• Пророцтво Тамерлана про початок II Світової Війни. Фоторепортаж

  • Epoch Тіmes Україна | Велика Епоха
    Четвер, 11 лютого 2010 року
Пророцтво Тамерлана люди сприймають як щось містичне, легенду. Свого часу про пророцтво дізналися Жуков і навіть Сталін поставившись до цього серйозно. 21 червня 1941року радянські археологи розкривають у Самарканді в стародавньому мавзолеї Гур-Емір гробницю Тамерлана, на наступний день починається війна. "Не можна прах великого полководця чіпати, інакше почнеться війна", - говорилося в пророчій книзі.

Малик Каюмов, у той час оператор Ташкентської кіностудії, був у експедиції і читав пророкування про початок війни у книзі трьох старців. Йому, як людині, що запобігає лиху, був показаний цей запис у священній книзі, інші цей запис побачити не змогли.

Призначення Експедиції у Самарканд

21 березня 1936 Сталіну була представлена доповідь про доцільність призначення експедиції для проведення розкопок поховання Тамерлана (Великого Кульгавого) у Самарканді. Проте експедиція була призначена значно пізніше - тільки у 1941 році. На документах про організацію відкриття саркофага Тамерлана, підготовлених фахівцями Ленінградського державного Ермітажу, рукою Сталіна було написано: "Роботи щодо розкриття гробниці Тамерлана у Самарканді почати не пізніше травня. Й. Сталін".

Вченим необхідно було дізнатися про достовірність приналежності поховань полководцю Тамерлану і його нащадкам. Дізнатися правду можна було, лише вивчивши скелет. Відомо, що Тамерлан шкутильгав на праву ногу. Досвідчений анатом міг визначити це по кістках. До того ж заразом можна було відтворити портрет полководця, зображення якого не збереглося. Відомий скульптор Михайло Герасимов, який брав участь у відкритті мавзолею, пізніше написав, що це і було одне з завдань експедиції. Але не найголовнішим. У Гур-Емір могли зберігатися коштовності та зброя, що становлять історичну цінність, наприклад шабля Тамерлана, яку теж припускали виявити в похованні. Була ще одна причина, викладена в ідеї відомого археолога Михайла Масона, який у 1929 році подав до Ради народних комісарів УзРСР записку, в якій пропонував організувати розкриття могили Тамерлана. До записки додавався звіт самаркандського інженера М. Ф. Мауера: "Магнітні спостереження 1925 року над могилою Тамерлана підтвердили наявність у ній великого парамагнітного сталевого тіла та інших металевих предметів". Не золотих і срібних прикрас, а щось на зразок порожніх об'єктів... Чим не привід для розкриття? Тим більше що у Самарканді завжди ходили чутки про таємниче світіння, яке часом виникає над труною. Мрія Михайла Масона збулася через 12 років. Щоправда, лише частково.

Відкриття гробниці Тамерлана

Малик Каюмов розповідає: "Першого червня ми прибули у Самарканд. Два тижні підтягували техніку: завозили потужні генератори, монтували прожектори. Працювати треба було в глибокому підземеллі. Саме там, а зовсім не під самою підлогою мечеті".

Розкопки почалися 16 червня. - Спочатку були витягнуті останки синів Тамерлана - Шахруха і Міраншаха. 18 червня - його онуків Мухамад-Султана і Улугбека. 19 червня настав найвідповідальніший момент: дістати гробницю Тамерлана. Всі побачили напис на нефритовій надмогильній плиті, сходознавець Семенов прочитав: "Всі ми смертні, прийде час і ми підемо. ...До нас були великі і будуть після нас... Якщо ж хто запишався, і вознесеться над іншими або ж потурбує прах предків , нехай прийде на нього найстрашніша кара..." У відповідь пролунали смішки, коментарі, у дусі "Нас не налякаєш!", але на душі у всіх було моторошно.

Коли ж спробували стягнути кам'яну брилу з могили Тамерлана, лебідка зламалася. Та так, що полагодити її, скільки б не мучились, не вдалося. Довелося кликати підмогу. Плиту аби-як зрушили руками.
Під нею виявився герметично закритий кам'яний саркофаг. З ним провозилися ще кілька годин. А коли, вже двадцятого червня, його, нарешті, відкрили, підземелля наповнилося задушливим густим сморідом рожевого масла і ще якихось пахощів.

У гробниці згасло світло Всередині саркофага була ще одна труна, але вже, дерев'яна. Але як тільки всі її побачили, згасло все освітлення....

"Шістдесят років минуло, а в мене, як тоді, мурашки по шкірі і ком у горлі. Через скільки всяких небезпек і жахів на фронті довелося пройти - але й вони не змогли стерти з пам'яті тривогу, яка тоді у підвалі, у непроглядній темряві, мене охопила", - розповідає Малик Каюмов.
 
"Начальство, пам'ятаю, теж занервувало, стало вимагати негайно налагодити освітлення. Бідний електрик ніяк до тями взяти не може, що трапилося зі сто разів перевіреними генераторами. Запалили якісь смолоскипи, пару газових ламп. Від них по земляних стінах величезні тіні заколихались, і раптом так душно стало, ніби хтось зі склепу все повітря викачав".

За словами Каюмова, світло потім так само раптово загорілося, як і пропало, тільки через три години. Причому експедиційний електрик так і не зрозумів, у чому була справа.

Явище трьох старців

Поки електрик возився з генераторами і прожекторами, які раптово вийшли з ладу, Малик Каюмов вирішив вгамувати внутрішнє тремтіння, випивши гарячого чаю.

"Зайшов у найближчу чайхану, - там три старці сидять, - згадує Каюмов. Я присів неподалік, мені чайник і піалу принесли. Раптом один з цих людей похилого віку і звертається до мене: "Синку, ти ж із тих, хто розкривати могилу Тамерлана надумали?" А я візьми та й скажи: "Та я в цій експедиції найголовніший, без мене всі ці вчені - нікуди!" Жартом вирішив свій страх відігнати. Тільки, люди похилого віку у відповідь на мою посмішку ще більше спохмурніли. А той, хто заговорив зі мною, до себе манить. Підходжу ближче, дивлюся, в руках у нього книга - старовинна, рукописна, сторінки арабською в'яззю заповнені. А старий по рядках пальцем водить: "Ось дивись, сину, що в цій книзі написано. "Хто розкриє могилу Тамерлана - випустить на волю духа війни. І буде бійня така кривава і страшна, якої світ не бачив на віки вічні". Малик попросив старців піти з ним. Показати книгу керівникам експедиції, розповісти їм про застереження. Старець заперечив, що цю книгу може побачити тільки та людина, яка зможе зупинити нещастя.

До старих вийшли Айни і Семенов. І письменник, і вчений вислухали непроханих візитерів з нудьгуючими обличчями, стали виганяти людей похилого віку: "Дурниця! Ідіть, батьки, по домівках і не бентежте народ всякими дурницями!" Але старці не пішли, а продовжували благати: "Схаменіться! Не чіпайте прах Тамерлана!" Тоді Айни, розгнівався, схопив палицю і замахнувся нею на старців. Ті повернулись і пішли...

До полудня наступного дня - це було 21 червня - генератори заробили самі собою. Електрик тільки розводив руками: півдоби він возився з ними, намагаючись знайти поломку. Все було гаразд, але агрегати струм давати не бажали - і все тут. І раптом...

"Ми знову спустилися у підземелля, де від вчорашнього задушливого сморіду не залишилося й сліду, - згадує Каюмов. - Розкрили дерев'яну труну. Незважаючи на те, що тіло Тамерлана було після смерті забальзамовано, м'які тканини повністю зотліли. Залишився тільки скелет. Але і по ньому вчені достеменно встановили: останки належать Тамерлану".

Про це свідчив і небувалий для представників монголоїдної раси зріст - вище 180 сантиметрів, і знівечена гомілка, через яку Тімерлан отримав своє прізвисько Залізний Кульгавий, і деформований п'ятий хребець - родова "ознака" всіх тимуридів. Антрополог Герасимов, уважно розглянувши череп, уклав останки, як велику реліквію, в дерев'яний ящик з дрібною стружкою.
Ящик взяли з собою до готелю, куди ми поверталися задоволені й веселі. Ну аякже, головна мета експедиції виконана! Який успіх, який успіх! А вранці нас, коли ми відсипалися після плідної ночі, розбудив крик: "Війна! Війна почалася!" Експедицію швидко згорнули, Семенов і Герасимов поїхали, повезли із собою останки Тамерлана. Каюмов ще на кілька днів залишився у Самарканді.

"Я дуже хотів знайти старців, - говорить Малик. - Хотів поговорити з ними, попросити, щоб дозволили ще раз прочитати те місце в книзі. Я відчував свою провину за те, що не зміг переконати Айни і Семенова уважніше поставитися до пророцтва... Але господар чайхани сказав, що в той день, 20 червня, він бачив старців уперше і в останнє".

Повернення
Маліка Каюмова визначили кінооператором на Калінінський фронт. Відчуття провини не залишало Каюмова і на фронті. Він бачив, як гинуть товариші, знав, що жертвами фашистів стають тисячі мирних жителів міст і сіл, яких ворог проходить, прориваючись до Москви. Він хотів розповісти про записане в стародавній книзі пророцтво тому, хто має владу хоч щось виправити. Навесні 42-го року він зустрівся з довоєнним знайомим, генерал-лейтенантом Порфирієм Чанчібадзе, і розповів йому про пророкування старців. А той, у свою чергу, передав розповідь Жукову.

"А восени того ж року, - згадує кінооператор, - до нас на фронт приїхав Георгій Жуков. Жуков запросив мене до себе в землянку, де дуже докладно розпитував про ті події. Запитав, де зараз зберігається череп Тамерлана. Я сказав, що його Герасимов відвіз. Жуков задумався. А я, набравшись сміливості, зауважив: "Георгій Костянтинович, от би товаришу Сталіну розповісти". Але генерал вже вставав з-за столу: "Дякую, ти вільний". Більше я ніколи з ним не зустрічався, і ніхто мене про цю історію не розпитував".
Про те, що останки Тамерлана були привезені до Самарканду 19 листопада 1942 року, і покладені у труну і перепоховані у Гур-Емірі 20 листопада, Каюмов дізнався вже після війни. І зовсім не здивувався, зіставивши дати. 19-20 листопада 1942 відбувся перелом у Сталінградській битві...

Легенда про чудотворну силу останків Тамерлана в роки війни
До того моменту як відправити останки Тамерлана до Самарканду, за існуючою легендою вони разом зі святою іконою Богоматері на літаку облітали лінію фронту. І це відбувалося за таємною вказівкою командування. Виконавці та командири вірили в могутню силу останків Тамерлана, як і в чудодійну силу ікони Богоматері. Також стало відомо, що останки Тамерлана привозили солдатам-мусульманам для їх підтримки перед боєм, і це додало їм сили в битвах.

Треба відзначити, що Тамерланом великим завойовником в Узбекистані не кличуть, бо це прізвисько перекладається з таджицького як «кульгавий». Місцеве населення, яке відноситься до Тамерлана з небаченою пошаною, вважає це образливим і називає його Тимуром.

За матеріалами: відео «Прокляття Тамерлана»
 

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...