• “Хочу, щоб люди й тварини жили в дружбі!”

  • П'ятниця, 8 вересня 2006 року

Живе в славному місті Іжевську звичайна дівчинка 11 років. Любить, як і всі діти, грати, побігати на вулиці, почитати дитячі книжки, пограти з ляльками.

Звичайна? Тільки на перший погляд. Річ у тому, що ця дівчинка у свої 11 років випускає... повноцінний кольоровий журнал!

Я зустрілася з цією незвичайною людиною та узяла у неї інтерв'ю.

– Софа, скажи, будь ласка, із чого все почалося? Хто тобі підказав цю ідею?

– Я почала робити журнал із п'яти років. Правда, він виглядав не як справжній журнал. Я брала розгорнений альбомний аркуш, згортала його навпіл, малювала й наклеювала на нього різні цікаві картинки. І називався він “Кішка Доллі”. Потім я навчилася працювати з різними програмами і стала робити новий журнал на комп'ютері, а роздруковувати – на принтері. І назвала його “Планета “Дружба”. Але я його ще недовго випускаю. Усього лише рік.

– Чому у твого журналу така назва?

– У мене є розповідь “Планета “Дружба”. У ньому люди й тварини можуть розмовляти один з одним. Я так назвала свій журнал, тому що хочу, щоб люди й тварини  розуміли один одного і жили в дружбі.

– Кішка – постійний учасник будь-якого випуску твого журналу. Чому саме цей пухнастий звір?

– Так, без кішки не обходиться жоден номер. Я їх просто обожнюю! І тому деякі постійні рубрики ведуться від імені кішки Мурки.

– Однокласники допомагають тобі в створенні журналу?

– Ну, поки їм поясниш, як усе зробити...  я краще сама все зроблю. Правда, хлопці та  дівчата  іноді дають мені свої вірші й розповіді, а також допомагають знаходити кулінарні рецепти для рубрики “Кухня”.

– А як друзі ставляться до твого захоплення?

– Буквально вся школа читає мій журнал. Прямо-таки виривають із рук. Але вони не беруть ніякої участь у підготовці номера. Вони якісь пасивні.

– Багато часу йде на підготовку випуску?

– Так, багато. Цілий місяць! Я працюю вечорами, коли всі уроки зроблені. А уроків...

– У твоєму журналі є постійні рубрики, які переходять із номера в номер, або ти кожного разу придумуєш щось нове?

– Узагалі-то, практично всі номери – тематичні. Вони присвячені то Новому року, то Дню Святого Валентина, то Хеллоуїну. Але я прагну зберігати деякі рубрики, наприклад, “Поради”, “Конкурси”, “Головоломка”. Хлоп'ятам дуже подобається рубрика “Конкурси” і “Головоломка”, особливо “Головоломка”, тому що там можна зробити подарунок для мами своїми руками.

– Скажи, а звідки ти береш матеріали для наступного номера?

– Багато що я придумую сама. Цікаві фотографії я беру з Інтернету. Дуже люблю переробляти готові фотографії у програмі Photoshop. Це моя улюблена програма, вона дає дуже великі можливості.

– Чи беруть батьки участь у твоєму журналі?

– Так. Тато – головний спонсор проекту. А мама часто дає поради, як правильно побудувати композицію.

–Чим тебе більше за все приваблює робота над журналом?

– Я люблю працювати над дизайном, сама продумую його до дрібниць. У цій роботі відображається мій внутрішній світ, моє відчуття світу  .

– Софа, а навіщо ти взагалі займаєшся саме таким журналом? Адже є багато інших занять – подивитися телевізор, відпочити після школи.

– А я на цьому відпочиваю.

– В майбутньому продовжиш випуск журналу?

– Я хочу зробити його справжнім . На хорошому папері. Випускати тираж більше двох екземплярів. Але це залежить від тата. А ще я хочу зняти фільм. Звичайно, про кішок. І герої вже є. Це два моїх коти – Кузя і Шустрік.

Дарина Якушева. Велика Епоха

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...