• Що таке культурне волонтерство або хто, і з якою метою працює не заради грошей

  • Вівторок, 12 вересня 2006 року
"Кожна робота має свою ціну", цю приказку часто можна почути з уст людей, які щойно отримали зарплату.  Тут усе цілком логічно: попрацювали – отримали зароблену винагороду. Але існують люди, які добровільно йдуть працювати задарма, а потім ще й висловлюють свою вдячність організації, яка допомагала їм влаштовуватися.  Мова йде про культурних волонтерів, а от хто вони, що роблять, і головне, що змушує їх це робити, ми і спробуємо визначити.  
 
Культурні волонтери – це добровольці, які безкоштовно працюють в обраній ними сфері (навколишнє середовище, рекреаційний сектор, робота з дітьми та людьми з психологічними розладами, допомога в організації мистецьких заходів) в різних країнах світу, включаючи власну. Транспортні послуги, страховий поліс, віза – витрати на це волонтер бере на себе. Єдине, на що він може розраховувати – це проживання та харчування. При чому умови різняться в залежності від обраного проекту. Це може бути як життя в наметах посеред лісу, так і в комфортабельних номерах з усіма вигодами у приміському столичному районі.

Хоча першим кроком є вибір країни, в якій потенційний волонтер хотів би працювати. Варіантів багато: Західна чи східна Європа, Азія, Америка, Австралія, Африка. Потім – остаточне визначення з типом роботи, яку хотіли б виконувати, і нарешті – відправлення анкет до представницької організації обраної країни у своїй державі. Ваш запит розглядатимуть зовсім недовго, тому вже за кілька днів одержите відповідь. Якщо вона позитивна, то на додаток вам висилають запрошення та інформаційні листи, щоб уже завтра можна було б отримати візу і брати квитки. У разі, коли відповідь негативна, завжди є можливість спробувати інші проекти, вибирати є з чого.

В Україні культурне волонтерство ще не так популярне, як в інших країнах світу, але приємно, що кількість добровольців з кожним роком зростає. "Це свідчить про те, що люди хочуть зробити свій, хоч і маленький, та все ж внесок у світову культуру, соціальну сферу та навіть економіку. Одні їдуть за кордон, інші працюють в Україні, але результат один – зміцнення зв'язків у суспільстві завдяки будівництву довіри і співпраці між громадянами", – розповідає представник однієї з волонтерських організацій України Наталя Голусєва.

Улітку здійснюється найбільша кількість проектів, до осені їхня кількість зменшується, адже  саме в спекотну пору року  багато "вільних людей". У студентів – канікули, у працюючих – відпустки, чим не ідеальний час зайнятися волонтерською діяльністю. Хоч в основній своїй масі добровольцями стають молоді люди віком від 18 до 26 років, але місце знаходять і для бажаючих старшого віку (30-37 р.). Пані Ела, організатор одного з польських освітніх проектів із залученням міжнародних волонтерів, розповідає, що з радістю запрошує до співпраці і середніх за віком людей. Хоча зізнається у більшій схильності саме до молоді, адже вони по-новаторському підходять до всього, починаючи від навчання і завершуючи організацією відпочинку дітей. "Минулого року був такий випадок. У групі міжнародних волонтерів приїхала жінка років 38 з Австрії, то діти аж стогнали від її манери навчати. Дисципліна, як в армії, надто складні уроки, надто багато вимог ...А це ж був всього лише літній англомовний табір. Тобто відпочити того року нікому не вдалося. Зате цьогорічні посли доброї волі перевищили всі наші сподівання. Молодці!"    

У волонтерській групі, із якою цього року працювала пані Ела був і представник України. Для 19-ти річного студента Андрія це був перший волонтерський досвід. "Я взагалі-то зовсім не схильна до ризику людина і точно вже не альтруїст. А тут, ще в квітні подивився, що зароблених грошей ніяк не вистачить на відпочинок, і вирішив спробувати щось нове для себе. Привабила ще й можливість покращити англійську, адже вона є робочою мовою у переважній більшості проектів. Та й як може бути інакше, коли інші волонтери – це громадяни Іспанії, Франції, Австрії, Америки, Канади ...та з будь-якого куточка земної кулі можуть бути, спілкуватися ж якось треба.
 
Обрав Польщу, бо це моя спеціалізація в університеті:  хотів дізнатися більше про неї і вивчити щось нове, серед інших причин: бо це наш сусід, бо мову трохи розумію, бо завжди хотів побачити історично такі відомі українцям Варшаву та Краків.  Дитячий проект обрав, бо знову ж таки, він передбачав викладання англійської мови, а підготовка до уроків вимагала і від мене не абиякого самонавчання. Зараз можу сказати, що за ті два тижні, що працював волонтером, я відкрив для себе стільки нового, що жоден навчальний заклад не дав би мені за цілий семестр плідної роботи. Крім покращення знань англійської та польської мов, ще і культури Польщі, Іспанії, Англії, Бельгії, Чехії, Італії (тобто тих країн, з яких були інші волонтери, нас усього було 6), психології, викладання, історії, етнології, релігії ...  навіть географі, але тут без подробиць.  Це було весело, бо ми ж не весь час навчали і були "суворими викладачами".  Уроки тривали в середньому 6 годин на день, а далі – ми вільні. Засмагали, купалися (табір був на березі озера), брали участь у футбольних та волейбольних чемпіонатах, одне слово, гарно відпочивали. А чесно кажучи, найприємніше було, коли в останні дні бачили, що ми таки навчили дітей чогось, що вони тепер із більшим задоволенням будуть вивчати мову, це дуже цінний досвід для мене".

Може українських волонтерів поки що не так і багато, зате приємно, коли ті, що вже пройшли волонтерське хрещення в один голос повторюють: "Я відчуваю, що роблю щось вагоме для інших. Це приємно! Наступного року обов'язково знову стану волонтером доброї волі ". Здається, навіть якщо за таку роботу і не платили, всі волонтери щось таки отримали для себе.  

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...