закони, які забороняють дублювання людини, включаючи Англію, Німеччину та Ізраїль. Разом з тим, є чимало прихильників так званого «терапевтичного» клонування людей. Мова йде про культивування ранніх ембріонів для одержання донорських тканин, призначених для лікування певних хворих людей.

Для цього використовуються стовбурні клітини, тобто клітини людських ембріонів раннього періоду розвитку. Здатність росту стовбурних клітин просто фантастична: тримільйонноклітинний організм новонародженої людини утворюється з однієї єдиної клітини всього за дев'ять місяців.

Але ще більш вражає здатність диференціації: та ж сама стовбурна клітина може перетворюватися в будь-яку клітину будь-якого людського органу: нервову, печінкову, серцеву, імунну і т.д. Для медицини це безцінний матеріал.

Це означає, що можна в лабораторних умовах вирощувати попередників найрізноманітніших клітин і потім трансплантувати їх важкохворим людям замість донорських органів. Але й у цьому випадку існує ключова морально-етична проблема – статус ембріона. З якого моменту його слід розглядати як істоту, котра має право на життя. Чи правомірна загибель однієї істоти заради життя іншої?

Ватикан знову засудив клонування людини в медичних цілях. Однак багато вчених вважають, що можна вирішити ці проблеми законодавчим шляхом. Але, разом з тим, життя показує, що для аморальних людей закон не є указом, як у бразильському телесеріалі «Клон». Це, звичайно вигаданий герой, але на сьогоднішній день дуже активно діє, фінансуючи клонування, секта «Раелітів».

Засновник і голова цієї секти, канадець Клод Ворільйон, у минулому спортивний репортер, нині відомий як Раель, у лютому 2002 року повідомив, що дослідження компанії «Клонейд» тривають у секретних лабораторіях. І на початку 2003 Раель заявив, що перший клон людини з'явився на світ. Але більше ніяких подробиць та звісток до засобів масової інформації не надходило.

Отже, клонування – це добре чи погано? Давньоіндійська мудрість гласить: «З великими зусиллями піднімаємо ми камінь на гору, а донизу він падає миттєво, так само тягнуть нас вгору чесноти, а донизу – пороки».

Єлена Уртенова. Велика Епоха
Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...